Постанова

від 18.12.2020 по справі 640/14015/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14015/20 Головуючий у І інстанції - Бояринцева М.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс звернулось до суду з даним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви про скасування санкції оголошення попередження від 19.02.2015 року, застосованої за рішенням від 12.02.2015 №153, та зобов`язати за наслідками розгляду цієї прийняти рішення про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питань про усунення порушень, які стали підставою для застосування відповідної санкції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконані умови Положення про скасування санкції оголошення попередження , застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради від 08.02.2012 року №114, після отримання відповідної заяви позивача від 19.02.2015 та не прийнято жодного рішення за результатами розгляду такої.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається перш за все на те, що позивач не усунув порушення, які були виявлені під час перевірки, відтак у відповідача були відсутні підстави призначати повторну перевірку. Також наголошує на тому, що позов поданий з пропуском строку, визначеного положеннями статті 122 КАС України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що Положення про скасування санкції оголошення попередження (далі - Положення) закріплює обов`язок регулятора розглянути заяву ліцензіата про скасування санкції оголошення попередження. Наголошує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання покладеного на нього обов`язку по розгляду заяви від 19.02.2015. На спростування твердження про подання позову з пропуском строку звернення до суду, позивач зазначає, що про допущення бездіяльності відповідачем, яка є предметом оскарження, стало відомо тільки з листів останнього від 18.10.2019 та 13.11.2019.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 21.01.2015 року за наслідками позапланової перевірки відповідачем складено акт дотримання позивачем законодавства України №3 ПП(І)/Кв/САП-К/15, згідно якого встановлені порушення ч. 7 ст. 27, ч.8 ст.28, ч.1 ст.46, п. а , б , е ч. 1 ст. 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення від 21.12.1993 №. 3759-XII (далі - Закон № 3759-XII).

12.02.2015 відповідач прийняв рішення № 153 про визнання порушення ТОВ Корона Санрайс ч. 7 ст. 27, ч.8 ст.28, ч.1 ст.46, п. а , б , е ч. 1 ст. 59 Закону № 3759-XII та оголосив позивачу попередження.

19.02.2015 року позивач подав до Нацради лист, у якому просив скасувати санкцію оголошення попередження на підставі поданих ним документів згідно додатків.

Однак, зазначена заява дотепер відповідачем не розглянута та не прийнято одне з рішень, передбачених Положенням.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, ТОВ Корона Санрайс звернулось з відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, оскільки відповідачем на виконання приписів Положення не прийнято будь-якого рішення за результатами розгляду заяви позивача про скасування санкції оголошення попередження від 19.02.2015.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань, є Закон України Про телебачення і радіомовлення від 21.12.1993 року №3759-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон №3759-ХІІ).

Згідно визначення, закріпленого у статті 1 цього Закону, ліцензія на мовлення - документ державного зразка, який видається Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення та засвідчує право ліцензіата відповідно до умов ліцензії здійснювати мовлення, використовувати канали мовлення, мережі мовлення, канали багатоканальних телемереж, а умови ліцензії - визначені ліцензією на мовлення та додатками до ліцензії організаційні, технологічні та змістовні характеристики мовлення, а також організаційно-технічні, фінансові, інвестиційні зобов`язання організації-ліцензіата.

Положеннями ст. 3 Закону №3759-ХІІ закріплено, що законодавство України про телебачення і радіомовлення складається з Конституції України, Закону України Про інформацію , цього Закону, законів України Про Суспільне телебачення і радіомовлення України, Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення , Про телекомунікації , Про радіочастотний ресурс України , міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У ст. 4 цього Закону закріплені основні принципи державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, а саме, держава:

1. Проводить політику протекціонізму щодо розповсюдження програм і передач вітчизняного виробництва;

2. Створює умови для забезпечення засобами телерадіомовлення культурних та інформаційних потреб громадян України, а також потреб етнічних українців, які проживають за межами України;

3. Підтримує об`єднання суб`єктів інформаційної діяльності в галузі телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги) у самоврядні організації;

4. Не чинить перепон прямому прийому телевізійних і радіопрограм та передач з інших країн, які транслюються мовою національної меншини або подібною до неї регіональною мовою;

5. Встановлює дієві обмеження щодо монополізації телерадіоорганізацій промислово-фінансовими, політичними та іншими групами чи окремими особами, а також гарантує захист телерадіоорганізацій від фінансового і політичного тиску з боку фінансово-політичних груп та органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

6. Гарантує реалізацію прав на інформацію, на вільне і відкрите обговорення суспільно важливих проблем із застосуванням телебачення і радіомовлення;

7. Всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації;

8. Законодавчо визначає органи влади, які здійснюють реєстраційні та регулюючі функції у галузі телерадіомовлення і не допускає створення нових чи наділення існуючих державних органів тотожними або дублюючими повноваженнями щодо аудіовізуальних засобів масової інформації.

Не допускається подвійне ліцензування одного й того ж виду діяльності в галузі телебачення і радіомовлення.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення врегульована положеннями розділу ІХ Закону №3759-ХІІ.

Частиною 1 статті 70 цього розділу передбачено, що Нацрада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог:

- законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення;

- Закону України Про рекламу щодо спонсорства і порядку розповсюдження реклами на телебаченні і радіомовленні;

- законодавства про захист суспільної моралі;

- законодавства про кінематографію щодо квоти демонстрування національних фільмів та щодо розповсюдження чи демонстрування телерадіоорганізаціями творів, розповсюдження і демонстрування яких заборонено законодавством про кінематографію;

- законодавства про вибори.

Положеннями ст. 71 Закону №3759-ХІІ закріплено, що відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть телерадіоорганізації, провайдери програмної послуги, їх керівники та працівники, інші суб`єкти господарської діяльності, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Винні в порушеннях несуть цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно із законодавством України.

Міру відповідальності та відповідні санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлює суд. У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Рішення Національної ради щодо застосування штрафних санкцій можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону №3759-ХІІ Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії.

Перелік санкцій, які можуть бути застосовані Нацрадою, закріплені у ч. 6 цієї правової норми, а саме:

- оголошення попередження;

- стягнення штрафу;

- анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

Рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 с. 75 Закону №3759-ХІІ з метою виконання рішення про застосування санкції Національна рада повідомляє ліцензіата про прийняте щодо нього рішення шляхом оприлюднення відповідного повідомлення про прийняте рішення на офіційному веб-сайті Національної ради та надсилає ліцензіату копію відповідного рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Ліцензіат вважається належно повідомленим Національною радою про прийняте рішення через п`ять днів з моменту надсилання йому копії такого рішення рекомендованим листом.

У рішенні про застосування санкції Національна рада може встановити термін усунення порушення.

08.02.2012 року Національна рада своїм рішенням №114, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.02.2012 року за №318/20631, затвердила Положення про скасування санкції оголошення попередження , застосованої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги, яке розроблено для позасудового скасування санкції оголошення попередження .

Пунктом 2 Положення закріплено, що звернення із заявою до Національної ради про скасування санкції оголошення попередження відбувається за ініціативою ліцензіата.

Згідно підпунктів 3.2 та 3.3 Положення заяву про скасування санкції оголошення попередження ліцензіат має право подавати за умови:

- якщо він не оскаржує або не оскаржив рішення Національної ради, яким оголошено попередження, у судовому порядку;

- якщо ліцензіат не є системним порушником умов ліцензії та чинного законодавства;

- якщо ліцензіатом вчасно надано звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень умов ліцензії та законодавства України, відповідно до пункту 2.2. глави 2 розділу ІІ.

До заяви ліцензіат повинен додати документальні свідчення, які підтверджують, що на дату подання заяви до Національної ради ліцензіатом усунуто порушення, які стали підставою для застосування санкції.

Згідно п. 4 Положення під час розгляду заяви про скасування санкції оголошення попередження враховується факт виконання ліцензіатом рішення Національної ради щодо усунення порушень, які стали підставою для застосування санкції, та надходження звіту до Національної ради у встановлений рішенням строк.

При цьому, за результатами розгляду заяви про скасування санкції оголошення попередження Національна рада має право прийняти рішення:

1. про призначення позапланової перевірки з метою з`ясування питання про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження ;

2. про залишення заяви про скасування санкції оголошення попередження без розгляду у разі недотримання вимог п.п. 3.2 та 3.3 глави 3 цього розділу.

Відповідно п.п. 5.2 Положення за результатами позапланової перевірки та аналізу документальних свідчень, передбачених п. 3.3 глави 3 цього розділу, Національна рада приймає одне з таких рішень:

скасовує санкцію оголошення попередження у разі усунення ліцензіатом порушень, які стали підставою для застосування Національною радою санкції;

відмовляє у скасуванні санкції оголошення попередження у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення усунуто не в повному обсязі;

застосовує нову санкцію, передбачену ст. 72 Закону №3759-ХІІ, у разі, якщо під час здійснення позапланової перевірки було виявлено, що порушення не усунуто.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що за результатами отримання звіту про усунення порушень умов ліцензії та законодавства України з доданими до нього матеріалами, відповідач зобов`язаний перевірити: чи оскаржено ліцензіатом рішення, яким оголошено попередження, чи є ліцензіат систематичним порушником умов ліцензії та чинного законодавства, чи вчасно подано ліцензіатом звіт та матеріали, що підтверджують усунення порушень.

У випадку негативних відповідей на зазначені питання відповідач зобов`язаний призначити позапланову перевірку з метою з`ясування питання про усунення порушень, за результатами якої має прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 5.2 Положення.

Як наголошувалось вище, 19.02.2015 позивач подав до Нацради заяву про скасування застосованої до нього санкції оголошення попередження , водночас, матеріали адміністративної справи не містять доказів наявності обставин, передбачених підпунктами 3.3, 3.3 п. 3 розділу II Положення, які б давали підстави для залишення цієї заяви без розгляду, і в ході розгляду справи таких не встановлено.

Як вірно вказує суд першої інстанції, ТОВ Корона Санрайс реалізовувало своє право на досудове врегулювання спірного питання, однак, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача не змогло реалізувати це право в повній мірі, що в подальшому зумовило несприятливі наслідки для нього.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про втручання у його дискреційні повноваження, виходячи з наступного.

Так, відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 червня 2006 року у справі Волохи проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

З наведеного вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Колегія суддів звертає увагу на гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, з огляду на протиправну бездіяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо залишення без розгляду заяви ТОВ Корона Санрайс про скасування оголошення попередження від 19.02.2015, наявні підстави для зобов`язання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Корона Санрайс про скасування санкції оголошення попередження від 19.02.2015 року, враховуючи результати моніторингу програм позивача 14.01.2015 року та проведення регулятором 21.01.2015 року позапланової перевірки, яким встановлено відсутність з боку позивача порушень ч. 7 ст. 27, ч.8 ст.28, ч.1 ст.46, п. а , б , е ч. 1 ст. 59 Закону № 3759-XII на підтвердження виконання позивачем умов пунктів 2, 3 Положення Національної ради від 08.02.2012 року, прийняти рішення про призначення позапланової перевірки ТОВ Корона Санрайс з метою з`ясування питань про усунення порушень, які стали підставою застосування до ліцензіата санкції оголошення попередження ТОВ Корона Санрайс (ліцензія на мовлення НР №00476-м від 26.06.2011), винесеного за рішенням №153 від 12.02.2015 року станом на дату подання ТОВ Корона Санрайс відповідної заяви.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя Л.В. Губська

Судді О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк