Рішення

від 05.10.2020 по справі 140/9302/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9302/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Трансстохід до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Трансстохід (далі - ПП Трансстохід , позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2020 №0000850402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 17.04.2020 №6282/03-20-04-02/43399525 камеральної перевірки ПП Трансстохід щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок по декларації за лютий 2020 в сумі 51900,00 грн.

Позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки про порушення ним вимог статті 200 ПК України та пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, в результаті чого товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 51900,00 грн.

Вказує на те, що акт перевірки містить в собі лише загальні посилання на норми права, при цьому, причиною ненадання права на бюджетне відшкодування є те, що контрагент ПП ЛС-Груп є в Єдиному реєстрі судових рішень, як юридична особа, що залучена до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто (посилання на будь-які вироки суду відсутні), а також те, що дане підприємство значиться в переліку ризикових суб`єктів господарювання.

Разом з тим, позивач вважає, що можливе недотримання його контрагентом податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб.

Посилаючись на необґрунтованість висновків акта перевірки та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив щодо вимог позовної заяви, оскільки під час проведення перевірки було встановлено, що позивач до бюджетного відшкодування за лютий 2020 включило суми ПДВ у розмірі 51900,00 грн. за придбані транспортні засоби у ПП ЛС-Груп . Разом з тим, згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення можливих протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто та відповідно до отриманої податкової інформації ПП ЛС-Груп відноситься до переліку ризикових суб`єктів господарювання та визначений як постачальник сумнівного податкового кредиту (згідно протоколу робочої групи ГУ ДПС у Волинській області від 17.03.2020 № 5). Тому, вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення відповідає нормам чинного законодавства, а відтак просив відмовити в задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що в період з 23.03.2020 по 17.04.2020 посадовою особою ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок ПП Трансстохід по декларації за лютий 2020 в сумі 51900,00 грн., за результатами якої складено акт від 17.04.2020 №6282/03-20-04-02/43399525 (надалі - акт перевірки).

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пункту 200.1, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, абзац "б" пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України та пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (надалі - Порядок №21), ПП Трансстохід не має права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2020 в розмірі 51900,00 грн., в результаті чого товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 51900,00 грн.

Такий висновок обумовлений тим, що ПП Трансстохід до бюджетного відшкодування за лютий 2020 включило суми ПДВ у розмірі 51900,00 грн. за придбані транспортні засоби у ПП ЛС-Груп , а саме: тягач сідельнй Mercedes-Benz Actros 1844 № НОМЕР_1 у кількості 1 од. по ціні 154250,00 грн./од. на загальну суму з ПДВ 185100,00 грн.; напівпричіп Krone SD № НОМЕР_2 у кількості 1 од. по ціні 105250,00 грн./од. на загальну суму з ПДВ 126300,00 грн. Згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто. Відповідно до отриманої податкової інформації ПП ЛС-Груп відноситься до переліку ризикових суб`єктів господарювання та визначений як постачальник сумнівного податкового кредиту (згідно протоколу робочої групи ГУ ДПС у Волинській області від 17.03.2020 № 5).

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що за юридичною адресою ПП Трансстохід - Волинська область, село Струмівка, вулиця Липинського, будинок 9а, зареєстровано житловий будинок приватної власності, власником якого є фізична особа - ОСОБА_1 , який не є посадовою чи пов`язаною з платником особою. За даними ЄРПН не встановлено реєстрації ПП Трансстохід податкових накладних по даним послугам оренди приміщень, офісів, складів тощо. Згідно звіту про нарахування Єдиного внеску, податного позивачем за лютий 2020, кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником складає 1 особа - ОСОБА_2 , який є одночасно і керівником і головним бухгалтером підприємства, що ставить під сумнів ефективне ведення господарської діяльності підприємства та організації обліку платника податків.

02.06.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000850402 форми "В3", яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 51900,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) визначений статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За правилами, визначеними пунктами 200.2, 200.4 названої статті, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додається також розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як зазначено у пункті 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Суд наголошує на тому, що акт перевірки від 17.04.2020 №6282/03-20-04-02/43399525 не містить фактів конкретних порушень податкового законодавства з боку позивача.

У акті перевірки зазначено, що ПП Трансстохід до бюджетного відшкодування за лютий 2020 включило суми ПДВ у розмірі 51900,00 грн. за придбані транспортні засоби у ПП ЛС-Груп . Згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто. Відповідно до отриманої податкової інформації ПП ЛС-Груп відноситься до переліку ризикових суб`єктів господарювання та визначений як постачальник сумнівного податкового кредиту (згідно протоколу робочої групи ГУ ДПС у Волинській області від 17.03.2020 № 5). У зв`язку з чим, на думку відповідача, позивачем порушено вимоги пункту 200.1, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, абзац "б" пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України, в результаті чого товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 51900,00 грн.

Однак суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП Трансстохід зареєстроване як юридична особа 10.12.2019; його основним видом діяльності є вантажний автомобільний транспорт, а додатковими - надання послуг перевезення речей, роздрібна та оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів та ін.

Матеріали справи також містять первинні документи, які були складені у межах фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП ЛС-Груп на підтвердження сум податкового кредиту за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2020.

Так, пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 1, частиною першою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За наявними у справі документами встановлено, що 03.02.2020 між ПП ЛС-Груп (продавець) та ПП Трансстохід (покупець) було укладено договір №76/20 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач придбав б/у тягач сідельний, марки Mercedes-Benz, модель Actros 1844, ідентифікаційний № НОМЕР_1 , 2013 року випуску, вартістю 185100,00 грн., в тому числі ПДВ 30850,00 грн. На підтвердження цих обставин суду надано видаткову накладну від 04.02.2020 № 120, податкову накладну від 04.02.2020 №23, рахунок на оплату від 03.02.2020 № 94, платіжне доручення № 1 від 04.02.2020, акт прийняття-передачі від 04.02.2020 №76/20.

03.02.2020 між вказаними контрагентами також було укладено договір №77/20 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач придбав б/у напівпричіп тентований, марки Krone, модель SD, ідентифікаційний № НОМЕР_2 , 2012 року випуску, вартістю 126300,00 грн., в тому числі ПДВ 21050,00 грн. На підтвердження цих обставин суду надано видаткову накладну від 04.02.2020 № 121, податкову накладну від 04.02.2020 №22, рахунок на оплату від 03.02.2020 № 95, платіжне доручення № 2 від 10.02.2020, акт прийняття-передачі від 04.02.2020 №77/20.

На підтвердження факту перебування у власності позивача придбаних у ПП ЛС-Груп вищевказаних транспортних засобів надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 04.02.2020 (реєстраційний номер тягача НОМЕР_4 ) та СХЕ 789992 від 04.02.2020 (реєстраційний номер напівпричепа НОМЕР_5 ).

При цьому, вказані транспортні засоби використовуються у межах господарської діяльності підприємства під час надання послуг з перевезення вантажів (тобто, у межах статутної діяльності позивача), про що свідчать копії товарно-транспортних накладних/CMR, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні про надані позивачем послуги з перевезення вантажів придбаними у ПП ЛС-Груп транспортними засобами. Таким чином, зазначені докази підтверджують економічну обґрунтованість та ділову мету господарських операцій з придбання транспортних засобів у ПП ЛС-Груп .

На думку суду, перебування платника у переліку ризикових суб`єктів господарювання має значення виключно для прийняття рішення органами ДПС щодо зупинення чи відмови в реєстрації податкових накладних продавцю (постачальнику), в даному випадку - ПП ЛС-Груп .

Безпідставними є твердження відповідача про те, що згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто. При цьому, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що платник податків при виборі контрагента та укладанні з ним договорів повинен керуватися належною обачністю й обережністю.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів фіктивності та протиправної діяльності ПП ЛС-Груп . За загальнодоступною офіційною інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП ЛС-Груп зареєстроване як юридична особа (з 04.07.2019); основний вид його діяльності - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами. Як на момент укладення договорів, так і на час виконання договірних зобов`язань, це підприємство не перебувало у процесі припинення. Згідно з даними Реєстру платників ПДВ, який адмініструється ДФС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) ПП ЛС-Груп зареєстроване платником ПДВ 01.08.2019.

Відповідач також не надав доказів причетності до можливої узгодженої протиправної діяльності позивача та його контрагента ПП ЛС-Груп за наведеними вище господарськими операціями, стосовно яких позивач має належно оформлені первинні документи та використовує придбані транспортні засоби у межах господарської дальності.

Суд погоджується із позивачем, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17, від 31.07.2018 у справі №820/3119/17 та ін.

Таким чином, можливе недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни може мати правові наслідки саме для такого контрагента, позаяк порушення платником вимог податкового законодавства має наслідком застосування заходів відповідальності до такого платника в силу положень частини другої статті 61 Конституції України, якими встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Разом з тим, відповідач не надав доказів і стосовно порушень ПП ЛС-Груп податкового законодавства.

Необґрунтованими є також посилання відповідача на те, що за юридичною адресою позивача зареєстровано житловий будинок приватної власності, власником якого є фізична особа, при цьому, за даними ЄРПН не встановлено реєстрації позивачем податкових накладних по даним послугам оренди приміщень, офісів, складів, з огляду на таке. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2020 позивач орендує земельну ділянку, площею 0,05 га, що розташована у с. Струмівка, для розміщення транспортних засобів ПП Трансстохід . Вказаним договором передбачено, що орендна плата може бути сплачена за весь рік до 20 грудня поточного року. Дана обставина може свідчити про відсутність сплати орендної плати станом на період проведення перевірки і як наслідок відсутність реєстрації податкової накладної за вказаною послугою.

Також не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу на те, що згідно звіту про нарахування Єдиного внеску, податного позивачем за лютий 2020, кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником складає 1 особа - ОСОБА_2 , який є одночасно і керівником і головним бухгалтером підприємства, що ставить під сумнів ефективне ведення господарської діяльності підприємства та організації обліку платника податків. На думку суду, такі обставини як відсутність у позивача трудових ресурсів, тобто відсутність працівників, не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовані значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг.

З урахуванням наведеного, позивач має право на включення сум ПДВ, сплачених на користь свого контрагента ПП ЛС-Груп у складі вартості придбаних транспортних засобів, до складу податкового кредиту, оскільки ці витрати мають економічне обґрунтування, пов`язані з видом господарської діяльності позивача, мають належне документальне та фактичне підтвердження, що в свою чергу не спростовано контролюючим органом під час проведення перевірки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності спірного рішення.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного спору, підлягає оцінці на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, за змістом якої законність, обґрунтованість, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність є тими законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від державного свавілля.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма Радіо Телевіжн ЛТД проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus №32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria №38780/02).

На думку суду, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки, та наявність законодавчих підстав для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні ПДВ у сумі 51900,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2020 №0000850402. Висновки відповідача ґрунтуються на довільному трактування норм податкового законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а відтак не є об`єктивними, а тому не можуть покладатися в основу його рішень.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність фактичних підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, яке з урахуванням положень пункту 2 частини першої статті 245 КАС України належить визнати протиправним та скасувати. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив за подання цього позову згідно з платіжним дорученням від 25.06.2020 № 93 судовий збір в сумі 2102,00 грн., який згідно із випискою зарахований до спеціального фонду державного бюджету. Отже, оскільки позов задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази: договір про надання правової допомоги від 20.06.2020, укладений між адвокатом Ульчаком Б.І. і ПП Трансстохід ; акт виконаних робіт від 22.06.2020 і додаток до нього із детальним описом наданих послуг; платіжне доручення від 25.06.2020 № 92 на суму 8000,00 грн.

Відповідно до акта і додатку до нього, замовник прийняв від виконавця роботи та послуги професійної правничої допомоги, які полягати у наступному: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин 2000,00 грн. (2 години роботи); вивчення та детальний правовий аналіз акта перевірки, підготовка заперечення на акт перевірки 2000,00 грн. (2 години роботи); підготовка позовної заяви до суду 2000,00 грн. (2 години роботи); участь у судових засіданнях 2000,00 грн. (2 години роботи), фактично сплачено 8000,00 грн.

На думку суду, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки згідно ухвали суду від 01.07.2020 року судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто судові засідання у даній справі не проводилися. Крім того, як вбачається з долучених відповідачем до відзиву на позов документів, заперечення на акт перевірки від 17.04.2020 №6282/03-20-04-02/43399525 датовані 02.06.2020, в той час як договір про надання правової допомоги - 20.06.2020. Також суд звертає увагу на те, що надання консультації щодо характеру спірних правовідносин включається до витрат пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останньою.

Як підсумок такого аналізу, суд приходить до висновку, що присудженню на користь позивача підлягають судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн. за підготовку та складання позовної заяви до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 року в справі № 520/1849/19.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02.06.2020 №0000850402.

Стягнути на користь Приватного підприємства Трансстохід за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 4102,00 грн. (чотири тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство Трансстохід (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Липинського, будинок 9а, код ЄДРПОУ 43399525).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич