Постанова

від 17.09.2020 по справі 160/8880/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/8880/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Спецрембуд на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року (суддя суду 1 інстанції Луніна О.С.) в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Спецрембуд до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство СПЕЦРЕМБУД (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі ДФС, відповідач), в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0024551419 від 19.08.2019 року, винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 54000 грн. та штрафних санкцій 13500 грн. у зв`язку з неправомірністю та формальністю складання первинних документів по взаємовідносинам з ПП ТБС і К . Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі вироків Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к та у справі № 337/1391/17 від 26.04.2017.

Позивач вважає вказані висновки неправомірними, оскільки в обох випадках мало місце затвердження між обвинуваченими та прокуратурою угоди про визнання винуватості. Докази контролюючого органу базуються на свідченнях особи, без дослідження первинних документів підприємства-позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем здійснено безпідставне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ ТБС І К з постачання товару і неправомірно складені первинні документи, інформація з яких перенесена до облікових регістрів та, відповідно, правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що наведена інформація у вироках Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року у справі № 337/5060/16-к та від 26.04.2017 року у справі № 337/1391/17 дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум витрат є безпідставними.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про безпідставність висновків суду першої, які зроблені на підставі вироків Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року у справі № 337/5060/16-к та від 26.04.2017 року у справі № 337/1391/17, оскільки самі по собі вироки суду не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Як вказує позивач, при оцінці обставин даної справи, судом першої інстанції не було враховано судову практику Верховного Суду про неможливість автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, при наявності вироку, ухваленому на підставі угод в кримінальному провадженні.

При цьому, також зазначено, що в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відсутній аналіз первинних документів по господарській діяльності позивача із ТОВ ТБС і К .

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Зазначає, що у ТОВ ТБС і К відсутні трудові та матеріальні ресурси, технічні можливості для надання послуг з ремонту барабану. ТОВ ТБС і К не могло надавати такі послуги у зв`язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів, товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення господарської діяльності ТОВ ТБС і К .

Також, відповідач звертає увагу на те, що інформація у вироках Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року у справі № 337/5060/16-к та від 26.04.2017 року у справі № 337/1391/17 дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписаних ТОВ ТБС і К , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Вказує, що позивач при укладанні договорів з ТОВ ТБС і К не мав підтверджень ділової репутації, гарантій виконання зобов`язань, необхідних ресурсів та відповідного досвіду, та інших ознак комерційної привабливості для обрання саме цього контрагента.

Викладене свідчить про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам ПП Спецрембуд з ТОВ ТБС і К .

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи судову практику Верховного Суду, відповідно до якої первинні документи (акти виконаних робіт, податкові накладні), які стали підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платників податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними уповноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до регістрів бухгалтерського обліку (собівартості) та податкового кредиту є безпідставним.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу №3121-п від 28.05.2019 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП Спецрембуд та повідомлення від 28.05.2019 №885, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області посадовою особою відділу аудиту платників Криворізького південного управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідно до п.п.19 1 .1.1 п. 19 1 .1 ст. 19 1 , п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Приватного підприємства Спецрембуд , код за ЄДРПОУ 24995186 за період діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2016 з метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434).

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки № 36105/04-36-14-19/24995186 від 02.07.2019 року, в якому встановлено порушення:

- п. 134.1 ст. 134, п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на прибуток на суму 54 000грн., в т.ч. за 2016 рік на суму 54 000 грн.

- п. 44.1 ст.44, п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на суму 60 000,00грн, в т.ч. за лютий 2016 року на суму 60 000 грн.

На підставі акту № 36105/04-36-14-19/24995186 від 02.07.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024551419 від 19.08.2019 року про збільшення ПП СПЕЦРЕМБУД суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 67500,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 54000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13 500,00 грн.

Отже, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення передано на розгляд суду.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, визначення об`єкта оподаткування, формування витрат з податку на прибуток підлягають з`ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Втім, як видно з матеріалів справи, а саме з акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 36105/04-36-14-19/24995186 від 02.07.2019 року, контролюючий орган дійшов висновків про неможливість здійснення ТОВ ТБС і К господарської діяльності, виходячи лише з відомостей, які містяться у інформаційних базах даних ДФС України.

Крім того, контролюючий орган, з метою підтвердження доводів щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ ТБС і К також зазначив, що інформація у вироках Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року у справі № 337/5060/16-к та від 26.04.2017 року у справі № 337/1391/17 дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписаних ТОВ ТБС і К , фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

З наведеними висновками колегія суддів не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Як встановлено колегією суддів, податковий орган в акті перевірки не досліджував первинні документи та документи бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), та, як наслідок, не зазначив про порушення позивач вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Відтак, колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу про відсутність у контрагента позивача (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Крім того, колегія суддів вказує, що контролюючим органом також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про обізнаність платника податків (позивача) щодо наявності фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента. Відсутні також докази злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.04.2020 року у справі №804/1984/16.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18.

Отже, колегія суддів доходить наступних висновків, що по-перше, податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, не є обов`язковим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставами формування бухгалтерського обліку.

По-друге, колегія суддів вказує, що сама по собі відсутність необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів платника податків не є безумовним свідченням нереальності господарської операції, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб`єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами.

Втім, на підтвердження своїх висновків, контролюючий орган посилається також на неподання контрагентом позивача податкової звітності, відсутності у нього достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, можливу підміну послуг.

Разом з тим, зазначені обставини, які фактично носять характер припущень з боку контролюючого органу, недостатньо, щоб стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 12.12.2019 року у справі №814/1439/17.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Посилання відповідача на вироки Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року у справі № 337/5060/16-к та від 26.04.2017 року у справі № 337/1391/17, колегія суддів оцінює критично, оскільки цими вироками районний суд не вирішував питання чи мало місце діяння, яке є предметом дослідження у даній адміністративній справі, чи мав місце склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений тощо, тобто дане судове рішення не встановлює обставин і не містить висновків, які б свідчили про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ТБС і К .

Колегія суддів враховує відсутність у вироках Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03.02.2017 року у справі № 337/5060/16-к та від 26.04.2017 року у справі № 337/1391/17 фактів, які підтверджують нереальність господарських операцій ПП Спецрембуд із його контрагентом ТОВ ТБС і К .

Відсутність у вироках конкретних обставин щодо господарської операції, періоду її здійснення, даних посадових осіб, що підписували первинні документи спростовує доводи відповідача, що ці вироки є належним доказом нереальності господарських операцій позивача з його контрагентом та беззаперечно свідчить про наявність податкового правопорушення платником податків при формуванні витрат.

При цьому, положеннями частини 6 статті 78 КАС України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Верховного Суду у постановах у справах: № 813/1974/17 від 27.02.2018, № 802/1853/16-а від 27.02.2018, №814/569/16 від 05.03.2019, № 810/1967/16 від 05.02.2019, №826/1571/16 від 12.04.2018, відповідно до якої судом вказується на неможливість безпідставного поширення судом висновку про фіктивність підприємства на відносини з усіма контрагентами; зазначається, що суд повинен перевірити зв`язок між фіктивністю підприємства, встановленою вироком суду, який набрав законної сили, та нереальністю господарських операцій позивача та його контрагентів. Сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Вироками у зазначених кримінальних провадженнях, на яких ґрунтуються висновки податкового органу, затверджено угоди про визнання винуватості між прокурором та вказаними особами.

Проте, у вказаних вироках зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину. Господарські правовідносини між позивачем та вказаними контрагентами не досліджувались та не встановлено фіктивність зазначених господарських операцій.

За вказаних обставин наявність вказаних вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальних провадженнях, не може бути беззаперечним доказом того, що господарські правовідносини між позивачем та цим контрагентом не мали реального характеру.

Враховуючи положення частини 2 статті 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов`язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб`єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов`язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника податків, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових обов`язків, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання повинно нести саме це підприємство.

При цьому з матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що на момент вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за таким договором у позивача не було.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на формування витрат за спірною операцією з ТОВ ТБС і К .

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не узгоджуються з критеріями правомірності, які пред`являються до суб`єкта владних повноважень та закріплені у статті 2 КАС України, а отже є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства СПЕЦРЕМБУД - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2019 року - скасувати.

Позов Приватного підприємства СПЕЦРЕМБУД до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0024551419 від 19.08.2019 року, винесене ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на користь Приватного підприємства Спецрембуд витрати на оплату судового збору в сумі 4 803,00 грн. (чотири тисячі вісімсот три гривні).

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров