Рішення

від 05.10.2020 по справі 904/3720/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2020м. ДніпроСправа № 904/3720/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (повідомлення) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Софілайт" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості у розмірі 101 545,40 грн, з яких: 95 330,10 грн - основний борг, 1 050,92 грн - інфляційні втрати, 799,00 грн - 3% річних та 4 365, 38 грн - пеня.

Ухвалою суду від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання даної ухвали.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Законом України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, яким передбачено продовження процесуальних строків на час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Згідно із Законом України № 731-IX від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав законної сили 17.07.2020, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відтак, перебіг процесуальних строків у даній справі розпочався з 06.08.2020, а 20-денний строк на подання клопотань про продовження цих строків - закінчився.

23.07.2020 відповідач подав до суду клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.07.2020 у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

29.07.2020 від відповідача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про продовження строку на розгляд справи по суті та надання відзиву на позов до 15.09.2020.

Ухвалою суду від 05.08.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про продовження строку на розгляд справи та продовження строку на подання відзиву задоволено, встановлено відповідачу строк на подання відзиву до 15.09.2020.

15.09.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Софілайт" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі через ненадання відповідачем разом із продукцією оригіналів рахунків, які є підставою для здійснення платежу.

28.09.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повідомляє суд про направлення оригіналів рахунків та видаткових накладних разом із товаром.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 8595-ПУ-УМТС-Т від 27.11.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. Позивач наполягає, що весь пакет документів за поставлений товар відповідно до п. 4.3 договору поставки передано відповідачу разом із товаром. За твердженням позивача, оригінал рахунку, видаткові накладні виписані у двох примірниках та відправлені разом із товаром. Позивач зазначає, що відповідач повернув позивачу оригінал видаткової накладної № 2612-0048 від 26.12.2019 і наряд на отримання товарно-матеріальних цінностей № 8786/П-4 від 02.01.2019. Також позивач звертає увагу суду, що його доводи підтверджуються електронним листуванням від 19.02.2020, яким відповідач просив уточнити IBAN рахунку позивача для внесення його у базу відповідача. Отже, позивач вважає, що відповідач рахунок отримав.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач зобов`язаний разом із продукцією поставити покупцю, зокрема рахунки для оплати, та наполягає, що до позовної заяви не надано належних доказів, які б свідчили про передачу покупцю належно оформлених оригіналів рахунків. Відповідач стверджує, що затримка платежу у зв`язку з ненаданням оригіналів рахунку має правовий зв`язок з п. 5.4 договору, де зазначено, що платіж за поставлену продукцію здійснюється покупцем на підставі отриманого рахунку, належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених розділом 4 договору. Тобто, відповідач вважає, що у зв`язку з правомірною затримкою платежу, передбачений п. 5.4 договору строк для здійснення платежу є таким, що не настав. Крім того, відповідач зауважує, що відповідно відсутнє порушення зобов`язання, передбачене ст. 610 Цивільного кодексу України, а також відсутні підстави для застосування правових наслідків порушення зобов`язання у вигляді штрафних санкцій за прострочку платежу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Товариством з обмеженою відповідальністю "Софілайт" (далі - постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 8595-ПУ-УМТС-Т (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід`ємними частинами до даного договору.

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється в його власність, у відповідності до умов даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору кількість і комплектність кожного виду продукції, що поставляється, повинно відповідати нормам, стандартам якісних показників та технічним вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами даного договору. Продукція, що поставляєтьтся за даним договором, повинна бути новою, якщо інше не обумовлено у специфікаціях до даного договору.

Приймання продукції здійснюється на підставі фактичних даних якості та кількості у відповідності до звичаїв ділового обороту (п. 2.2 договору).

У відповідності до пункту 4.1 договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками та у строки, узгоджені сторонами у специфікаціях до даного договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції однородної зі своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що умови поставки продукції - DDP, згідно "Інкотермс - 2010", з урахуванням умов та застережень, що містяться у цьому договорі та/або відповідних специфікаціях до договору. Узгоджене місце призначення поставки зазначається сторонами у відповідних специфікаціях до договору. Постачальник несе всі витрати, що пов`язані з постачанням продукції до моменту її постачання в узгоджене місце призначення поставки.

Згідно з пунктом 4.3 договору постачальник зобов`язаний поставити покупцю наступні документи: рахунок, видаткову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, сертифікат якості заводу-виготовлювача та/або паспорт, сертифікат відповідності.

Пунктом 4.4 сторони визначили, що у разі поставки продукції без товаросупровідної документації, що тягне неможливість здійснити приймання продукції за кількістю, якістю, асортиментом, комплектності, покупець має право відмовитися від приймання продукції, що надійшла. В такому випадку повернення продукції здійснюється у порядку, передбаченому п. 2.5 цього договору.

Відповідно до пункту 4.5 договору покупець має право затримати оплату продукції у разі не надання та/або несвоєчасного надання оригіналів рахунків, податкових накладних, а також інших документів, надання або передача яких постачальником є обов`язковим в силу договору, при цьому, покупець не несе відповідальності за таку затримку оплати.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що зазначені в цьому договорі документи надаються постачальником у повній мірі, в належному стані, оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Також розрахунки за цим договором можуть здійснюватися в інших формах, що не суперечать діючому законодавству (п. 5.4 договору).

Згідно з пунктом 8.1 договору даний договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2021 включно.

У разі невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за даним договором, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивач 26.12.2019 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 95 330,10 грн, що підтверджується видатковою накладною № 12612-0048 від 26.12.2019, яка підписана уповноваженим представником відповідача Сизько І.А. без заперечень і зауважень та скріплена штампом відповідача.

Позивач стверджує, що відповідач не оплатив вартість поставленого йому товару, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару за договором становить 95 330,10 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач 14.04.2020 направив на адресу відповідача претензію №148 від 07.04.2020 з вимогою здійснити оплату вартості поставленого товару на суму 95 330,10 грн.

Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом. Крім суми основного боргу в розмірі 95 330,10 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача також пеню в розмірі 4 365,38 грн, 3% річних у розмірі 799,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1050,92 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

За приписом частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт прийняття покупцем товару на суму 95 330,10 грн підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту умов договору, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого від позивача товару за видатковою накладною № 2612-0048 від 26.12.2019 протягом 5 (п`яти) робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору.

Як вбачається, 90-м календарним днем з дати поставки є 24.03.2020. Отже, кінцевим строком виконання відповідачем зобов`язання по оплаті за договором є 30.03.2020.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості поставленого йому товару не виконав в сумі 95 330,10 грн.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Твердження відповідача, що затримка платежу нібито пов`язана з ненаданням позивачем оригіналів рахунку, у зв`язку з чим є правомірною затримка платежу, передбаченого п. 5.4 договору, та строк для здійснення платежу є таким, що нібито не настав, не приймається судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар, що підтверджено видатковою накладною № 2612-0048 від 26.03.2020, яка містить підпис уповноваженої відповідачем особи на отримання ТМЦ та скріплена штампом відповідача. Жодного зауваження або заперечення з боку уповноваженого представника відповідача зазначена видаткова накладна не містить.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки товар отриманий відповідачем 26.12.2019, що ним не заперечується, тому, відповідно, строк оплати за товар у відповідача настав, і отримання, але нездійснення оплати товару є порушенням відповідачем договірних зобов`язань.

Тобто, обов`язок відповідача оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (ст.ст. 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату відповідачем вартості здійсненої поставки товару.

За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 614 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15 , від 22.05.2018 у справі № 923/712/17 , від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 , від 02.07.2019 у справі № 918/537/18 , від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17 , від 26.02.2020 у справі № 915/400/18 .

Станом на час розгляду справи доказів сплати суми заборгованості в розмірі 95 330,10 грн відповідачем суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормою ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.7 договору, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченого товару, однак не більше 5% вартості невчасно сплаченого товару.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 365,38 грн за період прострочення оплати товару з 26.03.2020 по 07.07.2020.

Перевіркою наведеного в позові розрахунку пені, судом виявлено помилку у визначенні початкової дати нарахування пені. Датою початку періоду нарахування пені позивачем визначено 26.03.2020, що не відповідає умовам пунктів 5.4 договору. Відповідно до пункту 5.4 договору зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару мало бути виконано відповідачем не пізніше 30.03.2020. А отже, право на нарахування пені за прострочення виконання відповідачем зобов`язання виникло у позивача лише 31.03.2020

Тож, після здісненого судом перерахунку пеня за період з 31.03.2020 по 07.07.2020 становить 4 104, 92 грн, з огляду на що суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог у цій частині позову. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 260, 46 грн слід відмовити.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару позивачем нараховано 3% річних у розмірі 799 грн за період з 26.03.2020 по 07.07.2020 та інфляційні втрати в розмірі 1 050,92 грн за період квітень-червень 2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% річних судом виявлено помилку аналогічну тій, що допущена при нарахуванні пені.

Після здісненого судом перерахунку 3% річні за період з 31.03.2020 по 07.07.2020 становлять 773, 58 грн, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача суми річних підлягають частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 25, 42 грн слід відмовити.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр".

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом виявлено, що він не є арифметично правильним.

Однак, оскільки заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума інфляційних втрат знаходиться у межах здійсненого судом перерахунку, то вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 1 050,92 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 096,08 грн .

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252, пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; ідентифікаційний код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Софілайт" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, буд. 8 А; ідентифікаційний код 39364360) основний боргу в розмірі 95 330,10 грн, пеню в розмірі 4 104, 92 грн, 3% річних у розмірі 773, 58 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 050,92 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 096, 08 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 260, 46 грн та 3% річних у розмірі 25, 42 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення 05.10.2020.

Суддя В.І. Ярошенко