Рішення

від 05.10.2020 по справі 420/4460/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4460/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року м. Одеса

Зала судових засідань №21

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

За участю секретаря Макаренко А.І.

За участю сторін:

Від позивача: Кірющенко А.В.,

Від відповідача: не з`явився,

Від третьої особи: не з`явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області (адреса: просп. Шевченка, 10, м. Подільськ, Одеська область, 66300) до Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527135; адреса: просп. Миру, 12, смт. Зеленогірське, Любашівський район, Одеська область, 66513), за участю третьої особи на стороні позивача - Любашівської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ 34697711, адреса: вул. Софіївська, 97, смт. Любашівка, Одеська область, 66502) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області до Зеленогірської селищної ради, у якому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області щодо утворення у складі виконавчих органів служби у справах дітей, зобов`язавши Зеленогірську селищну раду Любашівського району Одеської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/4460/20 о 16:53:33 год. розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.06.2020 року.

За клопотанням представника позивача підготовче засідання, призначене на 15.06.2020 року, було відкладено на 04.08.2020 року.

30.06.2020 року за вх.№25086/20 від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі з підстав усунення порушень відповідачем.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 02.09.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.09.2020 року клопотання третьої - особи Любашівської районної державної адміністрації Одеської області про закриття провадження у справі залишено без задоволення. Підготовче засідання призначено на 10.09.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 24.09.2020 року.

В обґрунтування вимог позову зазначено, що до складу Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області, яка створена у листопаді 2018 року, увійшли 4 ради (12 населених пунктів), на території яких проживає 1391 дитина, у тому числі діти-сироти та позбавлені батьківського піклування, діти, які опинилися у складних життєвих обставинах ( з неблагополучних сімей ). Відповідно до приписів ст. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей визначено штатну чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів, зокрема міських служб у справах дітей (один працівник служби не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, та на одну тисячу дітей - у районі). Проте, в порушення вимог законодавства у сфері охорони дитинства щодо захисту прав дітей у складі відповідних виконавчих органів Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області не утворено служби у справах дітей. На даний час, незважаючи на вимоги чинного законодавства, на території Зеленогірської місцевої територіальної громади не створено служби у справах дітей, функції з питань захисту прав дітей до цього часу виконуються районними службами.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, однак 15.06.2020 року за вх.№22855/20 від Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи Рішення №591-VII Про створення служби у правах дітей виконавчого комітету Зеленогірської селищної ради та затвердження Положення про службу у справах дітей від 10.06.2020 року.

Третя особа підтримала позовні вимоги керівника прокуратури у клопотанні від 17.09.2020р. (вх.№38145/20).

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

08.04.2020р. № 16.62-52-3033ВИХ-20 Котовська місцева прокуратура направила до відповідача запит про отримання інформації щодо факту утворення в структурі виконавчих органів Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області служби у справах дітей (а.с.15).

16.04.2020р. (вих. № 352/02-09) на виконання запиту Котовської місцевої прокуратури Одеської області від 08.04.2020р. № 16.62-52-3033ВИХ-20 Зеленогірською селищною радою Любашівського району Одеської області надано відповідь про те, що кількість дитячого населення складає 1391 дитина, а в апараті Зеленогірської селищної ради введено посаду спеціаліста у справах дітей (а.с.16).

08.04.2020р. № 16.62-52-3032ВИХ-20 Котовська місцева прокуратура направила до Служби у справах дітей Любашівської районної державної адміністрації аналогічний запит (а.с.38).

Листом від 09.04.2020 року №03/01-14/132 службою у справах дітей Любашівської районної державної адміністрації проінформовано про кількість дітей на території Зеленогірської селищної ради та вказано, що у структурі останньої служби у справах дітей не створено (а.с. 39).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст.1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Згідно ст. 3 Конвенції ООН Про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-ХІІ від 27.02.1991р., у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Статтями 9, 10 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73р.), зокрема визначено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування. Сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Особливих заходів охорони і допомоги має вживатися щодо всіх дітей і підлітків без будь-якої дискримінації за ознакою сімейного походження чи за іншою ознакою. Дітей і підлітків має бути захищено від економічної і соціальної експлуатації.

У Декларації прав дитини, прийнятій резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р., закріплено, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, зокрема належного правового захисту, до і після народження.

Згідно ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про засади внутрішньої та зовнішньої політики внутрішня політика ґрунтується, зокрема, на принципах верховенство права, забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, повага до гідності кожної особи, забезпечення особливого піклування про дитину та реалізації її прав.

Законом України Про охорону дитинства від 26.04.2001 р. № 2402-III (далі - Закон № 2402-III) визначено охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку (ст. 8 Закону № 2402-III).

Згідно ч.3 ст. 5 Закону № 2402-III місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема: проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері; вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

З урахуванням приписів ст. 23-1 Закону № 2402-III усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини.

Порядок діяльності органів опіки та піклування з питань захисту прав дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 25 Закону № 2402-III діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави.

За приписамии ч.1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч.1 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч.1 ст. 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно пп. 3, 4 п. б ч.1 ст. 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі делеговані повноваження: вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов`язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про добровільне об`єднання громадян об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 333-р від 1 квітня 2014 р., визначено напрями, механізми і строки формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.

З прийняттям постанов Кабінету Міністрів України № 877 від 15.11.2017р., № 301 від 11.04.2018р. внесено зміни до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008р., згідно яких сільські, селищні, міські ради об`єднаних територіальних громад мають самостійно здійснювати діяльність, пов`язану із захистом прав дитини, зокрема передано об`єднаним територіальним громадам повноваження стосовно влаштування під опіку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів міських (за винятком міст районного значення) рад, крім повноважень, зазначених у пункті "б" частини першої цієї статті, належить: повноваження щодо утворення служб у справах дітей та спостережної, спрямування їх діяльності.

Згідно ч. 7 ст. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Відповідно до п.3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008р., органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім`ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 890 від 14.06.2018р. Про деякі питання діяльності об`єднаної територіальної громади щодо соціальної підтримки населення та захисту прав дітей затверджено Методичні рекомендації щодо організації та забезпечення діяльності об`єднаної територіальної громади у сфері соціального захисту населення та захисту прав дітей, за змістом яких служба у справах дітей створюється як юридична особа, яка підпорядковується голові міської, селищної, сільської ради.

З матеріалів справи судом встановлено та визнається учасниками справи, що на території Зеленогірської селищної територіальної громади проживає 1391 дитина. Відтак, відповідач зобов`язаний створити службу у справах дітей, з урахуванням штатної чисельності, визначеної ч. 7 ст. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей .

За інформацією Служби у справах дітей Любашівської районної державної адміністрації від 09.04.2020р. (вих. № 03/01-14/132), на території населених пунктів, на які розповсюджуються повноваження Зеленогірської ОТГ, проживає 1391 особа, яка не досягла 18 років. На обліку у Службі у справах дітей Любашівської районної державної адміністрації на 01.01.2020 року перебувало 116 дітей, в тому числі дітей-сиріт - 45 дітей, позбавлених батьківського піклування - 71 дитина (а.с.39).

При цьому зазначено, що в апараті Зеленогірської селищної ради введено посаду спеціаліста у справах дітей (а.с.16, 22-25).

У матеріалах справи наявне рішення Зеленогірської селищної ради від 10.06.2020 року №591-VII, однак факт створення служби не підтверджено, оскільки у ЄДР відсутні відомості щодо проведення державної реєстрації такої юридичної особи. Як вбачається із змісту затвердженого відповідачем положення, Служба у справах дітей є самостійним структурним підрозділом та окремою юридичною особою (п.1.1. та п.1.3. Положення).

Згідно ч.1, 4 ст.87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон №755) для державної реєстрації створення юридичної особи - державного органу подається заява про державну реєстрацію створення юридичної особи.

Для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - місцевої ради, виконавчого комітету місцевої ради, а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї.

Для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.

За змістом п.4 ч.2 ст.6 Закону №755 державна реєстрація юридичної особи здійснюється шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Згідно наданого позивачем запиту пошуку інформації у ЄДР стосовно Служби у справах дітей така інформація станом на 04.08.2020 року відсутня. Відповідачем у свою чергу не надано доказів проведення державної реєстрації Служби у справах дітей, а тому вважати створеною таку службу суд не може. Отже, в порушення вимог п.1 ч. 2 ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч. 7 ст. 4 Закону України Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей Зеленогірською селищною радою служби у справах дітей не утворено.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Зеленогірської селищної ради щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей та наявності підстав для їх задоволення.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Зеленогірської селищної ради вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов прокурора таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, такі витрати у даній справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області (адреса: просп. Шевченка, 10, м. Подільськ, Одеська область, 66300) до Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527135; адреса: просп. Миру, 12, смт. Зеленогірське, Любашівський район, Одеська область, 66513), за участю третьої особи на стороні позивача - Любашівської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ 34697711, адреса: вул. Софіївська, 97, смт. Любашівка, Одеська область, 66502) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Зеленогірської селищної ради Любашівського району Одеської області щодо утворення у складі виконавчих органів Служби у справах дітей.

Зобов`язати Зеленогірську селищну раду Любашівського району Одеської області вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради Служби у справах дітей.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано суддею 05.10.2020 року.

Суддя М.М. Аракелян