Рішення

від 06.10.2020 по справі 640/14015/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2020 року м. Київ № 640/14015/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корона санрайс" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (далі - ТОВ Корона Санрайс ) з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач та/або Нацрада) та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року та зобов"язати відповідача розглянути заяву;

- зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14.01.2015 року та проведення регулятором 21.01.2015 року позапланової перевірки, яким встановлено відсутність з боку позивача порушень частини 7 статті 28, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46, пунктів а), б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення на підтвердження виконання позивачем умов пунктів 2, 3 Положення Національної ради №114 від 08.02.2012 року, прийняти рішення про призначення позапланової перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс з метою з`ясування питань про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження Товариству з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (ліцензія на мовлення НР №00476-м від 26.06.2011 року), винесеного за рішенням №153 від 12.02.2015 року станом на дату подання Товариством з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс заяви про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс було виконано всі вимоги передбачені пунктами 2.3, 3.2, 3.3, 4.1 Положення, затвердженого Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 року №114, з огляду на що були відсутні підстави для залишення заяви позивача про скасування санкції оголошення попередження від 19.02.2015 року, зареєстрованої відповідачем за №16/763 від 20.02.2015 року без розгляду або без задоволення. Додатково позивач зазначає, що умовою застосування пункту 5 Положення - скасування санкції оголошення попередження у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції відсутністю на даний час є виконання позивачем пункту 3 Положення (застосування позасудового порядку скасування санкції), враховуючи вимоги частини 3 статті 7, частини 6 статті 7 КАСУ щодо застосування аналогії закону і аналогії права при відсутності в нормативному акті відповідних регулюючих правовідносини, приймаючи до уваги, що на даний час Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення не виконані умови пункту 5 Положення щодо винесення відповідного рішення за наслідками розгляду заяви позивача від 19.02.2015 року за вхідним номером відповідача № 16/763 від 20.02.2015 року застосовуючи принцип мовчазної згоди, викладений у статі 1 закону України № 2806-ІV (згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено), враховуючи строки проведення перевірки при поданні позивачем заяви про скасування санкції від 19.02.2015 року проведення яких визначається протягом календарного року (п. 2.2), передбачені розділом 11 Інструкції про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги , затвердженої рішенням Національної ради № 115 від 08.02.2012 року, зареєстрованого в Мін`юсті України 24.02.2012 року за № 313/20626, в редакції станом на 19.02.2015 року (дату подання заяви), вбачається, що попередження , оголошене Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішенням № 153 від 12.02.2015 року повинно бути скасованим. Аналогічні висновки містяться у постанові від 23.01.2015 року у справі № 826/19931/14, рішенні від 13.08.2019 року у справі №640/4815/19.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, де останній вказує щодо неможливості застосування принципу мовчазної згоди, обізнаності позивача про всі прийняті щодо нього рішення та просить суд відмовити в задоволення адміністративного позову.

Представником позивача подано відповідь на відзив, де серед іншого вказує, що твердження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, що термін усунення порушень та надання звіту до Національної ради, зазначено у рішенні Національної ради, яким застосовано санкцію до ліцензіата суперечить самому рішенню №153 від 12.02.2015 року, в якому відсутні такі посилання, а тому не можуть бути прийнятті до уваги та вкотре наполягає на виконанні всіх вимог, передбачених пунктами 2.3, 3.2, 3.3, 4.1 Положення, затвердженого Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 року №114.

В свою чергу, представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де зазначено про дискреційні повноваження щодо державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач та відсутності підстав для застосування принципу мовчазної згоди. Таким чином, відповідач вказав, що жодних правових підстав для скасування санкції оголошення попередження не має і не було, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс не усунуло порушення, не привело діяльність у відповідність до вимог законодавства та умов ліцензії, звітна інформація не була подана до Національної ради.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом звертає увагу на наступне.

Посадовими особами Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на виконання рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 27.11.2014 року № 1307 та наказу голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 23.12.2014 року № 5/480 здійснено у період з 20 по 21 січня 2015 року позапланову перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (далі - ТОВ Корона Санрайс , м. Київ, ліцензії НР №1367-м від 26.08.2011 року, вид мовлення - багатоканальне (телебачення), за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 52-Б за участю директора Білокопитова Дмитра Володимировича , у зв`язку із результатами моніторингу, здійсненого 27.10.2014 року, стосовно дотримання вимог частини 7 статті 27, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46, пунктів а), б), е) частини 1 статті 59, Закону України Про телебачення і радіомовлення , за наслідками якої складено акт №3 ПП(І)/Кв/САП-К/15 позапланової перевірки дотримання телеорганізацією законодавства України від 21.01.2015 року (далі - акт перевірки).

У відповідності до пункту 4 акту перевірки за результатами моніторингу, здійсненого 27.10.2014 року зафіксовано порушення:

1. частини 7 статті 27, частини 1 статті 46 та пункту а) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , оскільки вихідні дані ліцензіата (логотип) не відповідають умовам ліцензії (за ліцензією логотип ВІНТАЖ ТВ , фактично в ефірі - ВІНТАЖ );

2. частини 8 статті 28 Закону України Про телебачення і радіомовлення , оскільки зафіксовано зменшення частки програм власного виробництва (за ліцензією - 9 годин 35 хвилин на добу, 40 %, а фактично - 7 годин 47 хвилин, 32.4%);

3. пункту б) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , оскільки зафіксовано трансляцію фільму з невірною позначкою (зелене коло замість жовтого трикутника; час трансляції фільму; час трансляції реклами складав більше частки 25% на годину; невідокремлення рекламної інформації наприкінці словом "реклама").

Між тим, у пункті 6 акту перевірки зазначено, що за результатами здійсненого 14.01.2015 року моніторингу порушень частини 7 статті 27, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46 і пунктів а), б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення не зафіксовано.

Розглянувши матеріли позапланової перевірки ТОВ Корона Санрайс , місто Київ, здійсненої 21.01.2015 року (багатоканальне загальнонаціональне мовлення в багатоканальній телемережі МХ-5, логотип: ВІНТАЖ ТВ ), заслухавши пояснення уповноваженого представника цієї компанії, керуючись частиною 7 статті 27, частиною 7 статті 28, пунктами а) та б) частини 1 статті 59, частинами 1 та 2 статті 73, частиною 1 статті 70, частиною 2 статті 75 Закону України Про телебачення і радіомовлення , статтею 1,3 Закону України Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення , відповідачем прийнято рішення №153 від 12.02.2015 року Про результати позапланової перевірки ТОВ Корона Санрайс , м. Київ (НР-1367-м від 26.08.2011, багатоканальна телемережа МХ-5, логотип: ВІНТАЖ ТВ ) (далі - Рішення №153).

Рішенням №153 вирішено:

1. Визнати порушення ТОВ Корона Санрайс , місто Київ частини 7 статті 27, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46 та пунктів б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

2. ТОВ Корона Санрайс , місто Київ, НР №1367-м від 26.08.2011 року оголосити попередження.

3. Вказати керівнику ТОВ Корона Санрайс , місто Київ, на необхідність у подальшому дотримуватись вимог законодавства та умов ліцензії.

4. Звернутись до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів з інформацією про зафіксовані порушення частини 2 статті 9 та частини 2 статті 13 Закону України Про рекламу в ефірі ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, з проханням вжити заходів в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством.

5. Копію цього рішення надіслати ліцензіату ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ.

6. Копії цього рішення Національної ради й акта перевірки долучити до ліцензійної справи ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ.

7. Виконання цього рішення покласти на управління представників Національної ради, управління контролю та аналізу телерадіомовлення, управління ліцензування, юридичне управління.

8. Контроль за виконанням цього рішення покласти на члена Національної ради В. Севрюкова.

19.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс листом вих. №01/19-02/15 звернулось до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (вхідний №16/763 від 19.02.2015 року), у якому просило розглянути заяву про скасування санкції оголошення про попередження ТОВ Корона Санрайс (ліцензія на мовлення Серія НР № 1367-м від 26.06.2011 року) на підставі поданих ним документів згідно додатків до листа.

Документів щодо розгляду вказаного листа матеріали адміністративної справи не містять.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні листи Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.10.2019 року №16/457, від 13.11.2019 року №16/482, надані у відповідь на адвокатський запит, де регулятор повідомляє, що ТОВ Корона Сарайс не було подано до Національної ради звіту про усунення порушень, встановлених рішенням Національної ради від 12.02.2015 року №153, а також повідомлено, що термін надання звіту щодо приведення діяльності у відповідність до умов діючої ліцензії та чинного законодавства за матеріалами позапланової перевірки ТОВ Корона Санрайс , м. Київ, здійсненої 10.09.2014 року, встановлено пунктом 3 рішення Національної ради від 25.09.2014 року №965.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься адвокатський запит №113 від 09.10.2019 року, у якому просилось надати, серед іншого, копії заяви від 19.02.2015 року ТОВ Корона Санрайс за вхідним № 16/763 про скасування санкції оголошення попередження та копії додатків відповідно до пункту 5 заяви; повідомити яке рішення було прийнято Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за наслідком розгляду заяви від 19.02.2015 року ТОВ Корона Санрайс за вхідним № 16/763 про скасування санкції оголошення попередження ; надати копію рішення, прийнятого Національною радою з питань телебачення і радіомовлення за наслідком розгляду заяви від 19.02.2015 року ТОВ Корона Санрайс за вхідним № 16/763 про скасування санкції оголошення попередження .

Листом від 13.11.2019 року №16/480 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення повідомила заявника про наступні обставини:

На Ваше прохання надаємо копії рішень Національної ради НР № 965 від 25.09.2014 року, НР № 1307 від 27.11.2014, звіту ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ (вх. 16/4100 від 11.11.2014), запрошення ТОВ КОРОНА САНРАЙС , на засідання Національної ради 27.11.2014, акт моніторингу від 27.10.2014, заяви ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, подані до Національної ради протягом 25.09.2014-27.11.2014.

Звертаємо Вашу увагу, що за результатами моніторингу від 27.10.2014 було проведено позапланову перевірку ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, 21.01.2015 року, акт позапланової перевірки № 3 ПП/(І)/Кв/САП-К/15. Відеозапис ефіру ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, за 27.10.2014 не збережено у зв`язку з технічними обмеженнями моніторингового центру Національної ради.

У зв`язку із вилученням (акт № 27/11 від 27.12.2016) та знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду у Національній раді відсутні документи: поштова квитанція про направлення рішення № 1307 від 27.11.2014 з поміткою про вручення листа отримувачу, поштове повідомлення про вручення запрошення ліцензіату ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, на засідання 27.11.2014.

Щодо Вашого питання, які саме порушення ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, з перелічених на сторінці 2 акту № 19ПП/Кв/ПС/14 від 10.09.2014 були виявлені Національної радою 27.10.2014 при проведені моніторингу повідомляємо, що позапланова перевірка вищезазначеного ліцензіата від 10.09.2014 була здійснена за результатами моніторингу від 16.08.2014. .

Також в матеріалах справи наявний лист відповідача від 13.11.2019 року №16/487, яким, серед іншого, на прохання представника позивача надано копії рішень Національної ради № 1107 від 27.11.2014, № 153 від 12.02.2015, наказу голови Національної ради №5/480 від 23.12.2014, акту перевірки № З ПП/(І)/КВ/САП-К/15 від 21.01.2015, акти моніторингу від 27.10.2014, 14.01.2015 та копії документів, які були додані ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, до цієї перевірки, копії заяв, листів, запитів, клопотань ТОВ КОРОНА САНРАЙС , м. Київ, поданих до Національної ради протягом 25.10.2014-21.01.2015, запрошення ТОВ КОРОНА САНРАЙС , на засідання Національної ради 12.02.2015.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що 11.07.2018 року відбулося засідання Національної ради за участю уповноваженого представника ТОВ Корона Санрайс , на якому розглянуто питання щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення НР №00476-м від 26.08.2011 року та прийнято рішення №722, яким відмовлено у продовжені строку дії ліцензії, у зв`язку з тим, що застосовані санкції рішеннями Національної ради від 25.09.2014 року №965, від 12.02.2015 року №153, від 19.10.2017 року №2009, від 22.02.2018 року №243 скасовані не були.

Товариство з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс вважає наявними ознаки протиправної бездіяльності Ннаціональної ради України з питань телебачення та радіомовлення, яка полягає у залишенні без розгляду заяви позивача про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року, що і стало підставою для звернення останнього до суду із даним позовом з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює Закон України Про телебачення і радіомовлення від 21.12.1993 року №3759-XII (далі - Закон №3759-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3759-XII ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж, а умови ліцензії - визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання організації-ліцензіата.

Частина 1 статті 3 Закону №3759-XII визначає, що законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України "Про інформацію", цього Закону, законів України "Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", "Про телекомунікації", "Про радіочастотний ресурс України", міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №3759-XII держава проводить політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва та не чинить перепон прямому прийому телевізійних і радіопрограм та передач з інших країн, які транслюються мовою національної меншини або подібною до неї регіональною мовою (ч. 4 ст. 4 Закону №3759-XII).

Положеннями частин 3-5 статті 7 Закону №3759-XII визначено, що забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення покладаються на центральний орган виконавчої влади.

Єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Правові засади формування та діяльності, статус, компетенція, повноваження, функції Національної ради та порядок їх здійснення визначаються Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №3759-XII структуру національного телебачення і радіомовлення України становлять: державні та комунальні телерадіоорганізації, система Суспільного телебачення і радіомовлення України, приватні, незалежно від способу розповсюдження програм, громадські та інші телерадіоорганізації, засновані відповідно до вимог законодавства України.

Згідно із частиною 1 статті 59 Закону №3759-XII телерадіоорганізація зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; б) виконувати рішення Національної ради та судових органів; в) поширювати об`єктивну інформацію; г) не створювати перешкод у передачі та прийманні програм інших телерадіоорганізацій, функціонуванні засобів телекомунікацій; ґ) дотримуватися вимог державних стандартів і технічних параметрів телерадіомовлення; д) попереджати телеглядачів про те, що її програми є платними; е) виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені законодавством; є) з повагою ставитися до національної гідності, національної своєрідності і культури всіх народів; ж) зберігати у таємниці, на підставі документального підтвердження, відомості про особу, яка передала інформацію або інші матеріали за умови нерозголошення її імені; з) не поширювати матеріали, які порушують презумпцію невинуватості підозрюваного, обвинуваченого або упереджують рішення суду; и) не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною. У разі якщо суд визнає, що поширення інформації про особисте життя громадянина не становить суспільної необхідності, моральна шкода та матеріальні збитки відшкодовуються в порядку, встановленому законодавством України; і) розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Між тим, частиною 1 статті 70 Закону №3759-XII визначено, що Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; Закону України "Про рекламу" щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні; законодавства про захист суспільної моралі; законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів; законодавства про вибори.

При цьому, відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб`єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України (ч. 1 ст. 71 Закону №3759-XII).

Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою (ч. 2 ст. 71 Закону №3759-XII).

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади (ч. 4 ст. 71 Закону №3759-XII).

Положеннями частини 2 статті 72 Закону №3759-XII визначено, що Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов.

У розрізі приписів частини 6 статті 72 Закону №3759-XII Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги (ч. 7 ст. 72 Закону №3759-XII).

Розгляд Національною радою питань про порушення телерадіоорганізацією або провайдером програмної послуги законодавства України та умов ліцензії встановлений статтею 73 Закону №3759-XII.

Так, питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

Національна рада починає розгляд питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі актів перевірки.

До початку розгляду представник ліцензіата має право ознайомитися з усіма матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання. При розгляді питання представник ліцензіата має право користуватися правовою допомогою.

За результатами розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії Національна рада приймає рішення про: а) визнання порушення і застосування передбачених цим Законом санкцій; б) проведення додаткової перевірки; в) відсутність фактів порушення (ч. 1 ст. 74 Закону №3759-XII).

Водночас, у рішенні про застосування санкції Національна рада може встановити термін усунення порушення (ч. 2 ст. 75 Закону №3759-XII).

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, телерадіоорганізація зобов`язана дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії, а контроль за дотриманням та забезпеченням виконання вимог законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення здійснює Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

По-друге, Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги санкції у вигляді оголошення попередження, яке застосовується, за наслідком розгляду питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії на підставі, серед іншого актів перевірки.

По-третє, у рішенні про застосування санкції Національна рада може встановити термін усунення порушення.

Між тим, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08.02.2012 року №114, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2012 року за №318/20631 затверджено Положення про скасування санкції оголошення попередження , застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги, визначає порядок скасування санкції оголошення попередження , застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) до телерадіоорганізацій і провайдерів програмної послуги за порушення умов ліцензії та чинного законодавства у сфері телебачення і радіомовлення (далі - Положення №114).

У відповідності до пункту 1.2 розділу I Положення №114 розроблено для позасудового скасування санкції оголошення попередження телерадіоорганізаціям та провайдерам програмної послуги.

Розділом II Положення №114 врегульовано позасудовий порядок скасування санкції „оголошення попередження".

Так, у разі прийняття Національною радою рішення про застосування санкції „оголошення попередження" ліцензіат зобов`язаний в установлений в рішенні строк усунути зафіксовані у його діяльності порушення.

На виконання рішення Національної ради ліцензіат в установлений в рішенні строк має надіслати на адресу Національної ради звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України.

Звернення із заявою до Національної ради про скасування санкції „оголошення попередження" відбувається за ініціативою ліцензіата.

Розгляд питання про скасування санкції „оголошення попередження" здійснюється на підставі заяви ліцензіата про скасування санкції „оголошення попередження" за формою згідно із додатком до цього Положення.

Заяву про скасування санкції „оголошення попередження" ліцензіат має право подавати за умови: якщо він не оскаржує або не оскаржив рішення Національної ради, яким оголошено попередження, у судовому порядку; якщо ліцензіат не є системним порушником умов ліцензії та чинного законодавства; якщо ліцензіатом вчасно надано звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України, відповідно до пункту 2.2. глави 2 цього розділу.

До заяви ліцензіат повинен додати документальні свідчення, які підтверджують, що на дату подання заяви до Національної ради ліцензіатом було усунуто порушення, які стали підставою для застосування Національною радою санкції.

Під час розгляду заяви про скасування санкції „оголошення попередження" враховується факт виконання ліцензіатом рішення Національної ради щодо усунення порушень, які стали підставою для застосування санкції, та надходження звіту до Національної ради у встановлений рішенням строк.

За результатами розгляду заяви про скасування санкції „оголошення попередження" Національна рада має право прийняти рішення: про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження ; про залишення заяви про скасування санкції оголошення попередження без розгляду у разі недотримання вимог пунктів 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу.

Проведення позапланової перевірки за заявою ліцензіата про скасування санкції оголошення попередження здійснюється відповідно до нормативно-правового акта Національної ради про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України.

За результатами позапланової перевірки та аналізу документальних свідчень, передбачених пунктом 3.3 глави 3 цього розділу, Національна рада приймає одне з таких рішень: скасувати санкцію оголошення попередження у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції; відмовити у скасуванні санкції оголошення попередження у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення усунуто не в повному обсязі; застосувати нову санкцію, передбачену статтею 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення не усунуто.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що Положення №114 прийнято з метою досудового врегулювання питання скасування санкції оголошення попередження , яке здійснюється у випадку подання ліцензіатом заяви про скасування санкції оголошення попередження за формою згідно з додатком до Положення №114 із надсиланням в установлений рішенням Національної ради строк звіт та матеріалів, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України.

У випадку надходження відповідної заяви ліцензіата Національна рада повинна розглянути таку заяву, врахувати факт виконання ліцензіатом рішення Національної ради щодо усунення порушень, які стали підставою для застосування санкції, та надходження звіту до Національної ради у встановлений рішенням строк, і, з урахуванням положень підпункту 4.2 пункту 4 розділу II Положення №114 прийняти рішення: про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження ; про залишення заяви про скасування санкції оголошення попередження без розгляду у разі недотримання вимог пунктів 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу.

Між тим, у випадку прийняття Національною радою рішення про проведення позапланової перевірки, така здійснюється відповідно до нормативно-правового акта Національної ради про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України.

За результатами позапланової перевірки та аналізу документальних свідчень Національна рада приймає одне з таких рішень: скасувати санкцію оголошення попередження у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції; відмовити у скасуванні санкції оголошення попередження у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення усунуто не в повному обсязі; застосувати нову санкцію, передбачену статтею 72 Закону України Про телебачення і радіомовлення , у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення не усунуто.

Тобто, Положення №114 чітко визначає обов`язок Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо розгляду заяви ліцензіата про скасування санкції оголошення попередження та вчинення юридично значимих дій, за наслідком розгляду останньої.

Як вже було вказано судом вище, відповідачем прийнято Рішення №153 від 12.02.2015 року, яким, серед іншого, визнано порушення ТОВ Корона Санрайс частини 7 статті 27, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46 та пунктів б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , оголошено попередження та вказано керівнику ТОВ "Корона Санрайс" на необхідність у подальшому дотримуватись вимог законодавства та умов ліцензії.

Судом встановлено, що 19.02.2015 року позивачем подано заяву про скасування санкції про оголошення попередження за формою встановленою додатком до Положення №114 (вх. 16/763 від 19.02.2015 року).

Між тим, Національна рада стверджує, що ТОВ Корона Санрайс порушення не усунуло, звіту про усунення порушень та інші документи, які це підтверджують у строки встановлені Національною радою України ним не подано.

Суд не може погодитьсь із даними доводами відповідача мотивуючи це наступним.

По-перше, Положенням №114 не встановлено форми Звіту про усунення порушень, а Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення не наведено жодного нормативно-правового акту, яким би встановлювалась така форма.

По-друге, матеріалами адміністративної справи підтверджено належними та достатніми доказами подання ліцензіатом (ТОВ Корона Снрайс ) заяви про скасування санкції оголошення попередження .

По-третє, Рішенням №153 від 12.02.2015 року не встановлювались строки ТОВ Корона Санрайс для усунення порушень, і як наслідок подання відповідного звіту про їх усунення.

За таких обставин, стверджувати, що ТОВ Корона Санрайс не виконано вимог Рішення №153 від 12.02.2015 року в контексті наведених доводів Національної ради не вбачається за можливе та спростовується вищевикладеним.

В той же час, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що жодного рішення в розумінні Положення №114, за наслідком розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс від 19.02.2015 року (вх. 16/763 від 19.02.2015 року) Національної радою прийнято не було.

Поряд з цим, як акцентувалося судом вище, у відповідності до Положення №114 рішення про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження приймається Національною радою за наслідками розгляду заяви ліцензіата про скасування санкції оголошення попередження .

Таким чином оскільки рішення про призначення позапланової перевірки кореспондує, в силу приписів Положення №114, до розгляду заяви про скасування санкції оголошення попередження з боку Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, остання реалізує надані їй повноваження щодо призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження за обставин подання ліцензіатом заяви про скасування санкції оголошення попередження .

В даному випадку, жодних дій, реалізація яких передбачена Положенням №114, за наслідком розгляду заяви позивача від 19.02.2015 року (вх. 16/763 від 19.02.2015 року) Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято не було.

Зазначене дає суду підстави дійти до однозначного висновку про наявність протиправною бездіяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву із посиланням на постанову Верховного Суду України від 13.06.2017 року №21-1393а17, суд не бере до уваги, оскільки в ході розгляду справи Національною радою не наведено жодних конкретних, поважних, об`єктивних причин не здійснення ним дій, за наслідком розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року із наданням доказів на їх підтвердження.

Також, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ті обставини, що прийняття рішення за результатом розгляду заяви про скасування санкції оголошення попередження не є обов`язком Національної ради, а є її правом, з огляду на що ТОВ Корона Санрайс не було позбавлено можливості звернутись до суду з метою захисту своїх порушених прав з вимогами про оскарження Рішення №153 від 12.02.2015 року мотивуючи це наступним.

Як вже було вказано судом вище, підпункт 4.2 пункту 4.2 розділу II Положення №114 встановлює, що за результатами розгляду заяви про скасування санкції оголошення попередження Національна рада має право прийняти рішення: про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження ; про залишення заяви про скасування санкції оголошення попередження без розгляду у разі недотримання вимог пунктів 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу.

Звідси слідує, що відповідач зобов`язаний розглянути заяву про скасування санкції оголошення попередження та прийняти одне із можливих рішень.

Доказів розгляду заяви позивача щодо скасування санкції оголошення попередження матеріали адміністративної справи не містять, а в ході розгляду справи не встановлено наявність обставин, передбачених підпунктами 3.3, 3.3 пункту 3 розділу II Положення №114, які б давали підстави для залишення заяви про скасування санкції оголошення попередження без розгляду.

Суд наголошує, що ТОВ Корона Санрайс реалізовувало своє право на досудове врегулювання, однак, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача не змогло реалізувати своє право в повній мірі, що в подальшому зумовило несприятливі наслідки для позивача.

При цьому, варто відмітити, що обрання того чи іншого способу захисту порушеного права суб`єктом господарювання є виключно його правом та не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання обов`язків, встановлених чинним законодавством у випадку обрання таким суб`єктом способом захисту порушеного права - досудове врегулювання.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, з урахуванням встановленої в ході розгляду справи протиправною бездіяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення суд зверне увагу на наступне.

Так, в пункті 6 акту №3 ПП(І)/Кв/САП-К/15 позапланової перевірки дотримання телеорганізацією законодавства України від 21.01.2015 року встановлено, що за результатами здійсненого 14.01.2015 року моніторингу порушень ТОВ Корона Санрайс частини 7 статті 27, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46 і пунктів а), б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення не зафіксовано.

За правилами частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно якої під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) Суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде доказаний, зокрема інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе індивідуальний і надмірний тягар .

Так одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

Наприклад, у пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, Трґо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини суд враховує положення викладені в рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olson v Sweden) від 24.03.1988, в якому зазначено, що Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави. Таким чином, запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна дія чи бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

За статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом в рішенні підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, з огляду на протиправну бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс про скасування оголошення попередження від 19.02.2015, суд вважає наявними підстави для зобов`язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14.01.2015 року та проведення регулятором 21.01.2015 року позапланової перевірки, яким встановлено відсутність з боку позивача порушень частини 7 статті 28, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46, пунктів а), б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення на підтвердження виконання позивачем умов пунктів 2, 3 Положення Національної ради №114 від 08.02.2012 року, прийняти рішення про призначення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс з метою з`ясування питань про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження Товариству з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (ліцензія на мовлення НР №00476-м від 26.06.2011 року), винесеного за рішенням №153 від 12.02.2015 року станом на дату подання Товариством з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс заяви про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Окрім цього, при вирішенні спору по суті суд вважає за необхідне відмітити, що надане позивачем клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, а саме рішень судів, якими скасовано рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, і заперечення відповідача проти залучення таких документів до матеріалів справи не мають вирішального значення для вирішення спору по суті. Даними рішеннями підтверджено відсутність допущених порушень ТОВ Корона Санрайс Закону України Про телебачення і радіомовлення , у той час коли предметом розгляду даної адміністративної справи є бездіяльність відповідача та зобов`язання останнього вчинити певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то судовий збір сплачений позивачем слід стягнути з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 77-78, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 42, офіс 42, код ЄДРПОУ 37717473) до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул. Прорізна, б. 2, код ЄДРПОУ 00063928) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року.

3. Зобов`язати Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14.01.2015 року та проведення регулятором 21.01.2015 року позапланової перевірки, яким встановлено відсутність з боку позивача порушень частини 7 статті 28, частини 8 статті 28, частини 1 статті 46, пунктів а), б), е) частини 1 статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення на підтвердження виконання позивачем умов пунктів 2, 3 Положення Національної ради №114 від 08.02.2012 року, прийняти рішення про призначення позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс з метою з`ясування питань про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження Товариству з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (ліцензія на мовлення НР №00476-м від 26.06.2011 року), винесеного за рішенням №153 від 12.02.2015 року, станом на дату подання Товариством з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс заяви про скасування санкції оголошення попередження за вхідним №16/763 від 19.02.2015 року.

4. Стягнути з Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01601, м. Київ, вул. Прорізна, б. 2, код ЄДРПОУ 00063928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 42, офіс 42, код ЄДРПОУ 37717473) сплачений ним судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева