Постанова

від 06.10.2020 по справі 820/1604/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 820/1604/17

адміністративне провадження № К/9901/17883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (суддя Заічко О.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (колегія суддів: Курило Л.В., Присяжнюк О.В., Бартош Н.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС БУД" до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АМС БУД" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 04.04.2017 № 20-01-4402/0517-0254 щодо порушень ТОВ "АМС БУД" у розмірі 1344000,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень не у повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішеннях суду, не відповідають обставинам справи. Вказує, що позивачем не були належним чином оформлені працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які зазначені у висновку експертизи №32349901-01.2-10-0133.16 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, стосовно виконання робіт підвищеної небезпеки. Крім того вказує на звільнення органів Держпраці від сплати судового збору, а тому судами протиправно стягнуто судові витрати.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові рішення залишити без змін.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засідання, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що в період з 13.03.2017 по 17.03.2017 Головним Управлінням Держпраці у Харківській області проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС БУД" додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт № 20-01-4202/0517, відповідно до якого перевіркою, зокрема, встановлено, що в порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України документально не підтверджено факт укладення позивачем трудових договорів в письмовій формі з 14 працівниками, зазначеними у висновку експертизи №32349901-01.2-10-0133.16 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, стосовно виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

17.03.2017 головним державним інспектором Головного управлінням Держпраці у Харківській області видано припис № 20-01-4402/0517-0578 про усунення порушень, яким у строк до 17.04.2017 р. зобов`язано ТОВ "АМС БУД" письмово інформувати про виконання вимог припису.

На підставі акту перевірки № 20-01-4202/0517 від 17.03.2017 заступником начальника Головного управління Держпраці у Харківській області 04.04.2017 р. винесено постанову про накладення штрафу № 20-01-4402/0517-0254, відповідно до якої за порушення ст. 24 Кодексу законів про працю України на ТОВ "АМС БУД" на підставі ст. 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 1344000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного допуску працівників до роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю "АМС БУД", що виключає відповідальність позивача за статтею абз. 1, 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Судами встановлено, що накази щодо прийняття на роботу працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не видавались. Згідно з наданими позивачем журналами інструктажів з питань пожежної безпеки ТОВ "АМС БУД", копії яких долучені до матеріалів справи, відсутні підписи вказаних осіб щодо проведення з ними первинних інструктажів. Жодні документи щодо нарахування та виплати зазначеним працівникам заробітної плати (табель обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжні відомості), які б підтверджували працевлаштування зазначених працівників відсутні.

Водночас відповідно до пп. 3.2.1, 3.2.2 акту перевірки на підприємстві позивача забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, а також забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Єдиним доводом відповідача щодо правомірності застосування до позивача штрафу ст. 265 КЗпП України відповідач пов`язує з інформацією, наявною у висновку експертизи № 32349901-01.2-10-0133.16 стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання.

Однак судами встановлено, що для одержання відповідного Дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки № 617.16.63 від 15.07.2016 р. згідно висновку експертизи № 32349901-01.2-10-0133.16 стану охорони та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання TOB "АМС БУД", затвердженого ТОВ СП "Товариство технічного нагляду ДІЕКС" 24.06.2016 р., зазначено, що позивачем були надані на експертизу наступні документи:

- копія списку електротехнічних працівників (з допуском вище 1000 В), затвердженого директором та копія витягу з протоколу №81-59ЕЛ-2016 від 03.06.2016 року засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці перевірні знання у електрозварника Зубченка (IV група з електробезпеки до та понад 1000В), слюсаря-електрика ОСОБА_2 (IV група електробезпеки до 1000В), слюсаря-електрика ОСОБА_3 (IV група електробезпеки до 1000 В), електрика ОСОБА_4 (V група з електробезпеки до та понад 1000В), електрика ОСОБА_5 (V група з електробезпеки до та понад 1000В), виданого ТОВ "НВЦ "Професійна безпека";

- копії витягів з протоколів №21-П від 03.06.16 р. - при перевірці знання з пожежної безпеки електрозварника ОСОБА_1 , слюсаря - електрика ОСОБА_2 , слюсаря-електрика ОСОБА_3 , пічника ОСОБА_6 , пічника ОСОБА_7 , електрика ОСОБА_4 , електрика ОСОБА_5 , виданого ТОВ "НВЦ "Професійна безпека";

- копії посвідчень №224-1-2016 р. від 20.05.2016 року ОСОБА_9 про те, що він пройшов навчання і йому присвоєна професія "монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій" 3-го розряду, видане ТОВ "НВЦ "Професійна безпека"; №224-2-2016 від 20.05.2016 р. ОСОБА_10 про те, що він пройшов навчання і йому присвоєна професія "монтажник з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій" 3-го розряду, видане ТОВ "НВЦ "Професійна безпека"; №30-2-2016 від 26.02.2016 р. ОСОБА_11 про те, що йому присвоєно кваліфікацію 3- го розряду з професії "монтажник будівельних машин і механізмів", видане ТОВ "НВЦ Професійна безпека"; №30-1-2016 від 26.02.2016 р. ОСОБА_12 про те, що йому присвоєно кваліфікацію 3-го розряду з професії "монтажник будівельних машин і механізмів", видане ТОВ "НВЦ Професійна безпека"; №131-2-2016 від 25.03.2016 р. ОСОБА_13 про те, що йому присвоєна кваліфікація 3-го розряду з професії "стропальник", видане ТОВ "НВЦ "Професійна безпека"; №105-13-20 від 18.09.2015 р. ОСОБА_14 про те, що йому присвоєно кваліфікацію 5- розряду з професії "машиніст екскаватора", видане ТОВ "НКЦ "Будмашоснова".

Відтак колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що подання позивачем до відповідача даних, відображених у висновку експертизи № 32349901-01.2-10-0133.16, в якому ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 фігурують саме як працівники Товариства з обмеженою відповідальністю "АМС БУД", вчинені з метою отримання Дозволу № 617.16.63 та не можуть вважатися належними доказами фактичного допуску до роботи вказаних осіб. Жодних інших доказів та фактично встановлених обставин при проведенні перевірки, що підтверджували б працевлаштування вказаних осіб відповідачем не встановлено і не надано. Питання достовірності зазначення вказаної інформації не може бути предметом розгляду в даній справі, оскільки предметом перегляду є застосування штрафних санкцій на підставі ст. 265 КЗпП.

Щодо посилань в касаційній скарзі на помилкове стягнення з відповідача судового збору, оскільки він звільнений від його сплати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Проте звільнення від сплати судового збору органів Держпраці не звільняє його від обов`язку відшкодувати судові витрати у разі, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №750/108/17, від 13.06.2018 у справі №520/1841/17 та від 19.12.2018 у справі №748/2378/16-а.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук