Рішення

від 16.09.2020 по справі 161/10251/20

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/10251/20

Провадження № 2-а/161/315/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої - судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань - Жаловаги І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Дермитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2020 позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення митних правил, що унеможливило присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи, а відтак користуватися всіма правами, передбаченими ст.498 МК України, а також у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи. З наведених підстав просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Поліської митниці Держмитслужби від 11 червня 2020 року №0255/20400/20.

Ухвалою від 30.06.2020 залишено без руху позовну заяву, з метою усунення недоліків, а саме з метою сплати судового збору.

15.07.2020 визначені в ухвалі недоліки усунено позивачем, про що до суду надійшла відповідна заява.

Ухвалою віл 16.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

У визначений судом п`ятнадцятиденний строк відповідачем до суду не подано відзиву на позовну заяву.

15.09.2020 до суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи у відсутності представника Поліської митниці Держмитслужби.

16.09.2020 до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи у відсутності представника позивача. Одночасно з цим представник позивача просив позовну заяву задовольнити з викладених у ній підстав.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 205, ст. 262 КАС України, у зв`язку з тим, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а тому суд вирішує розгляд справи здійснювати на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Поліської митниці Держмитслужби від 11.06.2020 в справі про порушення митних правил №0255/20400/20 громадянина ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю КАР БРОК ЮА визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 166 411,68 грн.

Постанова мотивована тим, що особою уповноваженою на декларування (директором) ТОВ КАР БРОК ЮА (код ЄДРПОУ 42925956) ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/306918 від 24.12.2019 з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , календарний рік виготовлення 2014, номер кузова НОМЕР_1 .

В якості підтвердження відомостей про дату початку використання (перша реєстрація) вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , особою уповноваженою на роботу з митницею подано наступні товаросупровідні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №РС/ААІ0036395 від 18.12.2019, в якому зазначено дату початку використання (перша реєстрація) транспортного засобу - 25.12.2014.

Розрахунок митних платежів, що підлягають сплаті за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/306918 у графі 47 особою уповноваженою на роботу з митницею проведено із застосуванням ставки акцизного податку 0,02 EUR за 1 см.куб. об`єму циліндрів двигуна для вантажних автомобілів з повною масою транспорту не більш як 5 тон, та які використовувались до 5 років, становлять 31 943,37 грн., у тому числі мито 9 537,83 грн., акциз 1 185,27 грн., ПДВ 21 220,27 грн.

Разом з тим, під час проведення перевірки щодо повноти нарахування та сплати митних платежів за електронною митною декларацією Поліською митницею Держмитслужби надіслано запит до офіційного дилера RENAULT , на території України ТзОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна .

Згідно отриманої інформації на запит, Поліською митницею встановлено, що дата першої реєстрації вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , номер кузова НОМЕР_1 - 25.10.2013, календарний рік виготовлення - 29.08.2013.

Зазначене, на думку посадової особи митного органу, свідчить про те, що вантажний автомобіль марки RENAULT , модель MASTER на момент подання митної декларації був у використанні та використовувався до ввезення на митну територію України строком від п`яти до восьми років, чим, на переконання посадової особи митного органу, порушено п.п.215.3.5-2 п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями в частині застосування до ставки акцизного податку коефіцієнту 40 до таких автомобілів (0,8 EUR на 1 см. куб. об`єму циліндрів двигуна).

Так, службовою запискою Управління контролю митної вартості, класифікації походження товарів та прогнозування надходжень від 22.01.2020 №7.13-15/вн-36/226, поінформовано, що різниця митних платежів станом на день подання електронної митної декларації становить 55 470,56 грн., в тому числі з акцизного податку 46 225,46 грн., з податку на додану вартість 9 245,140 грн.

Посадовою особою митного органу зауважено, що на неодноразові запрошення для надання пояснень по даному факту гр. ОСОБА_1 в Поліську митницю Держмитслужби не прибув.

Отже, на думку посадової особи митного органу, ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів в сумі 55 470,56 грн. (акциз 46 225,46 грн., ПДВ 9 245,140 грн.), шляхом подання митному органу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в якому зазначено дату початку використання (перша реєстрація) транспортного засобу - 25.12.2014, що не підтвердилось офіційним дилером RENAULT на території України ТзОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна та містить недостовірні відомості про дату першої реєстрації, що призвело до неповного нарахування та сплати митних платежів, які справляються у разі ввезення товарів на митну територію, що кваліфіковано за ч. 1 ст.485 МК України та у зв`язку із чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 166 411,68 грн.

Частиною другою статті 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Отже, чинне процесуальне законодавство пов`язує початок відліку строку на оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (окрім справ у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) не з моменту вручення його позивачу, а з моменту винесення такого рішення.

Тобто позивачем у даному випадку пропущений строк звернення до суду, який передбачений ч.2 ст.286 КАС України, оскільки спірне рішення винесено 11 червня 2020 року, а оскаржено ним лише 24.06.2020 року (надіслано на адресу суду поштовим відправленням, яке надійшло 25.06.2020 та було зареєстровано канцелярією суду 26.06.2020).

Проте, ч.1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В розглядуваному випадку, як слідує з матеріалів справи, позивач подав письмову заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, яку мотивує тим, що оскаржив спірне рішення до суду в межах десятиденного строку з дня його фактичного отримання (дата отримання 15.06.2020).

На переконання суду, оскільки позивач дійсно оскаржив спірне рішення відповідача 24.06.2020, тобто протягом десяти календарних днів з дня вручення йому цього рішення 15.06.2020, що підтверджується копією конверту з трек-номером поштового відправлення та інформаційною довідкою з електронного порталу Укрпошта щодо руху такого відправлення), строк звернення до суду пропущений ним з поважних причин, а тому його слід поновити.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено судом, декларантом при заявлені митної вартості транспортного засобу було надано митному органу до митної декларації, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.12.2019, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу 25.12.2014 (аналогічна інформація щодо року випуску міститься в інвойсі №ЕК00-001274 від 18.12.2019 та експертній довідці про ідентифікацію колісного транспортного засобу №20136/19 від 23.12.2019).

Порядок переміщення транспортного засобу через митний контроль врегульовано Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими Наказом Державної митної служби України 17.11.2005 року № 1118 (у редакції наказу Держмитслужби від 17.03.2008 року № 229).

Так, відповідно до п. 7 Правил, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає серед інших документів оригінали та ксерокопії паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

Згідно п. 8 Правил №1118, визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов`язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.

За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.

Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.

Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Судом встановлено, що документи, які було додано декларантом до митної декларації, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, підтверджують рік випуску транспортного засобу 2014, а дата першої реєстрації 25.12.2014, інвойс №ЕК00-001274 від 18.12.2019 та експертну довідку про ідентифікацію колісного транспортного засобу №20136/19 від 23.12.2019. У декларанта на момент подання митної декларації інших документів стосовно дати випуску транспортного засобу не було.

Суд зазначає, що жодними нормативними актами не передбачено обов`язок декларанта перевіряти дані, що зазначені в товарно-супровідних документах при заповненні митної декларації.

Щодо посилання на службову записку Управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень від 22.01.2020 №7.13-15/вн-36/226, згідно якої встановлено, що різниця між сплаченими митними платежами за митними деклараціями та розрахованими митними платежами становить 55 470,56 грн., то суд зазначає, що такі відомості є інформативними і не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів, рік виготовлення, а також об`єми і типи двигунів, технічні характеристики, інші відомості про транспортні засоби, можуть бути визначені при наявності технічних паспортів транспортних засобів, документів, що містять відомості про вартість, а також шляхом проведення огляду транспортного засобу із визначенням технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Відповідно до ч. 1 ст. 486 Митного кодексу України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 486 Митного кодексу України щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил згідно ст. 489 Митного кодексу України зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом ст. ст. 458, 487 Митного кодексу України, ст. ст. 9-11 КУпАП, підставою для визнання особи винною в порушенні митних правил, як різновиду адміністративного правопорушення, є встановлення у вчиненому нею діянні всіх ознак складу такого правопорушення, в тому числі ознак суб`єктивної та об`єктивної сторони складу правопорушення.

Статтею 485 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, обумовлює наявність в діях особи особливої мети ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити, що закріплено в положеннях ст. 11 КУпАП.

Із аналізу поданих до митної декларації документів вбачається, що під час оформлення транспортного засобу декларант, визначаючи рік випуску транспортного засобу, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей щодо імпортованих транспортних засобів та заниження митної вартості, адже пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані продавцем автомобіля, що ніким не скасовані чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України.

З постанови не вбачається, що фіскальний орган зібрав докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, і доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та зменшення їх розміру, шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей про рік випуску автомобіля.

Таким чином, ОСОБА_1 не вчиняв жодної протиправної умисної дії та не заявляв в митних деклараціях неправдиві відомості, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, оскільки зазначив в митних деклараціях достовірні дані щодо дати першої реєстрації спірного транспортного засобу, а саме дату, яка зазначена в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Крім того, посилання в акті перевірки на лист (відповідь на запит) ТОВ з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" суд визнає необґрунтованим, оскільки вказане товариство в Україні є лише офіційним представником іноземної компанії, яке не є органом, що здійснює реєстрацію транспортних засобів. Крім того, як вбачається з постанови, у вказаному листі вказана лише дата першої реєстрації ТЗ без зазначення того, на підставі яких саме реєстраційних документів до баз даних виробника були внесені відомості щодо першої реєстрації.

Суд зауважує, що відповідно до п. 8 ч.1 ст. 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом, зокрема, направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Разом з тим, відповідач не навів в постанові доказів направлення запитів та отримання від уповноважених органів іноземних держав інформації, яка б спростувала автентичність поданих позивачем до митного оформлення документів. Крім того, під час державної реєстрації транспортних засобів на території України, після їх ввезення на митну території України, фактів недостовірності чи підробки реєстраційних документів виявлено не було.

Відповідно до частин 1, 2, статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, доводи Поліської митниці Держмитслужби, викладені у постанові, що саме ОСОБА_1 заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містили недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів, суд розцінює як припущення.

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що декларант ОСОБА_1 під час оформлення транспортного засобу - вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , номер кузова НОМЕР_1 , визначаючи його рік випуску, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей для заниження митної вартості, адже пред`явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому передані покупцем автомобіля. Вказані документи не скасовані та не визнані недійсними, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України. Оскільки достовірність поданих уповноваженою особою документів до митного оформлення не спростовується належними доказами у справі, усі сумніви тлумачаться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій.

Враховуючи встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, а тому постанова в справі про порушення митних правил №0255/20400/20 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 485 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 166 411068 гривень підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Також суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання оскаржуваної постанови протиправною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої, такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 20, 72, 73, 74, 76, 77, 90, 243-246 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову Поліської митниці Держмитслужби від 11 червня 2020 року №0255/20400/20, а провадження у справі про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст.485 МК України, стосовно громадянина ОСОБА_1 - закрити.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43350097) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23.09.2020.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій