Рішення

від 23.09.2020 по справі 910/10733/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2020Справа № 910/10733/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" до Ariko Sp.z.o.o. простягнення 506687,20 Євро Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаЯкімлюк Н.О.; від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Ariko Sp.z.o.o. заборгованості у розмірі 506687,20 Євро.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору №DP-07-2019 від 28.02.2019 в частині поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10733/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 суд вирішив звернутися до уповноваженого органу Республіки Польща - Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw , P.O. Box 33, Poland) з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Ariko Sp.z.o.o. (Aleje Jerozolimskie 89/43, Warszawa, Poland,02-001) та зупинив провадження по справі до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлення про неможливість такого вручення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 поновлено провадження у справі №910/10733/19.

Оскільки прохання про вручення судових документів відповідачу у справі - Ariko Sp.z.o.o. (Aleje Jerozolimskie 89/43, Warszawa, Poland,02-001) виконано не було, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 суд вирішив повторно звернутися до уповноваженого органу Республіки Польща - Ministry of Justice (Ministerstwo Sprawiedliwosci) Departament Wspolpracy Miedzynarodowej i Praw Czlowieka (Al. Ujazdowskie 11, 00-950 Warsaw , P.O. Box 33, Poland) з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі - Ariko Sp.z.o.o. (Aleje Jerozolimskie 89/43, Warszawa, Poland,02-001).

Провадження у справі №910/10733/19 було зупинено до виконання судового доручення про вручення судового документу чи повідомлень про неможливість такого вручення.

10.07.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення про виконання судового доручення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 поновлено провадження у справі №910/10733/19 та призначено підготовче засідання у справі на 20.08.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2020.

23.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2020 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 23.09.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 23.09.2020 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" (покупець, позивач) та Ariko Sp.z.o.o. (продавець, відповідач) укладено договір №DP-07-2019 (далі - договір) відповідно до умов якого продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених даним договором, продати (передати у власність) покупцю товар, а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених даним договором купити (прийняти і оплатити) товар (п.1.1), товар постачається і оплачується партіями, визначеними у специфікаціях (п.1.2), загальна кількість товару, проданого за даним договором, визначається як сума партій товару, вказаних у специфікаціях (п.1.3).

Кількість відвантаженого товару визначається у специфікаціях на кожну партію товару окремо (п.2.1 договору).

Умови поставки товару визначаються в специфікації на кожну поставку товару окремо. Вантажовідправником за даним договором є продавець, якщо не узгоджено інше. Строки поставки товару визначаються в специфікації на кожну поставку товару окремо (п.п.3.1, 3.2, 3.3 договору).

Ціна товару, що постачається згідно даного договору, встановлюється в євро і визначається в специфікаціях на кожну поставку товару окремо. Загальна вартість договору складається з суми (вартості) партій товару, здійснених в рамках даного договору в евро. |Сума ПДВ не включається в вартість товару (п.п.5.1, 5.3, 5.4 договору).

Країна призначення - Україна (п.6.1 договору).

Оплата за товар, що постачається згідно даного договору, здійснюється в євро. Строки і умови оплати товару визначаються в специфікації на кожну поставку окремо (п.п.7.1, 7.2 договору).

Товари вважаються зданими продавцем і прийнятими покупцем по кількості згідно акту приймання-передачі товарів (п.9.1 договору).

Відповідно до п.13.8 договору договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року.

Згідно специфікації від 28.02.2019 (додаток №1 до договору) на товари, що підлягають поставці, сторони домовились про поставку товару, що поставляється на умовах DAP вул.Незалежності, 2/2, с.Дударків, Бориспільський район, Київська область, Україна INCOTERMS, 2000. Часткове відвантаження дозволено. Строки оплати: оплата 70% вартості товару в якості передоплати протягом 10 банківських днів з дати отримання інвойсу, та 30% оплати у строк 10 банківських днів з дати отримання товару. Поставка здійснюється протягом 3 місяців з дати отримання передоплати. Вантажоодержувач - згідно інвойсу.

За умовами специфікації від 28.02.2019 (додаток №2 до договору) на товари, що підлягають поставці, сторони погодили поставку товару, що поставляється на умовах DAP вул.Незалежності, 2/2, с.Дударків, Бориспільський район, Київська область, Україна INCOTERMS, 2000 на суму 305602,00 євро. Часткове відвантаження дозволено. Строки оплати: оплата 70% вартості товару в якості передоплати протягом 10 банківських днів з дати отримання інвойсу та 30% оплати у строк 10 банківських днів з дати отримання товару. Поставка здійснюється протягом 3 місяців з дати отримання передоплати. Вантажоодержувач - згідно інвойсу.

Відповідно до специфікації від 28.02.2019 (додаток №3 до договору) на товари, що підлягають поставці, сторони погодили поставку товару, що поставляється на умовах DAP вул.Незалежності, 2/2, с.Дударків, Бориспільський район, Київська область, Україна INCOTERMS, 2000 на суму 140244,00 євро. Часткове відвантаження дозволено. Строки оплати: оплата 70% вартості товару в якості передоплати протягом 10 банківських днів з дати отримання інвойсу та 30% оплати у строк 10 банківських днів з дати отримання товару. Поставка здійснюється протягом 3 місяців з дати отримання передоплати. Вантажоодержувач - згідно інвойсу.

Згідно специфікації від 28.02.2019 (додаток №4 до договору) на товари, що підлягають поставці, сторони погодили поставку товару, що поставляється на умовах DAP вул.Незалежності, 2/2, с.Дударків, Бориспільський район, Київська область, Україна INCOTERMS, 2000 на суму 139084,00 євро. Часткове відвантаження дозволено. Строки оплати: оплата 70% вартості товару в якості передоплати протягом 10 банківських днів з дати отримання інвойсу та 30% оплати у строк 10 банківських днів з дати отримання товару. Поставка здійснюється протягом 3 місяців з дати отримання передоплати. Вантажоодержувач - згідно інвойсу.

Згідно додаткової угоди №1 від 12.03.2019 до договору сторонни погодили, що будь-який спір, розбіжність чи вимога, які можуть виникнути між сторонами згідно цього договору або у зв`язку з ним, врегулювання якого неможливе шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд до компетентного господарського суду України. Сторони погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде застосовуватись законодавство України, а справа підлягає розгляду Господарським судом міста Києва.

Відповідачем на адресу позивача було виставлено для оплати інвойси №01-DP07-2019 від 28.02.2019 на суму 138910,00 євро, №02-DP07-2019 від 12.03.2019 на суму 305602,00 євро, №03-DP07-2019 від 20.03.2019 на суму 140244,00 євро та №04-DP07-2019 від 25.03.2019 на суму 139084,00 євро.

Так, на виконання умов договору позивачем було перераховано попередню оплату у загальній сумі 506687,20 євро, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 04.03.2019 на суму 97237,00 євро, №2 від 13.03.2019 на суму 213921,40 євро, №3 від 22.03.2019 на суму 98170,80 євро та №4 від 26.03.2019 на суму 97358,00 євро та виписками банку з рахунку позивача.

16.07.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою від 15.07.2019 про повернення суми попередньої оплати у зв`язку з невиконанням продавцем свого зобов`язання з поставки товару у визначений договором строк.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору №DP-07-2019 від 28.02.2019 в частині поставки товару.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1, ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97- ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наразі, як встановлено судом, виконання позивачем як покупцем свого обов`язку з перерахування відповідачу як продавцю попередньої оплати за товар на суму 506687,20 євро підтверджується належними та допустимими доказами у справі, а саме: випискою банку з рахунку позивача та платіжними дорученнями в іноземній валюті №1 від 04.03.2019 на суму 97237,00 євро, №2 від 13.03.2019 на суму 213921,40 євро, №3 від 22.03.2019 на суму 98170,80 євро та №4 від 26.03.2019 на суму 97358,00 євро.

Як вже вказувалось судом, контрагентами у специфікаціях до договору погоджено, що поставка товару здійснюється протягом 3 місяців з дати отримання передоплати.

В той же час в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем товару на вказану суму.

При цьому на вимогу позивача про повернення грошових коштів за непоставлений товар відповідач попередню оплату у розмірі 506687,20 євро не повернув. Доказів протилежного матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" до Ariko Sp.z.o.o. про стягнення 506687,20 євро попередньої оплати визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ariko Sp.z.o.o. (02-001, Poland, Warszawa, Aleje Jerozolimskie, 89/43, реєстраційний код 382150433, KRS 0000764503) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скай Трейд Україна" (01013, місто Київ, вул.Деревообробна, будинок 3-В, офіс 33, ідентифікаційний код 39455232) 506687 (п`ятсот шість тисяч шістсот вісімдесят сім) Євро 20 центів попередньої оплати, 215561 (двісті п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн 33 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.10.2020

Суддя Ю.М. Смирнова