Постанова

від 10.08.2021 по справі 140/9302/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/9302/20 пров. № А/857/2010/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, прийняте суддею Костюкевичем С.Ф. у місті Луцьку у справі за позовом приватного підприємства ТРАНССТОХІД до Головного управління ДПС у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення,,-

встановив:

ПП Трансстохід (надалі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2020 року №0000850402.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за наявними у матеріалах справи документами встановлено, що між позивачем та ПП ЛС-Груп укладено ряд договорів купівлі - продажу транспортних засобів. Укладення таких договорів підтверджується первинними документами. Факт перебування у власності ПП Трансстохід придбаних транспортних засобів підтверджується свідоцтвами про реєстрацію СХЕ 789993 від 04.02.2020 року та СХЕ 789992 від 04.02.2020 року. Куплені транспортні засоби використовуються у межах господарської діяльності позивача під час надання послуг з перевезення вантажів.

Крім того, безпідставними є твердження відповідача про те, що згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто.

Відповідач не надав суду доказів фіктивності та протиправної діяльності ПП ЛС-Груп .

Суд зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Не заслуговують на увагу посилання контролюючого органу на те, що кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником складає 1 особа - ОСОБА_1 , що ставить під сумнів ефективне ведення господарської діяльності підприємства та організації обліку платника податків, оскільки зазначене не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій.

Відтак, позивач має право на включення сум ПДВ, сплачених на користь свого контрагента ПП ЛС-Груп .

Суд провів аналіз наданої позивачу правової допомоги та прийшов до висновку про стягнення на користь позивача 2000 грн. судових витрат на правничу допомогу за складання позовної заяви.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що згідно податкової інформації ПП ЛС-Груп відноситься до переліку ризикових суб`єктів господарювання та визначений як постачальник сумнівного податкового кредиту. Маються покликання на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 року у справі №К/9901/40830 про те, що постачальник при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та право на отримання певних преференцій.

Крім того, зазначає, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган на основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Однак, позивачем цього зроблено не було.

Звертає увагу на те, що кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з позивачем - 1 особа, який є одночасно і керівником і бухгалтером підприємства, що свідчить про неможливість здійснення господарської діяльності підприємства та організації обліку платника податків.

Також не погоджується зі стягненням витрат на правничу допомогу та зазначає, що із платіжного доручення №92 від 25.06.2020 року вбачається, що призначення платежу - представництво у Волинському окружному адміністративному суді, однак, не прослідковується будь - якого зв`язку з даною справою. Більше того, кошти сплачені за представництво інтересів в суді, а не за складання позовної заяви.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ПП Трансстохід у відзиві на апеляційну скаргу наводить обставини справи та проводить аналіз норм законодавства. Звертає увагу на те, що на підтвердження договорів купівлі транспортних засобів надано усі необхідні первинні документи, жоден з яких не був в судовому порядку визнаний недійсним чи нікчемним, не є оспорюваними.

Із накладних, наявних у матеріалах справи вбачається, що саме автомобілі, придбані у ПП ЛС-ГРУП із номерними знаками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 здійснювали перевезення вантажу.

Звертає увагу на те, що податкове законодавство не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 23.03.2020 року по 17.04.2020 року посадовою особою ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок ПП Трансстохід по декларації за лютий 2020 року в сумі 51900,00 грн., за результатами якої складено акт від 17.04.2020 року №6282/03-20-04-02/43399525 (надалі - акт перевірки).

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пункту 200.1, пункту 200.7, пункту 200.8, пункту 200.9, абзац б пункту 200.4, пункту 200.14 статті 200 ПК України та пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 (надалі - Порядок №21), ПП Трансстохід не має права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2020 в розмірі 51900,00 грн., в результаті чого товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 51900,00 грн.

Такий висновок обумовлений тим, що ПП Трансстохід до бюджетного відшкодування за лютий 2020 включило суми ПДВ у розмірі 51900,00 грн. за придбані транспортні засоби у ПП ЛС-Груп , а саме: тягач сідельнй Mercedes-Benz Actros 1844 № НОМЕР_3 у кількості 1 од. по ціні 154250,00 грн./од. на загальну суму з ПДВ 185100,00 грн.; напівпричіп Krone SD № WKESD000000523698 у кількості 1 од. по ціні 105250,00 грн./од. на загальну суму з ПДВ 126300,00 грн. Згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто. Відповідно до отриманої податкової інформації ПП ЛС-Груп відноситься до переліку ризикових суб`єктів господарювання та визначений як постачальник сумнівного податкового кредиту (згідно протоколу робочої групи ГУ ДПС у Волинській області від 17.03.2020 року № 5).

Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що за юридичною адресою ПП Трансстохід - Волинська область, село Струмівка, вулиця Липинського, будинок 9а, зареєстровано житловий будинок приватної власності, власником якого є фізична особа - ОСОБА_2 , який не є посадовою чи пов`язаною з платником особою. За даними ЄРПН не встановлено реєстрації ПП Трансстохід податкових накладних по даним послугам оренди приміщень, офісів, складів тощо. Згідно звіту про нарахування Єдиного внеску, податного позивачем за лютий 2020, кількість працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником складає 1 особа - ОСОБА_1 , який є одночасно і керівником і головним бухгалтером підприємства, що ставить під сумнів ефективне ведення господарської діяльності підприємства та організації обліку платника податків.

02.06.2020 року ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000850402 форми В , яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 51900,00 грн.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних, осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, підприємство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 липня 2021 року у справі № 160/2286/19.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з и. 200.14 от. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Судом із матеріалів справи встановлено, що 03.02.2020 року між ПП ЛС-Груп (продавець) та ПП Трансстохід (покупець) було укладено договір №76/20 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач придбав б/у тягач сідельний, марки Mercedes-Benz, модель Actros 1844, ідентифікаційний № НОМЕР_3 , 2013 року випуску, вартістю 185100,00 грн., в тому числі ПДВ 30850,00 грн. На підтвердження цих обставин суду надано видаткову накладну від 04.02.2020 року № 120, податкову накладну від 04.02.2020 року №23, рахунок на оплату від 03.02.2020 року № 94, платіжне доручення № 1 від 04.02.2020 року, акт прийняття-передачі від 04.02.2020 року №76/20.

03.02.2020 року між вказаними контрагентами також було укладено договір №77/20 купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до якого позивач придбав б/у напівпричіп тентований, марки Krone, модель SD, ідентифікаційний №WKESD000000523698, 2012 року випуску, вартістю 126300,00 грн., в тому числі ПДВ 21050,00 грн. На підтвердження цих обставин суду надано видаткову накладну від 04.02.2020 року № 121, податкову накладну від 04.02.2020 року №22, рахунок на оплату від 03.02.2020 року № 95, платіжне доручення № 2 від 10.02.2020 року, акт прийняття-передачі від 04.02.2020 року №77/20.

На підтвердження факту перебування у власності позивача придбаних у ПП ЛС-Груп вищевказаних транспортних засобів надано свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 04.02.2020 (реєстраційний номер тягача НОМЕР_1 ) та НОМЕР_5 від 04.02.2020 (реєстраційний номер напівпричепа НОМЕР_2 ).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що безпідставність твердження відповідача про те, що згідно інформації з Єдиного реєстру судових рішень ПП ЛС-Груп залучене до вчинення протиправних дій в частині проведення операцій з імпорту авто.

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду доказів фіктивності та протиправної діяльності ПП ЛС-Груп . За загальнодоступною офіційною інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПП ЛС-Груп зареєстроване як юридична особа (з 04.07.2019); основний вид його діяльності - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, на момент укладення договорів, так і на час виконання договірних зобов`язань, це підприємство не перебувало у процесі припинення. Згідно з даними Реєстру платників ПДВ, який адмініструється ДФС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) ПП ЛС-Груп зареєстроване платником ПДВ 01.08.2019 року.

Відповідач також не надав доказів причетності до можливої узгодженої протиправної діяльності позивача та його контрагента ПП ЛС-Груп за наведеними вище господарськими операціями, стосовно яких позивач має належно оформлені первинні документи та використовує придбані транспортні засоби у межах господарської дальності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентом своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємства у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суд першої інстанції встановив реальність господарських операцій та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Необґрунтованими є також покликання відповідача на те, що за юридичною адресою позивача зареєстровано житловий будинок приватної власності, власником якого є фізична особа, при цьому, за даними ЄРПН не встановлено реєстрації позивачем податкових накладних по даним послугам оренди приміщень, офісів, складів, з огляду на таке. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2020 року позивач орендує земельну ділянку, площею 0,05 га, що розташована у с. Струмівка, для розміщення транспортних засобів ПП Трансстохід . Вказаним договором передбачено, що орендна плата може бути сплачена за весь рік до 20 грудня поточного року. Дана обставина може свідчити про відсутність сплати орендної плати станом на період проведення перевірки і як наслідок відсутність реєстрації податкової накладної за вказаною послугою.

З приводу покликання апелянта на відсутність у позивача трудових ресурсів, зокрема, на те, що з позивачем у трудових відносинах перебуває лише 1 особа ОСОБА_1 , який є і керівником, і головним бухгалтером, апеляційний суд зазначає, що відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем/отримувачем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 Кодексу розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми гонорару на правову допомогу адвоката, позивачем надані наступні докази: договір про надання правової допомоги від 20.06.2020 року, укладений між адвокатом Ульчаком Б.І. і ПП Трансстохід ; акт виконаних робіт від 22.06.2020 року і додаток до нього із детальним описом наданих послуг; платіжне доручення від 25.06.2020 № 92 на суму 8000,00 грн.

Відповідно до акта і додатку до нього, замовник прийняв від виконавця роботи та послуги професійної правничої допомоги, які полягати у наступному: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин 2000,00 грн. (2 години роботи); вивчення та детальний правовий аналіз акта перевірки, підготовка заперечення на акт перевірки 2000,00 грн. (2 години роботи); підготовка позовної заяви до суду 2000,00 грн. (2 години роботи); участь у судових засіданнях 2000,00 грн. (2 години роботи), фактично сплачено 8000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, оскільки згідно ухвали суду від 01.07.2020 року судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, тобто судові засідання у даній справі не проводилися. Крім того, як вбачається з долучених відповідачем до відзиву на позов документів, заперечення на акт перевірки від 17.04.2020 року №6282/03-20-04-02/43399525 датовані 02.06.2020 року, в той час як договір про надання правової допомоги - 20.06.2020 року. Також суд звертає увагу на те, що надання консультації щодо характеру спірних правовідносин включається до витрат пов`язаних із підготовкою та складанням позовної заяви та охоплюються останньою.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. за підготовку та складання позовної заяви до суду є обґрунтованим, доведеним, об`єктивним, розумним, а такі витрати неминучими. Визначений розмір витрат позивача відповідає складності справи та зусиллям, які були необхідними для поновлення прав позивача.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 140/9302/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 10.08.2021 року.