Рішення

від 24.09.2020 по справі 916/1689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1689/17

За позовом: прокурора Одеської області (65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 2) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; код ЄДРПОУ 00032945)

До відповідача: Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41; код ЄДРПОУ 02576164)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

Представники сторін:

Від прокуратури: Бондаревський О.М. - згідно посвідчення; Тунік В.М. - згідно посвідчення;

Від позивача: Стапінський В.О. - на підставі довіреності №392 від 20.12.2019р.; Кравченко Ю.В. - на підставі довіреності №393 від 20.12.2019р.;

Від відповідача : Багатченко Ю.В. - на підставі довіреності №01-1001/2020д від 10.01.2020р.

В засіданні брали участь:

Від прокуратури: Бондаревський О.М. - згідно посвідчення;

Від позивача: Кравченко Ю.В. - на підставі довіреності №393 від 20.12.2019р.;

Від відповідача : Багатченко Ю.В. - на підставі довіреності №01-1001/2020д від 10.01.2020р.

Суть спору: Прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про витребування з незаконного володіння відповідача на корить держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. у справі №916/1689/17 позов прокурора Одеської області задоволено повністю. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018р. рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. залишено без змін. Постановою Верховного суду від 20.02.2019р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018р. та рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. у справі №916/1689/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/1689/17 у задоволенні позову прокурора Одеської області відмовлено повністю. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019р. рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. залишено без змін. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2019р. та рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2019р. у справі №916/1689/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020р. справу передано на розгляд судді Рога Н.В., яка ухвалою від 14.07.2020р. прийняла справу №916/1689/17 до свого провадження та призначила підготовче засідання на 11.08.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2020р. підготовче засідання відкладено на 03.09.2020р. Ухвалою суду від 03.09.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/1689/17 та призначено судовий розгляд справи по суті на 24.09.2020р.

Представник прокуратури Одеської області позов підтримує у повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Позивач - Фонд державного майна України, позов прокурора Одеської області підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях по справі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.09.2017р., додаткових поясненнях, що надійшли до суду 13.09.2017р. та у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 24.09.2020р. Згідно заяви, що надійшла до суду 03.08.2017р. просить суд застосувати строки позовної давності.

Прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України зазначив, що 17.04.2015р. до прокуратури Одеської області надійшло звернення Громадської організації Співдружність , за результатами розгляду якого прокуратурою було встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі №20/59-08-999 затверджено мирову угоду за якою Федерація професійних спілок України передала у власність Підприємству Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект вбудоване виробниче приміщення проектного інституту Укркурортпроект у цокольному та на першому поверхах будинку гуртожитку МОП в м. Одесі по вул. Варламова, 3, площею 1830 кв.м, яке належить Федерації професійних спілок України на праві власності відповідно до договору про закріплення прав володіння, користування та розпорядження профспілковим майном від 18.11.1990р., укладеного між Загальною конфедерацією профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України та затвердженого постановою Президії Загальної конфедерації профспілкових союзів СРСР від 18.11.1990р. №2-1а.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2009р. виправлено описку в описовій та резолютивній частинах ухвали суду від 09.06.2008р. в частині площі нежитлових приміщень, а саме: 1996,2 кв.м замість 1830,00 кв.м.

На підставі зазначених ухвал суду, довідки з адресного реєстру м.Одеси від 30.12.2013р. за №356421/1, відповідної заяви Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект державним реєстратором прав на нерухоме майно Сидорчук А.В. Державної реєстраційної служби України 13.03.2014р. було прийнято рішення №11577503 про державну реєстрацію приватного права власності Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект на нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101.

У подальшому, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01.04.2015р. Підприємство Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект продало 39/100 частин зазначеного приміщення Тягур Олені Сергіївні, право власності якої зареєстроване належним чином.

Таким чином, як зазначає прокурор, нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, перебувало у спільній частковій власності Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект та ОСОБА_1 .

У червні 2015р. прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Постановою Верховного суду України від 12.04.2017р. у справі №522/11951/15-ц провадження у справі у частині позовних вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект закрито у зв`язку з тим, що у цій частині судом було прийнято до розгляду позовні вимоги прокурора у порушення ст.16 ЦПК України.

За таких обставин, прокурор Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про витребування з незаконного володіння відповідача на корить держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , адже, вважає, що зазначене нежитлове приміщення є державною власністю, у зв`язку з чим не могло бути передане Федерацією професійних спілок України будь-кому без згоди Фонду державного майна України.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 28.12.1979р. №661 прийнято в експлуатацію 9-ти поверховий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, з промисловими приміщеннями Проектного інституту Укркурортпроект , які з того же року знаходяться на його балансі.

18 листопада 1990р. між Всезагальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном.

Однак, згідно з Постановою Президії Секретаріату Всесоюзної центральної ради профспілок Про структуру Союзного проектного інституту Союзкурортпроект Центральної ради по управлінню курортами професійних спілок від 19.08.1966р. №21 Союзкурортпроект належав до відання Центральної ради професійних спілок з управління курортами.

Постановою Верховної Ради Української РСР Про захист суверенних прав власності Української РСР від 29.11.1990р. №506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991р. встановлено, що майно юридичних осіб союзного підпорядкування є державною власністю.

Постановою Верховної Ради України Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташовані на території України №2268-ХІІ від 10.04.1992р. передбачено, що майно розташованих на території республіки підприємства, установи та об`єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, тимчасово передано до Фонду державного майна України, який здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Постановою Верховної Ради України №3943-ХІІ від 04.02.1994р. встановлено, що у зв`язку з тим, що до цього часу правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено та з метою його збереження в інтересах громадян України Верховна Рада України постановила, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Таким чином, як зазначає прокурор, майно, яким користується Федерація професійних спілок України та її структурні підрозділи і підприємства, є державною власністю і не може відчужуватися без згоди власника - Фонду державного майна України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014р. у справі №3-173гс14.

Прокурор також наголошує, що договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18 листопада 1990р., укладений між Всезагальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, додатком до якого є перелік об`єктів профспілкового майна, закріпленого за Федерацією професійних спілок України на праві власності, не був погоджений Фондом державного майна України, не є правоустановчим документом на майно, що був передбачений чинним на той час та станом на 09.06.2008р. (дата затвердження Господарським судом Одеської області мирової угоди) законодавством.

За таких обставин, прокурор вважає, що 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, вибули з державної власності в особі Фонду державного майна України безпідставно, без належної на те волі держави в особі Фонду державного майна України, у зв`язку з чим останній має право на витребування вказаного майна з володіння Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект , з урахуванням положень ст.ст.330, 388 Цивільного кодексу України.

Прокурор також зауважив, що фактично Фонду державного майна України стало відомо про порушення матеріального права на спірне майно лише після звернення прокурора до суду та отримання копії позовної заяви з відповідними додатками у справі №522/11951/15-ц, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017р. у цій справі.

При цьому, прокурор зазначив, що вказане судове рішення фактично виконане 01.02.2017р. шляхом реєстрації права власності на спірний об`єкт за державою в особі Фонду державного майна України. Таким чином, як зазначає прокурор, починаючи з 22.06.2016р. (дата прийняття постанови апеляційним судом Одеської області) та до прийняття Верховним судом України постанови від 12.04.2017р. (закриття провадження у справі у частині вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект ) порушене право Фонду державного майна України на 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, було поновлено, оскільки право власності на цей об`єкт було зареєстроване за позивачем, що, на думку прокурора, безумовно свідчить про поважність причин пропущення позовної давності, так як спір було вирішено по суті.

З урахуванням зазначеного, прокурор вважає, що наявні підстави для визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

В обґрунтування подачі даного позову прокурор також зазначив, що відповідно до положень ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України Про прокуратуру підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999р. №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурора вважає, що інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. зі справи N806/1000/17).

Крім того, прокурор зауважив, що Європейський суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу, зокрема, про це зазначено у справі Менчинська проти Російської Федерації (рішення від 15.01.2009р., заява №42454/02, п.35).

Як зазначив прокурор, 29.06.2017р. він направив на адресу Фонду державного майна України повідомлення про те, що ним в інтересах держави в особі Фонду державного майна України підготовлено позовну заяву до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про витребування 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, яку буде подано до Господарського суду Одеської області, з урахуванням того, що Фондом державного майна України такої заяви самостійно подано не було.

Позивач - Фонд державного майна України, повністю підтримує позицію прокурора Одеської області у даній справі та додатково зазначив, що будівництво об`єкту - 9-ти поверхового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, з промисловими приміщеннями Проектного інституту Укркурортпроект , який рішенням виконавчого комітету Приморської районної ради народних депутатів від 28.12.1979 року №661 прийнято в експлуатацію, відбувалося за державні кошти, що є беззаперечним фактом, який не потребує доказуванням, враховуючи законодавство, що будо чинним на той час.

На виконання вимог постанови Верховної Ради України від 01.11.1996р. №461/96-ВР Про проект Постанови Верховної Ради України про тлумачення Постанови Верховної Ради України Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР , яким Фонду разом з відповідними громадськими організаціями України було доручено до 01.04.1997р. провести інвентаризацію майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР станом на 24.08.1991р. та подати Верховній Раді України перелік суб`єктів, у володінні яких знаходиться це майно, Фондом було складено Перелік лікувально-оздоровчих організацій, установ та підприємств, які станом на 24.08.1991р. знаходись у віданні Федерації незалежних профспілок України, який підписано керівниками Фонду та Федерації незалежних профспілок України 14.07.1997р.

У подальшому, на виконання Закону України Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України , розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. №236-р утворено міжвідомчу робочу комісію, якій було доручено скласти перелік майна, яке заборонено відчужувати; провести інвентаризацію відповідного майна; стосовно кожного обєкта документально визначити законність його перебування у володінні Федерації професійних спілок Україн7и та встановити частку держави, Профспілок, інших спілок та суб`єктів господарювання; перевірити законність відчуження майна, проведеного ПрАТ Укрпрофоздоровниця , ПрАТ Укрпрофтур , Федерацією професійних спілок України протягом 1994-2006 років, і в разі порушення законодавства України вжити заходів щодо повернення цих об`єктів законному власнику. Проте, Президією Федерації профспілок України було прийнято постанову від 19.07.2007р. №П-13-17, якою заборонено керівництву Федерації профспілок України, всеукраїнським профспілкам, територіальним об`єднанням організації профспілок, підприємствам, заснованим Федерацією профспілок України, а також ПрАТ Укрпрофоздоровниця , ПрАТ Укрпрофтур ,іншим суб`єктам господарювання надавати будь-яку інформацію щодо об`єктів профспілкової власності на запити державних органів.

При цьому, Фонд зазначає, що про порушення свого права дізнався з позовної заяви прокуратури, поданої у справі №522/11951/15-ц, а саме: у червні 2015р. Ані прокуратура, ані Фонд не були учасниками справи №20/59-08-999, у якій судом було затверджено мирову угоду ухвалою суду від 09.06.2008р., у зв`язку з чим не могли дізнатися про вибуття нерухомого майна з державної власності раніше. З урахуванням зазначеного, Фонд державного майна України вважає поважними причини пропуску позовної давності.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.06.2020р. у справі №916/1689/17 судом було зазначено, що, виходячи з фактичних обставин справи, під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам, в тому числі, судовим рішенням у справі №522/11951/15-ц з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду прокурора за захистом порушеного права позивача та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права позивача. У зазначеній постанові Верховний Суд також підтвердив висновки попередніх судів про те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості /підсудності не перериває перебігу позовної давності.

Відповідач зазначив, що в матеріалах справи містяться належні докази того, що саме факт державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому саме з 24.02.2014р. - дати державної реєстрації за Підприємством Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект права власності на спірний об`єкт, були порушені права Фонду державного майна України, та з цього моменту почав відліковуватися трирічний строк позовної давності.

За таких обставин, відповідач вважає, що строк позовної давності сплив 24.02.2017р., натомість, прокурор звернувся з позовом до Господарського суду Одеської області у липні 2017р.

Прим цьому, як зазначив відповідач, прокурор не звертався з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності із зазначенням поважних причин пропуску такого строку. Наведені у заяві, що надана прокурором до суду 11.08.2020р., причини пропуску позовної давності відповідач не вважає поважними, у зв`язку з чим просить суд застосувати строки позовної давності, про що було заявлено відповідачем ще у заяві від 03.08.2017р., та відмовити у позові.

Виходячи з матеріалів справи судом встановлено, що справа №916/1689/17 за позовом прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про витребування з незаконного володіння відповідача на корить держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, розглядалася судами неодноразово.

В ході розгляду справи, зокрема у постанові від 20.02.2019р., Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду було встановлено, що право власності на спірний об`єкт нерухомого майна набула держава і розпорядження ним повинно здійснюватися Фондом державного майна України, а також наявність підстав для витребування майна від відповідача, як добросовісного набувача у відповідності до положень ст.388 Цивільного кодексу України, оскільки мирова угода, затверджена ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі №20/59-08-999, жодним чином не свідчить про правомірність виникнення права власності у Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект , доказів набуття Підприємством права власності на спірне майно з якихось інших підстав судами не встановлено.

При цьому, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 12.02.2018р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2018р. у справі №916/1689/17 скасовано, справу направлено до Господарського суду Одеської області на новий розгляд та зазначено, що при новому розгляді справи суди мають встановити момент, коли саме право позивача було порушено та відповідно від якого має відліковуватися початок перебігу строку позовної давності та визначити, з урахуванням правових позицій Верховного Суду та Верховного Суду України, чи пропущено позивачем такий строк.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2020р. у справі №916/1689/17, якою справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, заначено, що з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, а також принципи справедливості, добросовісності і розумності, судам попередніх інстанцій, виходячи з фактичних обставин справи, слід надати оцінку всім зібраним у справі доказам, в тому числі, судовим рішенням у справі №522/11951/15-ц з урахуванням вимог чинного законодавства та усталеної судової практики, з точки зору наявності або відсутності підстав, пов`язаних з поважністю причин для поновлення строку позовної давності для звернення до суду прокурора за захистом порушеного права позивача, та при вирішенні вказаного питання всебічно, повно та об`єктивно дослідити матеріали справи в їх сукупності, дати вірну юридичну оцінку обставинам справи, наявним у справі доказам і доводам учасників справи щодо наявності підстав для поновлення строку позовної давності та захисту порушеного права позивача, адже, відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України саме на суд покладено обов`язок перевірки поважності причин пропущення позовної давності з урахуванням конкретних обставин справи та наявних доказів у справі.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляд справи.

При цьому, Верховний Суд погодився з висновками апеляційної інстанції про те, що строк позовної давності, в даному випадку, сплив у лютому 2017 року, оскільки, згідно з доданим прокурором до позовної заяви витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №18967271 від 13.03.2014р., право приватної власності на нежитлове приміщення загальною площею 1996,2 м 2 (спірне майно), зареєстровано за відповідачем 24.02.2014р., а тому саме з 24.02.2014р. (дата державної реєстрації за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості) прокурор та Фонд державного майна України могли, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, довідатися про порушення прав останнього на вказаний об`єкт. Проте, прокурор звернувся з позовом у даній справі лише у липні 2017 року, тобто, з пропуском цього строку.

Судом також встановлено, що звернення у червні 2015 року прокуратурою Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект та ОСОБА_1 до Приморського районного суду м.Одеси про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №522/11951/15-ц не перериває строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі з огляду на те, що пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше, як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з аналізу наведених норм права, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Отже, подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

При зверненні прокурора з позовом у червні 2015 року ним не було дотримано вимог процесуального закону щодо правил суб`єктної юрисдикції та об`єднано в одному позові вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, у зв`язку з чим постановою Верховного Суду України від 12.04.2017р. у справі №522/11951/15-ц провадження в частині позовних вимог до відповідача - Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект було закрито з підстав порушенням вимог ст. 16 ЦПК України.

Згідно зі ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Але, за змістом зазначеної статті сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

При цьому, закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Дійсно, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в обґрунтування наявності поважних причин пропуску позовної давності, у своїй заяві, що надійшла до суду 11.08.2020р., прокурор зазначив, що Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017р. у справі №522/11951/15-ц було встановлено, що Фонду державного майна України стало відомо про порушення матеріального права на спірне майно лише після звернення прокурора до суду та отримання копії позовної заяви з додатками, тобто у червні 2015р., а прокуратурі про вказані обставини стало відомо лише 17.04.2015р. При цьому, судове рішення у справі №522/11951/15-ц фактично виконане 01.02.2017р. шляхом реєстрації права власності на спірний об`єкт за державою в особі Фонду державного майна України.

Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що починаючи з 22.06.2016р. (дата прийняття постанови апеляційним судом Одеської області) та до прийняття Верховним судом України постанови від 12.04.2017р. (закриття провадження у справі у частині вимог до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект ) порушене право Фонду державного майна України на 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, було поновлено, оскільки право власності на цей об`єкт було зареєстроване за позивачем, що, на думку прокурора, безумовно свідчить про поважність причин пропущення позовної давності, так як спір було вирішено по суті.

Позивач у справі, Фонд державного майна України, при новому розгляді справи будь-яких заяв щодо наявності поважних причин пропуску строку позовної давності.

При цьому, позивачем також не обґрунтовано неможливість самостійно звернутися до суду за захистом порушеного права, про що йому мало стати відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, до якого ще 13.03.2014р. було внесено інформацію про реєстрацію за відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомості.

На думку суду, зазначені обставини жодним чином не свідчать про наявність поважних причин для поновлення пропущеного строку позовної давності, адже, не підтверджують наявність обставин, які зробили своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що відповідно до ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує. Згідно ч.ч.2,3 ст.326 цього Кодексу від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Враховуючи, що Фонд державного майна в силу зазначених вище нормативно-правових актів та положень Закону України «Про Фонд державного майна України» , починаючи з 1992 року був зобов`язаний безпосередньо здійснювати контроль за майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташовані на території України, суд критично ставиться до посилань позивача про те що він про обставини вибуття з державної власності спірного об`єкту нерухомості дізнався лише з позовної заяви прокуратури у справі №522/11951/15-ц, тобто у червні 2015 року.

. Порівняльний аналіз змісту термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст. 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, враховуючи викладене вище, наявність заяви Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про застосування строків позовної давності, положення ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України, у задоволенні позову прокурора Одеської області, поданого в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про витребування з незаконного володіння відповідача на корить держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101, слід відмовити.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 79. ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на прокурора згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову прокурора Одеської області, поданого в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Підприємства Федерації професійних спілок України Проектно-вишукувальний інститут Укркурортпроект про витребування з незаконного володіння відповідача на корить держави в особі Фонду державного майна України 61/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 1996,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, приміщення 101 - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2020 р.

Суддя Н.В. Рога