Ухвала

від 28.09.2020 по справі 160/10302/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 вересня 2020 р. Справа № 160/10302/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шудєгової Ніли Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шудєгової Ніли Анатоліївни, в якому просить:

- визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шудєгової Ніли Анатоліївни щодо державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 7123789000:02:002:0855;

- скасувати державну кадастрову реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:002:0855;

- зобов`язати Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шудєгову Нілу Анатоліївну внести відповідний запис до Поземельної книги про припинення державної кадастрової реєстрації за кадастровим номером 7123789000:02:002:0855.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

22.09.2020 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, викладених у позові, суд зробив висновок, що позовні вимоги, заявлені позивачем, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства зважаючи на наступне.

З тексту позовної заяви відомо, що постановою Верховного Суду від 21.07.2020 року завершився розгляд справи №823/176/17 за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора Пономаренко Ірини Олександрівни щодо скасування рішення № РВ-7100229892017 від 27.01.2017 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Прийнято нове рішення, яким позов позивача до Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м.Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Пономаренко Ірини Олександрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Смілянська районна державна адміністрація, про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково, зокрема, зобов`язано Державного кадастрового реєстратора міськрайонного управління у Смілянському районі та м. Сміла Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію земельної ділянки площею 12,6770 га, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Ташлицької сільської ради.

На виконання постанови Верховного суду від 21 липня 2020 року державний кадастровий реєстратор Пономаренко Ірина Олександрівна прийняла рішення № 1 від 31.07.2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Як зазначено в рішенні № 1 від 31.07.2020 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру така відмова виходить з підстав розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини, вказано земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 7123789000:02:002:0816, 7123789000:02:002:0804, 7123789000:02:002:0803, 7123789000:02:002:0799, 7123789000:02:002:0819, 7123789000:02:002:0855. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області повідомило позивача, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7123789000:02:002:0855 було внесено державним кадастровим реєстратором Шудєговою Н.А. 29.07.2020 року.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до ч. 5ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктами 1, 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС). Визначення та значення термінів, у яких вони вживаються в КАС України, наведено у статті 4 цього Кодексу.

Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Із вищенаведених правових норм слідує, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Як відомо з позовної заяви позивач просить вирішити питання правомірності проведення державної реєстрації земельної ділянки за іншою особою, яка не є стороною у справі.

Суд зазначає, що завданням цивільного судочинства, відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

При цьому, поняття земельні відносини включає і захист права (власності чи користування) на земельну ділянку.

Відповідно до норм Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю. Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. У випадках коли існує спір про право володіння, користування чи розпорядження земельною ділянкою, це виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з неналежною, на думку позивача, реєстрацією земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:002:0855, яка підлягає, на його переконання, скасуванню.

Таким чином, предметом спору у даній справі є захист порушеного права позивача, зокрема, права земельного, порушеного відповідачем, який здійснював реєстрацію вказаної позивачем земельної ділянки.

По своїй суті, доведення позивачем протиправності реєстрації земельної ділянки за іншою, третьою особою є спором про доведення права на таке майно. Щоб вирішити спір про протиправність чи правомірність реєстрації земельної ділянки та скасування такої реєстрації, має бути розв`язана перш за все, конкуренція підстав виникнення такого права (власності чи права користування) на спірну земельну ділянку.

При цьому суд зазначає, що відповідач в даному випадку не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, оскільки державна реєстрація вищевказаної земельної ділянки за кадастровим номером 7123789000:02:002:0855 стосувалась реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

З огляду на наведене, цей спір носить приватно - правовий характер, під час вирішення якого підлягають з`ясуванню обставини щодо підстав набуття права власності чи користування на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим, зазначені вимоги втрачають ознаки публічно-правового спору, оскільки по суті, позивач доводить своє переважне право на землю, про яке і зазначає у позові, та вимагає усунути обставини, що перешкоджають реалізації цього права.

Суд також зазначає, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Окрім того, оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, в даному випадку має місце спір про право, що в свою чергу виключає можливість його розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд зазначає, що способи захисту права власності визначені Цивільним кодексом України, а вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 19 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведені правові норми, суд прийшов до переконання, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується та пов`язаний з вирішенням питання щодо перш за все, речового права, а відтак розгляд заявлених позовних вимог не належить до юрисдикції адміністративних судів, що виключає можливість їх розгляду Дніпропетровським окружним адміністративним судом.

Вищенаведене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/2042/16 від 04.09.2018 р.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.12.2018 року по справі № 617/1315/15-ц, на стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах.

Беручи до уваги вищевказане, суд зазначає, що до того моменту коли на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який його прийняв щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що в даному випадку якраз мають місце приватно-правові відносини, оскільки останні вирізняються наявністю у позивача майнового особистого інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Синельниківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Шудєгової Ніли Анатоліївни про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 5 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства, повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона