Ухвала

від 29.09.2020 по справі 924/1036/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/1036/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Громадської організації "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права" на постанову Північно західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч" до 1) Маківської сільської ради, Хмельницька область, Дунаєвецький район, 2) Громадської організації "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права" про скасування рішення про державну реєстрацію прав індексний номер: 46164988 від 27.03.2019 про державну реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку, загальною площею 696,9 м2 за Гаражним кооперативом "Автолюбитель"; скасування рішення про державну реєстрацію прав індексний номер: 46238788 від 01.04.2019 про державну реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку, загальною площею 696,9 м2 за Громадською організацією "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права"; зобов`язання Громадської організації "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" (код ЄДРПОУ 42471317) усунути перешкоди в користуванні адміністративним будинком, загальною площею 696,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 для Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Луч" (код ЄДРПОУ 14147114) шляхом забезпечення безперешкодного доступу

за участю представників:

позивача Сітніков А. В., Пазюк О. П.;

відповідача-1 не з`явилися;

відповідача-2 Войтюк Р. М., Нагнибіда І. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Луч" (далі ПП "ВКФ "Луч") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із зазначеним позовом до Маківської сільської ради та Громадської організації "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права" (далі ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права").

Позов обґрунтовано наступними обставинами:

- 18.05.2006 рішенням виконкому Хмельницької міської ради № 347 ПП "ВКФ "Луч" було надано дозвіл на погодження місця об`єктів містобудування та згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під будівництво виробничих приміщень по вул. Купріна, 58/1. 11.02.2008 позивач отримав технічний паспорт на приміщення по вул. Купріна, 58/1. Правомірність користування спірним приміщенням позивач підтверджує також тим, що він отримав Атестат виробництва 24.06.2008 та Сертифікат відповідності 27.06.2008 на виробництво, що здійснювалось ним у спірному приміщенні у 2008 році;

- 14.12.2018 рішенням 28 сесії Хмельницької міської ради № 56 "Про надання згоди на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та поділ земельної ділянки" товариству надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в оренду для будівництва виробничих приміщень по вул. Купріна, 58/1. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 12.02.2019 даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6810100000:06:003:0093;

- 02.02.2019 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП "ВКФ "Луч" був внесений до Державного земельного кадастру;

- 26.06.2019 відповідно до рішення 32 сесії Хмельницької міської ради № 54 земельна ділянка передана в оренду;

- 05.08.2019 був укладений договір оренди № 279/01, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.08.2019;

- на вищевказаній земельній ділянці позивачем здійснювалось будівництво виробничого приміщення, яке на сьогодні є незавершеним будівництвом із матеріальними цінностями та обладнанням, які перебувають на балансі позивача;

- 19.04.2019 позивачем було виявлено, що на належному йому виробничому приміщенні змінено зовнішні замки, які, на думку позивача, свідчать про створення з боку відповідача-2 перешкод у користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 (суддя Грамчук І. В.) позов задоволено.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав - індексний номер: 46164988 від 27.03.2019 про державну реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку, загальною площею 696,9 м2 за Гаражним кооперативом "Автолюбитель", прийняте державним реєстратором Маківської сільської ради Маківської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області Кметьом Володимиром Леонідовичем.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав - індексний номер: 46238788 від 01.04.2019 про державну реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку, загальною площею 696,9 м2 за ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права", прийняте державним реєстратором Маківської сільської ради Маківської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області Кметьом Володимиром Леонідовичем.

Зобов`язано ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" усунути перешкоди в користуванні адміністративним будинком, загальною площею 696,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 для ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" шляхом забезпечення безперешкодного доступу.

Рішення мотивоване тим, що докази на підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт, як Гаражним кооперативом "Автолюбитель", так і ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права", з послідуючим відображенням їх вартості в бухгалтерському обліку вказаних юридичних осіб матеріали справи не містять. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що рішення від 27.03.2019 № 46164988 про реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку площею 696,9 м2 у м. Хмельницькому, вул. Купріна, 64 за Гаражним кооперативом "Автолюбитель", суперечить фактичним обставинам справи, порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню.

Місцевий суд зазначив, що оскільки наступне прийняте державним реєстратором рішення базувалось на акті приймання-передачі нерухомого майна Гаражним кооперативом "Автолюбитель", який не володів таким обсягом прав на майно, то і рішення від 01.04.2019 № 46238788 державного реєстратора Маківської сільської ради Маківської сільської об`єднаної територіальної громади Кметя Володимира Леонідовича необхідно скасувати.

Щодо вимог про усунення перешкод у користуванні майном, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи наявний в матеріалах справи договір оренди землі, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП "ВКФ "Луч", згідно якого приватному підприємству передано в оренду земельну ділянку у місті Хмельницькому по вул. Купріна, 58/1 з розміщеною на ній двоповерховою капітальною будівлею, суд приходить до висновку, що позивач мав право на звернення до суду для захисту законного права власності. Також взявши до уваги звернення директора ПП "ВКФ "Луч" до Хмельницького відділу поліції та встановлений в ході перевірки поліцією факт, що саме директор ГК "Автолюбитель" перешкоджав власнику у доступі до приміщення шляхом заміни навісних замків, суд дійшов висновку, що ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" на час прийняття рішення по суті спору є належним відповідачем у справі. Адже гаражним кооперативом було передано громадській організації на підставі акта приймання-передачі спірне приміщення, що є підставою для зобов`язання ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" усунути перешкоди в користуванні адміністративним будинком, загальною площею 696,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 для ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" шляхом забезпечення безперешкодного доступу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 (колегія суддів у складі: Маціщук А. В., Петухов М. Г., Гудак А. В.) рішення скасовано в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав - індексний номер: 46164988 від 27.03.2019 про державну реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку, загальною площею 696,9 м2 за Гаражним кооперативом "Автолюбитель", прийняте державним реєстратором Маківської сільської ради Маківської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області Кметьом Володимиром Леонідовичем та скасування рішення про державну реєстрацію прав - індексний номер: 46238788 від 01.04.2019 про державну реєстрацію права власності на приміщення адміністративного будинку, загальною площею 696,9 м2 за ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права", прийняте державним реєстратором Маківської сільської ради Маківської об`єднаної територіальної громади Хмельницької області Кметьом Володимиром Леонідовичем.

Прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іній частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази набуття Гаражним кооперативом "Автолюбитель" права власності на приміщення площею 696,9 м2 за адресою у м. Хмельницький по вул. Купріна, 58/1 чи вул. Купріна, 64, тому Гаражний кооператив "Автолюбитель" не володів обсягом прав щодо розпорядження майном, а саме щодо передачі права власності за актом приймання-передачі нерухомого майна ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права".

За наведених обставин рішення державного реєстратора № 46164988 від 27.03.2019 та рішення № 46238788 від 01.04.2019 порушують права позивача. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування), що передбачено частиною 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тоді як така вимога позивачем не заявлялась.

В зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції вважав неправильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування рішень державного реєстратора з огляду на обранням позивачем неефективного способу захисту права, пославшись при цьому на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення у даній справі в цій частині прийнято щодо речових прав Гаражного кооперативу "Автолюбитель", який не був залучений до участі у справі, що вважав підставою для скасування рішення в цій частині згідно з пунктом 4 частини 3 статті 277 ГПК України.

У касаційній скарзі ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову позивачу у зобов`язанні ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" усунути перешкоди в користуванні адміністративним будинком, загальною площею 696,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 для ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" шляхом забезпечення безперешкодного доступу.

Таким чином, скаржник оскаржує ухвалені у справі рішення лише в частині зобов`язання його усунути перешкоди в користуванні адміністративним будинком, загальною площею 696,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 для ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" шляхом забезпечення безперешкодного доступу.

Скаржник наголошує на тому, що звертатися до суду з вимогами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном на підставі положень статті 391 ЦК України може лише власник такого майна.

При цьому скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, наведеного у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 918/352/19, від 20.03.2019 у справі № 910/15963/16, від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17, від 23.10.2018 у справі № 914/2728/17, від 20.02.2020 у справі № 908/618/19 та від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Крім того, ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" зазначає, що у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 317/600/17 наведено висновок про те, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорення) цього права (інтересу) відповідачем.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" просить залишити касаційну скаргу без задоволення та зазначає, що наведені в ній доводи є незаконною спробою переоцінити докази у справі всупереч вимогам статті 300 ГПК України.

Відзивів на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надійшло.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 14.07.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі у редакції, чинній з 08.02.2020).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 924/1036/19 з огляду на таке.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland), заява № 6289/73, § 24, 09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43, 15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", заява № 9562/81, § 56, 02.03.1987.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 918/352/19, від 20.03.2019 у справі № 910/15963/16, від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17, від 23.10.2018 у справі № 914/2728/17, від 20.02.2020 у справі № 908/618/19 та від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, оскільки підстави позовів у зазначених справах та справі № 924/1036/19 і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Так, у даній справі суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині зобов`язання ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" усунути перешкоди в користуванні адміністративним будинком, загальною площею 696,9 м2, що знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093 для ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" шляхом забезпечення безперешкодного доступу. При цьому суди виходили з того, що право власності позивача на нежитлове приміщення/будинок загальною площею 696,9 м2, розміщене на земельній ділянці кадастровий номер 6810100000:06:003:0093, підтверджене належними доказами у справі, а право відповідача-2 на це приміщення належними доказами не підтверджено, тому неправомірне втручання ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" у право власності позивача підлягає усуненню на підставі положень статті 391 ЦК України.

Підставою для усунення ГО "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні-права" перешкод позивачу у користуванні позивачем власним майном стала самовільна заміна відповідачем-2 зовнішніх навісних замків на вхідних дверях спірного приміщення, і такі його дії у сукупності із виготовленням у 2017 році технічного паспорту на приміщення та зверненням до державного реєстратора для реєстрації права власності на спірне приміщення, на думку судів свідчать про створення позивачеві як власнику приміщення перешкод у володінні, користуванні і розпорядження належним йому майном.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Верховний Суд України 27.05.2015 прийняв постанову у справі № 6-92цс15, де предметом спору було усунення перешкод у користуванні приміщенням магазину шляхом його звільнення, якою скасував судові рішення попередніх інстанцій та задовольнив позов, зазначивши, що судами встановлено факт відчуження наймодавцем предмету оренди і переходу права власності на майно до позивачки, яка новий договір оренди з відповідачкою не укладала, ОСОБА_1 виявила намір на власний розсуд користуватися своєю власністю, а тому вимоги позивачки щодо усунення перешкод у користуванні її власністю шляхом виселення із приміщення магазину є обґрунтованими, та відповідають положенням статті 16 ЦК України, а порушене право користування власністю відновленню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 погодилася з доводами судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог у частині усунення перешкод позивачу у користуванні ним орендованим майном, зазначивши, що обставини створення йому перешкод у користуванні орендованим майном з боку ПСП "Агрофірма "Берегиня" були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, їм надана належна оцінка, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

У справі № 918/352/19 предметом спору було усунення перешкод у користуванні приміщенням як за первісним так і з а зустрічним позовами. Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 зазначив, що право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Отже, встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Натомість ОСББ "Соборна-15" в обґрунтування вимог про усунення перешкод у користування спірним нерухомим майном, посилається на правовий статус цього майна та на положення Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", що в даному випадку не є визначальним з огляду на наявність законного власника цього майна. Тоді як судами попередніх інстанцій встановлено, що власником спірного майна є Територіальна громада в особі Рівненської міської ради, а його титульним володільцем є Спілка фотохудожників. Зазначені обставини стали підставою для задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову за безпідставності заявлених позовних вимог.

У постанові від 20.03.2019 у справі № 910/15963/16 Верховний Суд зазначив, що судами надано правильну кваліфікацію заявленим у справі позовним вимогам про зобов`язання відповідачів не чинити позивачу-2 перешкоди в обслуговуванні зелених насаджень в межах міста Буча, які становлять негаторний позов, підстави заявлення якого врегульовані загальними приписами статті 391 ЦК України та спеціальними нормами статті 152 Земельного кодексу України (щодо захисту права землевласника, землекористувача), констатувавши при цьому недоведеність позивачами як наявності у них відповідного речового права, так і фактів порушення такого права відповідачами, що стало підставою для відмови в позові.

Скасовуючи ухвалені у справі рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17 зазначив, що судами першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги саме на підставі статті 391 ЦК України, не встановлювалися обставини на підтвердження факту, зокрема, чи вказане приміщення зайняте безпосередньо Адвокатським об`єднанням "Адвокатська група "Солодко і партнери", чи існують перешкоди у здійсненні ПрАТ "Компанія Барвінок" своїх правомочностей як власника спірного приміщення, чи ці перешкоди створені саме адвокатським об`єднанням і такі дії (бездіяльність) об`єктивно порушують права власника, є протиправними і триваючими.

Постановою від 23.10.2018 у справі № 914/2728/17 з вимогами про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом демонтажу майна, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки спірне телекомунікаційне обладнання зв`язку розміщено на території військової частини НОМЕР_1 без належних правових підстав і поза волею постійного користувача цієї земельної ділянки.

У справі № 908/618/19 предметом спору було усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 погодився з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, яким саме чином відповідач чинить йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою, на якій розміщена приватна власність фізичних осіб (гаражі та бокси).

Предметом спору справі № 926/3881/17 було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і Верховний Суд у постанові від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17 погодився з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій та зазначив, що відмовляючи прокурору в позові, господарські суди обох інстанцій визнали недоведеними обставини порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час отримання спірної земельної ділянки в користування та будівництва на ній вказаних об`єктів нерухомості, тобто спростували факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів зазначає про безпідставне посилання ПП "Виробничо-комерційна фірма "Луч" на неврахування судом апеляційної інстанції, наведеного у постанові Верховного Суду від 03.09.2018 у справі № 317/600/17 висновку про те, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорення) цього права (інтересу) відповідачем, оскільки у даній справі наявність цих складових позивачем доведено.

Таким чином, підстави позовів у справах № 6-92цс15, № 924/1220/17, № 918/352/19, № 910/15963/16, № 910/19865/17, № 914/2728/17, № 908/618/19 № 926/3881/17, № 317/600/17 та у справі № 924/1036/19 і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання не є подібними, оскільки під час розгляду даної справи судами встановлено, що позивач є власником майна про усунення перешкод в користуванні яким ним пред`явлено позов, а також те, що саме відповідач-2 чинить йому перешкоди у користуванні цим майном.

За таких обставин доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків, наведених у постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17, постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 918/352/19, від 20.03.2019 у справі № 910/15963/16, від 21.08.2018 у справі № 910/19865/17, від 23.10.2018 у справі № 914/2728/17, від 20.02.2020 у справі № 908/618/19, від 03.09.2018 у справі № 317/600/17 та від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17, не знайшло підтвердження, в зв`язку з чим касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 314 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Об`єднання осіб з інвалідністю, учасників бойових дій та ветеранів "Рівні права" на постанову Північно західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2020 у справі № 924/1036/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

СуддяГ. Мачульський

Суддя С. Могил