Постанова

від 30.09.2020 по справі 826/8177/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8177/16 Головуючий у 1 інстанції: Чудак О.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Горяйнова А.М.

Мєзєнцева Є.І.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000631203, від 03 червня 2016 року №00013221201, від 29 червня 2016 року №0015951201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.02.2016 №0000631203, від 03.06.2016 №00013221201, від 29.06.2016 №0015951201.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивачем несвоєчасно подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку.

15 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав .

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням-рішенням від 22 лютого 2016 року №0000631203 застосовано до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт штрафні санкції у сумі 510,00 грн. за порушення пункту 2.1 розділу ІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за №111/26556

Вказане порушення зафіксоване у Акті камеральної перевірки від 11 лютого 2016 року №416/26-58-12-03-07/25284783 та полягає у тому, що ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт 24 листопада 2015 року подано розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою № 1-ДФ за 3 квартал 2015 року, в той час, як граничним терміном подання вказаного розрахунку було 09 листопада 2015 року.

ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт оскаржило податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 №0000631203 у адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління ДФС у м. Києві та ДФС України, однак, рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 27 квітня 2016 року №9835/10/26-15-10-02-16 та ДФС України від 19 травня 2016 року №10947/6/99-99-11-02-01-15 скарги ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт залишені без задоволення, а спірне рішення від 22 лютого 2016 року - без змін.

Відповідно до податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2016 року №00013221201 та від 29 червня 2016 року №0015951201 до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт застосовані штрафні санкції, згідно пункту 120.1 статті 120 ПК України, у сумі 170,00 грн. та 1020,00 грн. за порушення строків подання податкових декларацій з ПДВ за березень 2016 року та квітень 2016 року відповідно.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 18.2 статті 18 ПК України передбачено, що податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

За приписами п. 51.1 ст. 51 ПК України, платники податків, в тому числі, податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Положеннями п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Пунктом 176.2. статті 176 ПК України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування.

У відповідності до пункту 119.2 статті 119 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними Відомостями або 3 помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Згідно пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.?

Пунктом 46.1 статті 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

В силу пункту 49.3 статті 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (далі - порядок №4)

Відповідно до п. 1.1 розділу І Порядку №4, цей Порядок визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

За приписами пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №4, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Пунктом 2.3 розділу II Порядку №4 передбачено, що податковий розрахунок подається до контролюючих органів за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до контролюючого органу за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

Податковий розрахунок може готуватись податковим агентом таким чином: на непошкодженому паперовому носії формату А4 (кількість аркушів не обмежується), який заповнюється машинописним текстом чи друкованими літерами без помарок, закреслень, виправлень і уточнень, сторінки нумеруються. У незаповнених полях інформаційного рядка проставляється прочерк. Подання ксерокопії податкового розрахунку не дозволяється; на електронному носії інформації в електронній формі з використанням спеціалізованого програмного забезпечення, актуальні версії якого безкоштовно надаються контролюючим органом за місцем взяття податкового агента на облік та розміщені на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України.

Податковий розрахунок готується у двох примірниках. Один примірник подається до контролюючого органу. Другий - з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов`язковій реєстрації розрахунку в контролюючому органі, повертається податковому агенту.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт складено податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ за 3 квартал 2015 року від 09 жовтня 2015 року (а.с.12).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0318617790700, з якого вбачається, що 20 жовтня 2015 року ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві отримано вказане поштове відправлення, що було подане ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт 16 жовтня 2015 року (а.с. 13).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав обґрунтувань того, що у поштовому відправленні №0318617790700 не містився вказаний розрахунок за формою №1-ДФ за 3 квартал 2015 року, не заперечив доводи позивача щодо отримання вказаного розрахунку 20 жовтня 2015 року засобами поштового зв`язку, а також, не надав доказів подання позивачем (надходження від позивача) такого розрахунку 24 листопада 2015 року.

Щодо доводів апелянта про те, що законодавством не передбачено можливості подання розрахунку за формою №1-ДФ засобами поштового зв`язку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 2.3 розділу II Порядку №4, податковий розрахунок подається податковими агентами в один із таких способів: засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо використання електронного цифрового підпису відповідальної особи податкового агента у порядку, визначеному законодавством; на паперовому носії разом з електронною формою на електронному носії інформації; на паперовому носії, якщо кількість рядків у податковому розрахунку не перевищує десяти.

З вищевказаної норми вбачається, що податковий агент має право подати податковий розрахунок на паперовому носії, якщо кількість рядків у податковому розрахунку не перевищує десяти.

Матеріали справи свідчать, що кількість рядків у податковому розрахунку ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт від 09 жовтня 2015 року не перевищує десяти, а тому, відповідає пункту 2.3 розділу II Порядку №4 для подання такого розрахунку на паперовому носії.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про безпідставність застосування до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000631203.

З приводу податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2016 року №00013221201 та від 29 червня 2016 року №0015951201, колегія суддів зазначає наступне.

Із вищевказаних податкових повідомлень-рішень вбачається, що до ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт застосовані штрафні санкції за порушення строків подання податкових декларацій з ПДВ за березень та квітень 2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2018 року у справі №826/5086/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, позов ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт задоволено частково. Суд вийшов за межі позовних вимог. Визнано протиправними дії ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 29.12.2015 №1. Зобов`язано ДПІ Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та зареєструвати податкову накладну від 09.03.2016 №30903 днем її фактичного подання - 22.03.2016, звітні податкові декларації з ПДВ ТОВ Виробничо-комерційна фірма Моноліт за березень та квітень 2016 року з додатками до них днем їх фактичного подання - 20.04.2016 р. та 20.05.2016 р. відповідно.

Отже, підставою для неприйняття контролюючим органом податкових декларацій з ПДВ за березень та квітень 2016 року, що потягнуло порушення строків їх подання, стали протиправні дії ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 29 грудня 2015 року №1.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено про передчасність прийняття податкових повідомлень-рішень від 03 червня 2016 року №00013221201 та від 29 червня 2016 року №0015951201, адже, такі рішення прийняті після відкриття провадження у справі №826/5086/16 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2016 року, тобто, вказані рішення прийняті на підставі висновків, обґрунтованість яких перевірялась судом станом на час прийняття таких рішень.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2016 року №0000631203, від 03 червня 2016 року №00013221201 та від 29 червня 2016 року №0015951201.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Моноліт"та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Горяйнов А.М.

Мєзєнцев Є.І.

Повний текст постанови виготовлено 05.10.2020 року.