Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/17151/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2020Справа № 910/17151/19

За позовом Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України

(м. Київ)

в інтересах держави в особі:

1. Головного управління Національної гвардії України (м. Київ)

2. Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (Київська обл., м. Вишгород)

до 1. Акціонерного товариства Завод Маяк (м. Київ)

2. Дочірнього підприємства Маяк-Перспектива Публічного акціонерного товариства

Завод Маяк (м. Київ)

про стягнення 1.214.366,27 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: не з`явився

Від позивача-1: Жирін С.О.

Від позивача-2: Слободяник С.Д.

Від відповідача-1: Пархоменко О.І.

Від вілповідача-2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Акціонерного товариства Завод Маяк, Дочірнього підприємства Маяк-Перспектива Публічного акціонерного товариства Завод Маяк про стягнення 1.076.037,78 грн, з яких: 958.252,11 грн основного боргу, 117.785,65 грн пені.

Грошові кошти пред`явлені до стягнення на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з відповідачів за невиконання останніми умов Договору № 1 від 31.01.19. про надання послуг із забезпечення безпеки та Договору поруки від 22.05.19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.19. відкрито провадження у справі № 910/17151/19 та призначено підготовче засідання на 28.01.20.

20.01.20. та 21.01.20. Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Військовим прокурором Дарницького гарнізону Центрального регіону України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої пред`явлено до стягнення з відповідачів солідарно 1.214.366,77 грн, з яких: 1.053.504,00 грн основного боргу, 160.862,27 грн пені. Означені заяви про збільшення розміру позовних вимог було прийнято судом.

22.01.20. позивачем-1 подано письмові пояснення щодо правової позиції з приводу заявлених прокуратурою позовних вимог.

27.01.20. відповідачем-1 подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 1.053.504,00 грн задовольнити в повному обсязі та зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від визначеної до стягнення суми.

28.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.02.20.

29.01.20. відповідачем-2 подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він просить суд вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 1.053.504,00 грн задовольнити в повному обсязі та зменшити розмір штрафних санкцій на 90% від визначеної до стягнення суми.

11.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 20.02.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.20. зупинено провадження у справі № 910/17151/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.20. поновлено провадження у справі № 910/17151/19 та призначено підготовче засідання на 11.08.20.

11.08.20. відповідачем-1 подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України з підстав не дотримання вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» та не подання доказів звернення до позивача-2 з пропозицією звернутись до суду та доказів бездіяльності позивача-2.

11.08.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 01.09.20.

01.09.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду.

При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.20. у справі № 912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Матеріали справи (т. 1 арк. справи 32, 33) містять докази звернення до позивачів з повідомленням про намір військового прокурора звернутись з позовом до суду, а позивачами не заперечується власна бездіяльність щодо такого звернення.

За викладеного суд встановив, що Військовим прокурором Дарницького гарнізону Центрального регіону України дотримано порядок, встановлений ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», а матеріали справи місять достатні аргументи для підтвердження бездіяльності компетентного органу (позивачів), та наявності правових підстав для звернення Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

01.09.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.09.20.

В судовому засіданні 22.09.20. позивачами в повному обсязі підтримано позовні вимоги прокуратури. Відповідач-1 в судовому засіданні підтримав свою позицію, викладену в письмовому відзиві на позовну заяву.

Прокуратура та відповідач-2 явку своїх повноважних представників в судове засідання 22.09.20. не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Наразі, за висновками суду, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті в судовому засіданні 22.09.20.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 22.09.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Врахувавши та застосувавши правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.20. у справі № 912/2385/18, суд встановив, що Військовим прокурором Дарницького гарнізону Центрального регіону України дотримано порядок, встановлений ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», а матеріали справи місять достатні аргументи для підтвердження бездіяльності компетентного органу (позивачів), та наявності правових підстав для звернення Військового прокурора Дарницького гарнізону Центрального регіону України з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, які підтримано позивачами в повному обсязі, Військовий прокурор Дарницького гарнізону Центрального регіону України вказує на несплату відповідачами грошових коштів за надані послуги за Договором № 1 від 31.01.19. про надання послуг із забезпечення безпеки, що зумовило нарахування пені на суму основного боргу та звернення з даним позовом до суду. При цьому відповідач-2 солідарно зобов`язався відповідати з відповідачем-1 перед позивачем-2 на підставі Договору поруки № 2 від 22.05.17.

Відповідачі проти позову не заперечували в частині суми основного боргу та просили зменшити розмір пені на 90% від визначеної до стягнення суми.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

31.01.19. між відповідачем-1 (Замовник) та позивачем-2 (Виконавець) було укладено Договір № 1 про надання послуг із забезпечення безпеки (далі Договір), відповідно до п. 2.1 якого Виконавець зобов`язується надати на умовах, визначених в Договорі, послугу із забезпечення безпеки об`єкта (код 84.24), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити Виконавцеві надану послугу.

Згідно з п. 4.1 Договору за надані послуги Замовник розраховується з Виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (на підставі наданих Виконавцем рахунків) протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами акту про надані послуги у 2 примірниках. Акт про надані послуги погоджується сторонами після закінчення звітного місяця. Замовник зобов`язаний підписати документ протягом не більше трьох діб з моменту отримання. У разі наявності у Замовника зауважень до акту, він має право викласти окрему думку щодо цього акта (п. 4.3 Договору).

Оплата за послуги становить 172.800,00 грн в місяць без ПДВ, 34.560,00 грн ПДВ, всього 207.360,00 грн (п. 4.2 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 6.1 з моменту його підписання і діє до 31.12.19.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За наявними в матеріалах справи актами про надання послуг за Договором та наданих доказів здійснених відповідачем-1 проплат, судом встановлено, що Акціонерним товариством Завод Маяк не було оплачено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України 1.053.504,00 грн за надані за Договором послуги.

Судом враховано, що акт за Договором за червень 2019 року не підписано сторонами, однак, з підстав відсутності зауважень Замовника щодо вказаного акту та не заперечення ним надання послуг за Договором за червень 2019 року на суму 207.360,00 грн, судом встановлено, що в червні 2019 року Виконавець надав Замовнику послуги за Договором на суму 207.360,00 грн.

Надаючи правову оцінку наданим актам звіряння взаємних розрахунків від 11.04.19., 13.11.19., 13.01.20. між Замовником та Виконавцем за Договором, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Судом встановлено, що вказані акти підписано встановленими особами позивача-2 та відповідача-1 із зазначенням їх посад, а визначена в них сума заборгованості узгоджується з наданими до матеріалів справи документами, та не заперечується відповідачем-1, з огляду на що суд приймає означені акти до уваги в якості підтвердження наявності заборгованості 1.053.504,00 грн за надані за Договором послуги.

22.05.19. між позивачем-2 (Кредитор), відповідачем-2 (Поручитель), відповідачем-1 (Боржник) було укладено Договір поруки № 2 (далі Договір поруки), відповідно до п. 1.1 якого Поручитель зобов`язується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання зобов`язання щодо оплати наданих за Договором послуг. Предметом Договору є надання послуг із забезпечення безпеки об`єкта (код 84.24) (п. 2.3 Договору поруки), Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язання щодо оплати наданих послуг із забезпечення безпеки за Договором (п. 3.1 Договору поруки).

Пунктом 5.1 Договору поруки встановлено, що у разі порушення Боржником зобов`язання за Договором Поручитель зобов`язується виконати за Боржника зобов`язання останнього у 10-ти денний термін з дня отримання вимоги від Кредитора.

Пунктом 8.1 Договору поруки встановлено, що його строк збігається зі строком дії Договору.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України, визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З врахуванням викладеного, пункту 4.1 Договору та п. 5.1 Договору поруки, з врахуванням вимоги № 1/27-1736 від 05.11.19., строк оплати відповідачами послуг на суму в розмірі 1.053.504,00 грн є таким, що настав.

За викладеного суд дійшов висновку, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно 1.053.504,00 грн підлягають задоволенню повністю на вказану суму. Витрати по сплаті судового збору в цій частині відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів порівну.

Щодо вимог про солідарне стягнення з відповідачів 160.862,27 грн пені суд встановив наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі прострочення строку платежу Замовник зобов`язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 5.5 Договору).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. ст. 554 ЦК України).

Разом з тим, зі змісту пунктів 2.3, 3.1 Договору поруки вбачається, що відповідач-2 відповідає перед Кредитором за Договором поруки в частині лише основного боргу.

Отже, пред`явлена до стягнення пеня підлягає стягненню тільки з Акціонерного товариства Завод Маяк.

Далі, здійснивши перерахунок пені судом враховано, що оскільки акт на суму 207.360,00 грн між сторонами підписано не було, а за умовами Договору оплата за надані послуги здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання сторонами акту про надані послуги, врахувавши визначені в позовній заяві періоди та суми для нарахування пені, дати часткових оплат та визначені в них призначення платежу, суд встановив, що належний розмір пені становить 119.505,33 грн. Пеню в сумі 41.356,94 грн нараховано безпідставно, з огляду на що відсутні підстави для її стягнення.

Разом з тим, як відзначалось судом, матеріали справи містять клопотання відповідачів про зменшення розміру пред`явленої до стягнення пені на 90%.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.19. по справі № 916/4692/15.

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Оцінюючи доводи відповідача-1 судом враховано, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 Кодексу.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 3 Рішення віл 27.10.1993. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п. 26 рішення від 15.05.08. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Врахувавши розмір пені, врахувавши наслідки поведінки відповідача-1 та відсутність доведених завданих позивачу-2 такою поведінкою збитків, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на непомірний тягар, однак врахувавши, що станом на день прийняття рішення заявнику не було перераховано жодної суми з 1.053.504,00 грн основної заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% до суми 59.752,50 грн, внаслідок чого з відповідача-1 на користь позивача-2 підлягає стягненню вказана сума пені.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача-1 без урахування зменшення такого розміру, однак пропорційно розміру пред`явленої (160.862,27 грн) та розміру належної до стягнення за перерахунком суду (119.505,33 грн) пені.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код 14307423) та Дочірнього підприємства Маяк-Перспектива Публічного акціонерного товариства Завод Маяк (04655, м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А; ідентифікаційний код 30223773) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 1.053.504 (один мільйон п`ятдесят три тисячі п`ятсот чотири) грн 00 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код 14307423) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 59.752 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 50 коп. пені.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Стягнути з Акціонерного товариства Завод Маяк (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код 14307423) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8; ідентифікаційний код 38347014, р/р 35210057082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) 9.693 (дев`ять тисяч шістсот дев`яносто три) грн 86 коп. судового збору.

6. Стягнути з Дочірнього підприємства Маяк-Перспектива Публічного акціонерного товариства Завод Маяк (04655, м. Київ, проспект Степана Бандери, 20-А; ідентифікаційний код 30223773) на користь Військової прокуратури Центрального регіону України (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8; ідентифікаційний код 38347014, р/р 35210057082966, МФО 820172 в ДКСУ м. Київ) 7.901 (сім тисяч дев`ятсот одну) грн 28 коп. судового збору.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.20.

Суддя Т.М. Ващенко