Рішення

від 06.10.2020 по справі 916/299/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.10.2020 Справа № 916/299/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс доТовариства з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС простягнення 74 570,15 грн Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 65000,00грн, інфляційних втрат у розмірі 6643,00 грн, 3% річних у розмірі 2927,15грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що попередній договір від 03.08.2018 щодо укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна не було нотаріально посвідчено, отже останній є нікчемним, а тому грошові кошти, що були перераховані на його виконання є такими, що знаходяться у відповідача без належної на те правової підстави.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.03.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс було залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №916/299/20, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

31.03.2020 до Господарського суду Донецької області надійшла ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2020 по справі №916/299/20, якою Південно-західним апеляційним господарським судом доручено Господарському суду Донецької області невідкладно надіслати матеріали справи №916/299/20 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, у зв`язку з надходженням апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.04.2020 провадження у справі №916/299/20 зупинено до перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 у справі №916/299/20 в порядку апеляційного провадження.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.02.2020 у справі №916/299/20 - залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс - залишено без задоволення.

До суду повернулись матеріали справи №916/299/20 з Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28.05.2020 поновлено провадження у справі №916/299/20.

Як уже було вище наведено, судом в ухвалі Господарського суду Донецької області від 19.03.2020 було запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на всій території України з 12.03.2020 встановлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020), прийнято рішення про ослаблення карантину з 11 травня, зокрема, дозволено роботу адвокатів.

При цьому, суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019) , яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме розділ X Прикінцеві положення доповнено пунктом 4: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 №731-IX, ч. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено наступне:

Процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Виходячи з вищенаведеного, слід вважати, що строк на подання відзиву на позов, який був продовжений з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020), відповідно до приписів п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020) закінчився 06.08.2020.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на 06.10.2020 не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.03.2020 отримана відповідачем 24.03.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102231474837.

Крім того, судом встановлено, що ухвала суду про поновлення провадження у справі від 28.05.2020 також була отримана відповідачем - 02.06.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6102252101569.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС (покупець, відповідач) підписано попередній договір про укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна і отримання завдатку (далі - Попередній договір).

За умовами п. 1 Попереднього договору покупець і продавець зобов`язуються в строк і на умовах цього Договору, викладених нижче, заключити в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належне продавцю нерухоме майно згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме: залізнична під`їзна колія від колій загального користування довжиною 533,47 п.м., ворота, мостіння, розташоване за адресою м. Одеса, вул. м. Боровського 35/1-А.

Відповідно до п. 2 Попереднього договору продавець стверджує, що зазначене в п. 1 нерухоме майно належить йому на законних підставах, не продане і не відчужене любим іншим способом, не знаходиться в заставі, під арештом, не здано в оренду і не має стягнень і претензій зі сторони третіх осіб.

Згідно з п. 4 Попереднього договору договірна ціна відчужуваного нерухомого майна, погоджена продавцем і покупцем, становить 650000,00 грн, які покупець зобов`язується передати продавцеві в момент оформлення договору купівлі-продажу, за винятком суми авансового платежу, внесеного у вигляді завдатку за умовою п. 5 даного Договору. Оплата здійснюється в національній валюті безготівковим шляхом з поточного рахунка покупця на поточний (розрахунковий) рахунок продавця.

У п. 5 Попереднього договору сторонами встановлено, що для гарантії виконання Основного договору й підтвердження даної угоди покупець передає продавцеві в момент підписання даного Договору грошову суму (завдаток). Сума завдатку становить 10% від ціни основного договору, тобто 65 000,00 грн.

Основний договір повинен бути укладений не пізніше як через 25 (двадцять п`ять) днів з підписання попереднього договору та передачі завдатку (п. 6 Попереднього договору).

Відповідно до п. 7 Попереднього договору у випадку невиконання зобов`язання, зазначеного в п.1 даного Договору, у строк до 29.08.2018 з вини продавця, останній зобов`язується повернути Завдаток покупцеві в подвійному розмірі у відповідності зі статтею 571 ЦК України.

У випадку невиконання зобов`язання, зазначеного в п. 1 даного Договору, у строк до 29.08.2018 з вини покупця, завдаток у відповідності зі статтею 571 ЦК України не повертається.

Пунктом 10 Попереднього договору передбачено, що сторони домовились здійснити оформлення договору купівлі-продажу 27 серпня 2018 року (або раніше за узгодженням сторін) у нотаріальній конторі.

Даний договір вступає в юридичну силу із моменту його підписання сторонами і вважається виконаним під час підписання Основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, зазначеного в п. 1 даного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно платіжного доручення №14 від 07.08.2018 позивачем було перераховано на рахунок відповідача завдаток 10% від суми Основного договору у розмірі 65000,00 грн на виконання п. 5 Попереднього договору .

За твердженням позивача, яке з боку відповідача не спростовано, майно не було передано у встановлений строк, основного договору купівлі-продажу укладено сторонами так і не було.

Крім того, позивач зазначає, що він звертався за захистом свого права до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС 130000,00 грн, що складає подвійний розмір завдатку, перерахованого відповідачу, вказуючи на порушення останнім умов попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна і отримання завдатку від 03.08.2018 в частині укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2020 по справі №916/3406/19 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС відмовлено.

Вказане рішення мотивовано відсутністю передумов для стягнення подвійного розміру завдатку за невиконання попереднього договору, оскільки законодавець в ст. 657 Цивільного кодексу України вимагає обов`язкове нотаріальне посвідчення угод купівлі-продажу нерухомого майна, а попередній договір за правилами абз. 4 ч. 1 ст. 635 Цивільного кодексу України має укладатись у формі, встановленій для основного договору. Попередній договір не посвідчений нотаріально, тому є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, а, отже, не може бути підставою для виникнення договірних правовідносин між сторонами.

Враховуючи викладене, позивач, з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 65000,00грн.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Разом з тим, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, а отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi вказаної норми лише за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.01.2019 у справі №916/2927/17 та від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Як встановлено судом, за платіжним дорученням №14 від 07.08.2018 з призначенням платежу Придбання нерухомого майна зг. договору №б/н від 03.08.2018р. без ПДВ позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 65000,00 грн.

За приписами ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем факт отримання грошових коштів у розмірі 65000,00 грн та факт їх неповернення позивачу не спростовано.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу нерухомого майна у належній, передбаченій законом формі між позивачем та відповідачем не укладався, нотаріально не посвідчувався.

Оскільки попередній договір, за яким були сплачені позивачем відповідачу кошти у сумі 65000,00 грн, є нікчемним з моменту його укладення, що встановлено рішенням суду, то відповідач, який без достатньої правової підстави за рахунок власника зберіг у себе кошти, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів наявності дійсних правових підстав для утримання відповідачем грошових коштів позивача в сумі 65000,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та, як наслідок, задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні втрат у розмірі 6643,00 грн та 3% річних у розмірі 2927,15грн.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Суд зазначає, що застосування заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання пов`язується, зокрема, із встановленням строку виконання певного обов`язку, у даному випадку повернення грошових коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави . З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Як зазначалось судом вище, позивач звертався до Господарського суду Одеською області з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС про стягнення 130000,00 грн, що складає подвійний розмір завдатку, перерахованого відповідачу, вказуючи на порушення останнім умов попереднього договору про укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна і отримання завдатку від 03.08.2018 б/н в частині укладення основного договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.01.2020 по справі №916/3406/19 (повний текст рішення складено 17.01.2020) було встановлено, що попередній договір не посвідчений нотаріально, тому є нікчемним відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Отже, з вказаного судового рішення відповідач дізнався про володіння грошовими коштами позивача у розмірі 65000,00 грн без достатньої правової підстави.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2020 по справі №916/3406/20 сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Згідно з ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Таким чином, зазначене судове рішення у справі №916/3406/19 набрало законної сили 07.02.2020.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач не звертався до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у розмірі 65000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що оскільки саме з рішення Господарського суду Одеської області від 14.01.2020 по справі №916/3406/19 відповідач дізнався про володіння грошовим коштами позивача у розмірі 65000,00 грн без достатньої правової підстави, то право позивача на нарахування інфляційних втрат та 3% річних виникло з 08.02.2020, тобто з наступного дня після набрання рішенням суду законної сили.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з серпня 2018 року по грудень 2019 року та 3% річних за період з 07.08.2018 по 05.02.2020.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6643,00 грн та 3% річних у розмірі 2927,15грн не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И РІ Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖСЕРВІС (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 66, ідентифікаційний код 41450647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Чорноморець Плюс (65016, Одеська обл., м. Одеса, пров. Іподромний, 1, ідентифікаційний код 38477716) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 65000 (шістдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцеві положення та п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова