Рішення

від 30.09.2020 по справі 826/93/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2020 року м. Київ № 826/93/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевченко Н. М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Схід-01 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участі учасників справи:

представника позивача - Амірової Ю.В.,

представника відповідача - Пілецького Є.Г.

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Схід-01 (надалі по тексту також - позивач, ТОВ Схід-01 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі), в якому просить визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0033481501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки спірне рішення є законним та обґрунтованим.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що суди попередніх інстанцій не перевірили чи позивач і його контрагент подавали реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, чи дотримався відповідач обов`язку щодо повідомлення позивача про наявність розбіжностей у реєстрах, не з`ясували чи дотримання відповідачем вказаних процедур впливає на обґрунтованість донарахувань позивачу грошових зобов`язань на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окружним адміністративним судом м. Києва 28.05.2020 протокольно ухвалив в судовому засіданні замінити первісного відповідача з ДПІ у Дарницькому районі на належного Головне управління ДПС у м. Києві (надалі також по тексту - ГУ ДПС у м. Києві).

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Заслухавши представників сторін та вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Податковим органом проведено камеральну перевірку декларації товариства, за результатами якої складено акт від 26.08.2014 № 6445/10/26-51-15-01-11, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимоги пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0033481501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 114 377,38 грн за основним платежем та у розмірі 28 594,34 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою прийняття вказаного акта стали висновки відповідача про те, що в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивача та ТОВ Будсервіс Компані містяться розбіжності, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року позивач відобразив 114 377,38 грн податкового кредиту; у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, яка подана 19 вересня 2014 року, позивачем на підставі отриманих від ТОВ Будсервіс Компані розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 26 серпня 2016 року, відкориговано податковий кредит за червень 2014 року у розмірі 114 377,38 грн.

Згідно з положеннями пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до підпункту 50.2 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що платник податків може подати уточнити дані податкової звітності в разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів.

Оскільки факт заниження платником податків податкового зобов`язання минулих податкових періодів виявлено податковим органом під час проведення контрольного заходу, колегія суддів в ухвалі від 02.11.2016 погодилась з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач безпідставно посилався на уточнення даних податкової звітності після складення акта перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, як обставини, що свідчить про помилковість висновків податкового органу.

Разом з тим, щодо посилань ВАСУ в ухвалі від 02.11.2016 суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи позивач також вказував, що відповідач здійснив камеральну перевірку даних позивача поза межами строку, визначеного положеннями пункту 200.10 статті 200 ПК України, та, всупереч положенням пункту 201.6 ПК України статті 201 ПК України, не проінформував позивача про наявність розбіжностей в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.14 статті 201 Податкового кодексу України платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 201.15 статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Згідно з службового листа Управління адміністрування податків юридичних осіб ГУ ДПС у м. Києві від 11.08.2020 № 14216/26-15-08-04-20 убачається, що відсутні інформація, що відповідачем у 2014 році не повідомлялось позивача про наявність розбіжностей у реєстрах.

Однак суд зазначає, що доводи позивач щодо протиправної бездіяльності податкового органу щодо неповідомлення позивача про наявність розбіжностей з контрагентом є необґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України контролюючі органи повідомляють платника податку про наявність у реєстрі отриманих накладних розбіжностей з даними контрагентів, тобто про наявність різних числових показників за одними й тими самими накладними.

Разом з тим, в даному випадку податкові накладні від 30.06.2014 № 02 та від 30.06.2014 № 01 не внесені до ЄРПН.

Отже, суд дійшов до висновку, що на час перевірки у позивача були відсутні підстави для формування податкового кредиту за вказаними податковими накладними, яка не зареєстрована в ЄРПН, а відтак, сума ПДВ за вказаною податковою накладною включена до складу податкового кредиту безпідставно.

Водночас, суд зазначає, що згідно із підпунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Таким чином, податковий орган може реалізувати своє повноваження щодо проведення камеральної перевірки заявлених у декларації з податку на додану вартість даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Як убачається з матеріалів справи, граничним строком подачі податкової декларації за червень 2014 року є 20 липня 2014 року, отже, провівши камеральну перевірку позивача 26.08.2014, відповідачем порушено встановлений приписами п. 200.10 ст.200 ПК України строк проведення такої перевірки.

Встановлені обставини справи та аналіз наведених норм матеріального права дають підстави для висновку про те, що проведена камеральна перевірка податкової декларації позивача здійснена контролюючим органом протиправно, через проведення такої перевірки поза межами строків, встановлених ПК.

Отже, такі порушення призводить до визнання перевірки незаконною, протиправності дій відповідача щодо її проведення та відсутності правових наслідків такої. Відтак винесене за результатами проведення камеральної перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте без належних для цього правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України пропорційно.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-01" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 вересня 2014 року № 0033481501.

3. Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід-01" судовий збір в сумі 285,94 грн (двісті вісімдесят п`ять гривень 94 коп.).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід-01" (місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Приколійна, 21, код ЄДРПОУ 38611313).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267)

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

повний текст рішення складено 05.01.2020