Рішення

від 06.10.2020 по справі 904/3276/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020р. Справа № 904/3276/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань , м. Харків

До: Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат , м. Жовті Води

Про: стягнення 105 862, 96 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Харків Техноткань (позивач) звернувся до суду з позовом до ДП Східний ГЗК (відповідач) про стягнення 105 862, 96 грн. (в т.ч.: 97 686, 72 грн. - основна заборгованість; 34 , 79 грн. - пеня; 6 838, 07 грн. - штраф; 781, 49 грн. - інфляційні втрати та 521, 89 грн. - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх обов`язків зі своєчасної оплати поставленого позивачем товару за договором про закупівлю товару №220/13/65Е від 05.03.20р. (укладеним між сторонами). Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 15 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 01.07.20р. відкрито провадження у справі № 904/3276/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ДП Східний ГЗК (відповідач) у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що нарахування пені та штрафу є необґрунтованим, оскільки умовами договору не передбачено їх розмір та порядок нарахування. Також заперечував проти стягнення інфляційних втрат, стверджуючи , що такі нарахування є неправомірними, оскільки кінцевим місяцем оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 16.03.20р. №ХТ132 є квітень місяць, тому цей календарний місяць не повинен був бути врахований позивачем при нарахуванні інфляційних втрат. Окрім того - заперечував проти стягнення з нього 15 000, 00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ця справа є малозначною, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

ТОВ Харків Техноткань (позивач) своїм правом на подання до суду відповіді на відзив, не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням суду про вручення представнику позивача 09.07.20р. копії ухвали суду про відкриття провадження у справі (а.с.40).

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

05.03.20р. між ДП Східний ГЗК (покупець) та ТОВ Харків Техноткань (постачальник) укладено договір №220/13/65Е, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п.1.2. договору, а покупець прийняти і оплатити такий товар (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2. договору постачальник зобов`язується поставити натуральні тканини, код 1921 (фільтрувальна тканина) за найменуванням , кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору.

В п.3.1. договору сторони погодили , що сума (ціна) договору відповідно до специфікації №1 становить 97 743, 00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20% - 16 290, 50 грн.

Відповідно до п.4.1. договору : товари, які поставляються відповідно до цього договору, сплачується покупцем за погодженими цінами в національній валюті України. Покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки з відстрочкою платежу 20-ть календарних днів (п.4.2. договору).

Згідно п.5.1. договору поставка товарів здійснюється партіями; обсяг кожної партії уточняється у заявках; термін поставки кожної партії товарів протягом 20-ти календарних днів після отримання заявки; заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв`язку (факс, електрона пошта, тощо ) з наступним направленням оригіналів.

Відповідно до п.6.1.1. договору покупець зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар. В п.7.4. договору сторони погодили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених договором, покупець сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбаченому ст.231 ГК України (а.с.8-13).

В специфікації №1 до договору від 05.03.20р. сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, яка склала 97 743, 00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 16 290, 50 грн.).

Додатковою угодою №1 від 05.03.20р. до вищезазначеного договору (поміж-іншим), сторони виклали п.1.2. договору у наступній редакції: 1.2. Постачальник зобов`язується поставити натуральні тканини, код 1921 (фільтрувальна тканина) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №2, яка є невід`ємною частиною договору ; та п.3.1. договору викладено у наступній редакції: 3.1. Сума (ціна) договору, відповідно до специфікації №2 становить 81 405, 60 грн. (вісімдесят одна тисяча чотириста п`ять гривень 60 коп.), крім того податок на додану вартість 20% - 16 281, 12 грн. Загальна сума становить 97 686, 72 грн. (дев`яносто сім тисяч шістсот вісімдесят шість гривень 72 коп.), з урахуванням ПДВ 20% (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та заявки відповідача вих.№13-11/891 від 10.03.20р. позивачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 97 686, 72 грн. ( що підтверджується видатковою накладною №ХТ123 від 16.03.20р., а.с.17 та товарно-транспортною накладною №РХТ123 від 16.03.20р., а.с.17, 18 ).

Відповідно до умов 4.2. договору відповідач мав би розрахуватися за отриманий від позивача товар в строк по 05.04.20р. Однак, станом на час звернення з цим позовом до суду відповідач оплату за поставлений товар не здійснив; у зв`язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку) у відповідача рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 97 686, 72 грн. Окрім того, позивач посилаючись на приписи п.7.4. договору та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 34 , 79 грн. - пені; 6 838, 07 грн. - штрафу; 781, 49 грн. - інфляційних втрат та 521, 89 грн. - 3% річних. (а.с.3).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Згідно до п.1.9. цієї Постанови день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені . Відповідно до п.3.2. Постанови : згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.; цього листа вміщено в газеті Бізнес від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Відповідно до листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.: у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених у різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. Наприклад, гроші вносилися 27 жовтня 1994 в розмірі 2700 тис. Крб., 7 травня 1995 року - 5200 тис. Крб. і 25 грудня 1995 року - 11500 тис. крб. Всього 19400 тис. Крб. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом перевірено ( враховуючи приписи Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань та листа Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р.) здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в розмірі 781, 49 грн., суд дійшов до висновку про обґрунтованість таких нарахувань. Одночасно , внаслідок здійсненого судом перерахунку розміру 3% річних за період з 06.04.20р. по 09.06.20р. її розмір склав 520, 46 грн . , а не 521, 89 грн. як вказує позивач А тому, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, інша частина позовних вимог стосовно 3% річних є необґрунтованою.

Також, суд погоджується із запереченнями відповідача стосовно безпідставності нарахування позивачем пені в розмірі 34 ,79 грн. та 6 838, 07 грн. штрафу (оскільки договором не встановлено розміру штрафних санкцій; законодавство України не визначає розміру пені, який підлягає стягненню із суб`єкта господарських правовідносин за порушення ним господарського зобов`язання, у випадку, якщо це питання договором не регулюється). Враховуючи вищезазначене, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновків про те , що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 97 686, 72 грн. - основної заборгованості за поставлений товар; 781, 49 грн. - інфляційних втрат та 520, 46 грн. - 3% річних. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити .

Окрім того, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат в розмірі 15 000,00 грн. на послуги адвоката , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не співрозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір №09-06/2020 про надання правової допомоги від 09.06.20р., рахунок на оплату №1 від 09.06.20р. на суму 15 000, 00 грн. та платіжне доручення №565 на суму 15 000, 00 грн., ордер на ім`я адвоката Шовкова О.С. (а.с.23-27 ).

Враховуючи вищезазначене, часткове задоволення первісних позовних вимог, судом здійснено перерахунок розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, який склав 14 025, 96 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача - Державного підприємства Східний гірничо-збагачувальний комбінат (52210, м. Жовті Води, вул. Горького, буд.2; код ЄДРПОУ 14309787) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Харків Техноткань (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, 115; код ЄДРПОУ 32032253): 97 686, 72 грн. - основного боргу ; 781, 49 грн. - інфляційних втрат, 520, 46 грн. - 3% річних, 1 965, 50 грн. - витрат на сплату судового збору та 14 025, 96 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 06.10.2020р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.Ю.Васильєв