Постанова

від 08.12.2020 по справі 161/10251/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 161/10251/20 пров. № А/857/13606/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Хітрень О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Дермитслужби на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2020 року, головуючий суддя - Плахтій І.Б., ухвалене у м. Луцьку, повний текст якого складено 23.09.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Дермитслужби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Поліської митниці Дермитслужби, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0255/20400/20 від 11.06.2022 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідачем порушено процедуру розгляду справи про порушення митних правил, що унеможливило присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи, а відтак, користуватися всіма правами, передбаченими ст. 498 МК України, а також у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин справи.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково; скасовано постанову Поліської митниці Держмитслужби від 11 червня 2020 року №0255/20400/20, а провадження у справі про порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст.485 МК України, стосовно громадянина ОСОБА_1 - закрито; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Поліська митниця Дермитслужби оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при розгляді справи про порушення митних правил були враховані та зібрані всі докази у їх сукупності та накладено стягнення за таке правопорушення, тобто прийнято законне та обґрунтоване рішення в межах санкції ст. 485 МК України з урахуванням всіх вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою Поліської митниці Держмитслужби від 11.06.2020 року в справі про порушення митних правил №0255/20400/20 громадянина ОСОБА_1 , як директора Товариства з обмеженою відповідальністю КАР БРОК ЮА визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 166 411,68 грн.

Постанова мотивована тим, що особою уповноваженою на декларування (директором) ТОВ КАР БРОК ЮА (код ЄДРПОУ 42925956) ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/306918 від 24.12.2019 року з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , календарний рік виготовлення 2014, номер кузова НОМЕР_1 .

В якості підтвердження відомостей про дату початку використання (перша реєстрація) вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , особою уповноваженою на роботу з митницею подано наступні товаросупровідні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №РС/ААІ0036395 від 18.12.2019 року, в якому зазначено дату початку використання (перша реєстрація) транспортного засобу - 25.12.2014 року.

Розрахунок митних платежів, що підлягають сплаті за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/306918 у графі 47 особою уповноваженою на роботу з митницею проведено із застосуванням ставки акцизного податку 0,02 EUR за 1 см.куб. об`єму циліндрів двигуна для вантажних автомобілів з повною масою транспорту не більш як 5 тон, та які використовувались до 5 років, становлять 31 943,37 грн., у тому числі мито 9 537,83 грн., акциз 1 185,27 грн., ПДВ 21 220,27 грн.

Разом з тим, під час проведення перевірки щодо повноти нарахування та сплати митних платежів за електронною митною декларацією Поліською митницею Держмитслужби надіслано запит до офіційного дилера RENAULT , на території України ТзОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна .

Згідно отриманої інформації на запит, Поліською митницею встановлено, що дата першої реєстрації вантажного автомобіля марки RENAULT , модель MASTER , номер кузова НОМЕР_1 - 25.10.2013 року, календарний рік виготовлення - 29.08.2013 року.

Зазначене, на думку посадової особи митного органу, свідчить про те, що вантажний автомобіль марки RENAULT , модель MASTER на момент подання митної декларації був у використанні та використовувався до ввезення на митну територію України строком від п`яти до восьми років, чим, на переконання посадової особи митного органу, порушено п.п.215.3.5-2 п.215.3 ст. 215 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями в частині застосування до ставки акцизного податку коефіцієнту 40 до таких автомобілів (0,8 EUR на 1 см. куб. об`єму циліндрів двигуна).

Так, службовою запискою Управління контролю митної вартості, класифікації походження товарів та прогнозування надходжень від 22.01.2020 року №7.13-15/вн-36/226, поінформовано, що різниця митних платежів станом на день подання електронної митної декларації становить 55 470,56 грн., в тому числі з акцизного податку 46 225,46 грн., з податку на додану вартість 9 245,140 грн.

Посадовою особою митного органу зауважено, що на неодноразові запрошення для надання пояснень по даному факту гр. ОСОБА_1 в Поліську митницю Держмитслужби не прибув.

Отже, на думку посадової особи митного органу, ОСОБА_1 вчинено дії спрямовані на неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів в сумі 55 470,56 грн. (акциз 46 225,46 грн., ПДВ 9 245,140 грн.), шляхом подання митному органу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в якому зазначено дату початку використання (перша реєстрація) транспортного засобу - 25.12.2014 року, що не підтвердилось офіційним дилером RENAULT на території України ТзОВ з іноземними інвестиціями Вольво Україна та містить недостовірні відомості про дату першої реєстрації, що призвело до неповного нарахування та сплати митних платежів, які справляються у разі ввезення товарів на митну територію, що кваліфіковано за ч. 1 ст.485 МК України та у зв`язку із чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів в розмірі 166 411,68 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості.

Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Згідно із частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації чи документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частиною другою статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення позивача до відповідальності за передбачене ст. 485 МК України правопорушення були докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення, і доказів того, що ОСОБА_1 вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та зменшення їх розміру, шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей про рік випуску автомобіля.

Матеріалами справи підтверджено, що декларантом при заявлені митної вартості транспортного засобу було надано митному органу до митної декларації, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 18.12.2019 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу 25.12.2014 року (аналогічна інформація щодо року випуску міститься в інвойсі №ЕК00-001274 від 18.12.2019 року та експертній довідці про ідентифікацію колісного транспортного засобу №20136/19 від 23.12.2019 року).

У декларанта на момент подання митної декларації інших документів стосовно дати випуску транспортного засобу не було.

Крім того в оскарженій постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам офіційного дилера Renault , аніж тим, що подані до митного оформлення декларантом.

Колегія суддів вважає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. За даних обставин в діях позивача відсутня суб`єктивна сторона проступку, передбаченого статтею 485 МК України, тобто прямий умисел, а тому відсутні і ознаки цього правопорушення.

Відтак вірним є висновок суду попередньої інстанції про протиправність оскарженої постанови у справі про порушення митних правил.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Поліської митниці Дермитслужби залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2020 року у справі №161/10251/20 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький

Повний текст постанови складено 14.12.2020 року.