Постанова

від 24.12.2020 по справі 826/93/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/93/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Н.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Схід-01 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Схід-01 звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0033481501.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015, в задоволені позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий судовий розгляд, зазначив, що суди попередніх інстанцій не перевірили чи реалізував податковий орган своє повноваження щодо проведення контрольного заходу в межах строку, передбаченого підпунктом 200.10 статті 200 ПК України. Також, суди попередніх інстанцій не перевірили чи позивач і його контрагент подавали реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, чи дотримався відповідач обов`язку щодо повідомлення позивача про наявність розбіжностей у реєстрах, не з`ясували чи дотримання відповідачем вказаних процедур впливає на обґрунтованість донарахувань позивачу грошових зобов`язань на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій прийняли необґрунтовані рішення, оскільки взагалі не надали оцінки важливим аргументам позивача, якими він обґрунтовував безпідставність прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом проведено камеральну перевірку декларації товариства, за результатами якої складено акт від 26.08.2014 № 6445/10/26-51-15-01-11, згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0033481501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 114 377, 38 грн. за основним платежем та у розмірі 28 594, 34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Фактичною підставою прийняття вказаного акта стали висновки відповідача про те, що в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних позивача та ТОВ Будсервіс Компані містяться розбіжності, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які не зареєстровані продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року позивач відобразив 114 377, 38 грн. податкового кредиту; у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, яка подана 19 вересня 2014 року, позивачем на підставі отриманих від ТОВ Будсервіс Компані розрахунків коригування кількісних і вартісних показників від 26 серпня 2016 року, відкориговано податковий кредит за червень 2014 року у розмірі 114 377, 38 грн.

Позивач вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку з порушенням передбаченого п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України строку, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого на підставі вказаного акту перевірки.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення, судом порушено правильність застосування норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України; в редакції на час спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з підпунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Таким чином, податковий орган може реалізувати своє повноваження щодо проведення камеральної перевірки заявлених у декларації з податку на додану вартість даних протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, граничним строком подачі податкової декларації за червень 2014 року є 20.07.2014, а тому, провівши камеральну перевірку позивача 26.08.2014, відповідачем порушено встановлений приписами п. 200.10 ст.200 ПК України строк проведення такої перевірки, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

При цьому, такі порушення призводять до визнання перевірки незаконною, протиправності дій відповідача щодо її проведення та відсутності правових наслідків такої, відтак є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення такої перевірки.

У даному випадку, акт податкової перевірки є основним носієм доказової інформації щодо встановлених контролюючим органом податкових правопорушень, втім складений внаслідок проведення саме незаконної перевірки.

Більш того, відповідно до доктрини з умовною назвою плоди отруйного дерева , сформульованої Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини , Нечипорук і Йонкало проти України , Яременко проти України , якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах Балицький проти України , Тейксейра де Кастро проти Португалії , Шабельник проти України ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що винесене за результатами проведення камеральної перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.09.2014 № 0033481501 підлягає скасуванню як таке, що прийняте без належних для цього правових підстав.

При цьому, аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.