Постанова

від 30.09.2020 по справі 693/836/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Черкаси

Справа № 693/836/19 Провадження № 22-ц/821/1336/20 категорія 304030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.

секретаря: Анкудінова О. І.

учасники справи :

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач : приватне сільськогосподарське підприємство Канюківське ;

третя особа: реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, третя особа: реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції, у складі: головуючого судді Пічкура С. Д.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

16 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПСП Канюківське , третя особа: реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 15 серпня 2014 року між ПСП Канюківське та ОСОБА_2 , його батьком, був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 2,51 га розташованої на території Бузівської сільської ради терміном до 01 січня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер і він 08 квітня 2016 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі 1/2 частки земельної ділянки площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Бузівської сільської ради.

Приблизно в травні 2018 року передав всі необхідні правоустановчі документи на вищевказану частку земельної ділянки керівнику ПСП Канюківське ОСОБА_3 для оформлення договору оренди земельної ділянки з ним, як новим власником та орендодавцем. При передачі документів орендарю ним були оговорені умови, що договір повинен бути укладений на термін до 01 січня 2020 року.

В березні 2019 року йому стало відомо, що орендар ПСП Канюківське заключив з ним договір оренди земельної ділянки терміном до 01 січня 2025 року, який він не підписував.

За його вимогою орендар надав один із примірників договору оренди землі без номера від 16 червня 2016 року, який ним не підписаний і в якому вказано, що договір укладено до 01 січня 2025 року.

Крім того, йому повідомили, що вказаний договір зареєстрований в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 січня 2018 року.

Зазначав, що договір оренди землі без номера від 16 червня 2016 року та акт приймання- передачі об`єкта оренди по договору оренди від 16 червня 2016 року, примірник якого переданий орендодавцю ОСОБА_1 орендарем, не має підпису орендодавця ОСОБА_1 , але має підпис орендаря ОСОБА_3 та скріплений печаткою ПСП Канюківське .

При цьому, в примірнику договору оренди землі без номера від 16 червня 2016 року та акті приймання-передачі об`єкта оренди по договору оренди від 16 червня 2016 року, переданого орендарем для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно і який знаходиться у державного реєстратора Лозіцької Ю. В., в графі підпис орендодавця ОСОБА_1 стоїть підпис, але він вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Крім цього, в ст. 8 договору оренди землі від 16 червня 2016 року і в інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 172501814 вказано, що договір діє до 01 січня 2025 року.

Вказані факти свідчать про те, що орендар, при заключенні договору оренди землі, вчинив дії які не відповідали його внутрішній волі (намірам), оскільки термін дії договору до 01 січня 2025 року з ним не обговорювався, а стояла умова, що внесення змін в договір оренди землі від 15 серпня 2014 року в частині зміни власника земельної ділянки.

Просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16 червня 2016 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 1/2 частки земельної ділянки площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, який укладено між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське .

Зобов`язати реєстраційну службу Жашківського районного управління юстиції Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,5092 га кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, який укладено між ним та ПСП Канюківське .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі від 16 червня 2016 року укладений між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське на 1/2 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 2,5092 га, розташовану на території Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256.

Стягнуто з ПСП Канюківське на користь ОСОБА_1 судові витрати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що в судовому засіданні встановлено, що спірний договір оренди землі позивач не підписував, тобто правочин був укладений без волевиявлення останнього, а тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню, застосувавши аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 по справі № 145/172/17 провадження № 61-40680св18.

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що є передчасною вимога зобов`язати реєстраційну службу Жашківського районного управління юстиції Черкаської області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення договору оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське , оскільки рішення суду, що набрало законної сили, про визнання договору недійсним, є підставою для внесення відповідних записів до реєстру речових прав.Позивач реєстраційну службу, як відповідача у справі не зазначав, отже не може вимагати від реєстратора вчинення певних дій. Крім цього, від реєстратора відсутня відмова у вчинені відповідних дій.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 02 липня 2020 року, ПСП Канюківське , вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права та за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просило скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що підписи в оскаржуваному договорі оренди зроблені орендодавцем власноручно. Судом не були враховані всі питання подані в клопотанні позивача про проведення експертизи. Відповідач просив долучити до матеріалів, Витяги із Списків пайовиків на отримання орендної плати в натурі, які були додані. У вказаних списках позивач розписувався власноручно і всі підписи на цих документах сутєєво різняться. Також просив долучити паспорт позивача із його власноручним підписом.

Крім того, відповідач просив поставити експерту питання чи можна встановити, що всі ці різні підписи належать саме позивачеві.

Судом також було проігноровані клопотання відповідача допитати свідків, які могли підтвердити, що позивач розписувався власноручно у Списку пайовиків на отримання орендної плати.

Судом не врахована та обставина, що відсутня будь-яка інформація про те, що позивач звертався до правоохоронних органів з приводу підробки документів.

Зазначає, що протягом 2017-2019 років позивач особисто отримував орендну плату в натурі, що не було враховано судом теж.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 липня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 липня 2020 року розгляд апеляційної скарги призначено на 30 вересня 2020 року на 09:30 год.

Фактичні обставини справи

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_2 в розмірі 1/2 частки кожний, що складається з земельної ділянки площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області (а.с. 10).

Згідно договору оренди землі від 16 червня 2016 року, укладеного орендодавцем - ОСОБА_1 з одного боку та орендарем - ПСП Канюківське з іншого боку, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в с. Бузівка, Жашківського району, Черкаської області площею 1,2546 га, в тому числі рілля 1,2546 га (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 8 договору оренди, його укладено до 01 січня 2025 року. Після закінчення строку орендар має переважне право на поновленняйого на новий строк (а.с. 8).

Вказаний договір зареєстровано 08 квітня 2016 року, номер запису про право власності 14082213, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, де зазначено строк дії договору оренди до 01 січня 2025 року з правом пролонгації (а.с. 13-14, 27-29).

Із списків пайовиків ПСП Канюківське на видачу пшениці, на видачу ячміня, на видачу олії, на видачу цукру/грошей та на видачу кукурудзи вбачається, що ОСОБА_1 у 2017 році отримав 350 кг пшениці, у 2018 році та 2019 році отримав по 500 кг пшениці, у 2018 році отримав 300 кг ячміня, у 2017 році та у 2018 році по 5 л олії, у 2017 році 50 кг цукру, у 2018 році 510 грн (список на видачу цукру), у 2017 році 500 кг, а у 2018 році 300 гк кукурудзи (а.с. 33 - 47).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, засновника ПСП Канюківське - Шевченка Т. М., директора ПСП Канюківське - Стельмаха А. С., ОСОБА_1 та його представника - адвоката Зеленого Д. А., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 обґрунтовував свій позов тим, що він, як новий власник 1/2 частини земельної ділянки площею 2,5092 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:1256, у травні 2018 року передав всі необхідні документи керівнику ПСП Канюківське для оформлення договору оренди земельної ділянки, обговоривши, що договір має бути укладено до 01 січня 2020 року. У 2019 році йому стало відомо, що договір, який він не підписував, вже укладено до 01 січня 2025 року, що не відповідає його внутрішній волі.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

З ч. 1 ст. 215 ЦК України та ст.ст. 229 - 233 ЦК України вбачається, що недійсний правочин має місце у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ч. 1 ст. 14 ЗУ Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 15 ЗУ Про оренду землі (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що у разі якщо сторони згоди з усіх істотних умов не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч. 2, ч. 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №100,129,130/20-23 від 10 березня 2020 року, підпис у графі орендодавець оригіналу договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 7120981200:02:001:1256 в межах Бузівської сільської ради, Жашківського району, Черкаської області, який укладено між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське та підписи в графі орендодавець в акті приймання-передачі об`єкта оренди та додатковій угоді щодо виплати орендної плати до договору оренди землі від 16 червня 2016 року виконані не ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, договір оренди землі від 16 червня 2016 року є неукладеним, тому не може визнаватись недійсним. Тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 також заявлена вимога про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення спірного договору оренди земельної ділянки, яка належить позивачу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (ст. 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю, між ОСОБА_1 та ПСП Канюківське , спору про право оренди на 1/2 частину земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, оскільки, на думку позивача, договір оренди він не підписував, отже оспорюваний договір є неукладеним, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує його права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 17 ЗУ Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що договір оренди землі зареєстровано Державним реєстратором Підгаєцькою Лілією Володимирівною, Виконавчий комітет Жашківської міської ради Черкаської області 26 березня 2018 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40393847 від 30 березня 2018 року (а.с. 13).

Статтею 2 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником спірної 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 7120981200:02:001:1256 на час подання позову є саме ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08 квітня 2016 року (а.с. 10).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - 1/2 земельної ділянки площею 2,5092 га, яка розташована на території Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, реєстрація права оренди ПСП Канюківське на підставі неукладеного договору оренди землі не відповідає вимогам закону.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом внесення відомостей про припинення оспорюваного договору оренди землі (скасування запису про проведену державну реєстрацію) є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

З'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) зазначено, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

У п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18 (провадження № 14-536цс18), вказано, що під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є саме скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права (п. 5.17 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині внесення відомостей про припинення спірного договору оренди землі необхідно розуміти як скасування запису про проведену державну реєстрацію речового права, а саме договору оренди земельної ділянки від 16 червня 2016 року № б/н.

Такого ж висновку, за аналогічного кола учасників справи, дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 153/1327/18.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що під час проведення експертизи не були досліджені всі докази, оскільки позивач особисто отримував орендну плату та розписувався у списку пайовиків не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Представник відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції брав участь у содивих засіданнях та, відповідно був присутнім під час призначення судової почеркознавчої експертизи, не заперечував ні щодо її проведення, ні щодо поставлених експерту питань.

Подаючи до суду віздив на позов, ПСП Канюківське надало також список пайовиків про отримання орендної плати за 2017, 2018 та 2019 роки (а.с. 33 - 47).

Також під час розгляду клопотання експерта, відповідачем були додані до матеріалів справи список пайовиків ПСП Канюківське на видачу пайових у 2019 році на 4 аркушах, які містили вільні зразки підписів позивача (а. с. 116-120).

Надані відповідачем зразки підписів були відображені в ухвалі Жашківського районного суду Черкаської області, в резолютивній її частині, де зазначено, зокрема, що вільні зразки підпису ОСОБА_1 знаходяться в матеріалах справи на аркушах 118 графі № 119, 120 у графі № 119 (а. с. 122).

Крім того, позивач не заперечував, що отримував орендну плату, але категорично зазначав, що не підписував спірного договору оренди.

В апеляційнй інстанції відповідачем (скаржником) 30 вересня 2020 року було подано клопотання про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи та додано до нього списки пайовиків КСП Канюківське на видачу орендної плати.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року в задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що ураховуючи предмет та підстави заявленого позову, твердження ОСОБА_1 про те, що підписи в оскаржуваному договорі оренди вчинений не ним, а іншою особою, з`ясування питання ідентифікації виконавця підписів в оспорюваному договорі оренди про проведення судової почеркознавчої експертизи має визначальне значення для встановлення обставин справи, та є способом реалізації основоположних засад цивільного судочинства - змагальності сторін, доведеності та переконливості доводів сторін.

З наявного в матеріалах справи висновку судової почеркозначої експертизи від 10 березня 2020 року № 100, 129, 130/20-23 вбачається, що підписи в оспорюваному договору оренди землі виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Крім того, для проведення порівняльного дослідження були надані для дослідження документи, в тому числі ті, які надавались відповідачем для порівняння, а саме списки пайовиків у 2019 році (а.с. 141).

Отже, під час проведення експертизи відповідач використовував свої процесуальні права, надавав певні зразки підписів, а вказуючи на недосліджені зразки підписів ОСОБА_1 не було зазначено, що саме стало підставою неможливості їх подання до суду першої інстанції для порівння їх експертом та відображення у висновку, адже як списки пайовиків за 2019 рік, так і списки пайовиків за 2016 рік знаходились у відповідача.

Крім того, після проведення експертизи від 10 березня 2020 року відповідач отримав в суді першої інстанції 27 квітня 2020 року висновок експерта, однак, ним не було заявлено жодного клопотання відносно неї чи клопотання про проведдення повторної експертизи. Подаючи таке клопотання в Черкаському апеляційному суді ПСП Канюківське не зазначено обгрунтованих причин неможливості його подання до суду першої інстанції та експертної установи, яка має проводити відповідну повторну судову почеркознавчу експертизу.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 Проніна проти України (Pronina v. Ukraine) , § 23).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, оскаржуване рішення до скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , із ПСП Канюківське на користь ОСОБА_1 слід стягнути 6280 грн витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи та 768,4 грн судового збору, із ОСОБА_1 на користь ПСП Канюківське за подачу апеляційної скарги слід стягнути 1152,6 грн судового збору.

Крім того, враховуючи, що при подачі апеляційної скарги ПСП Канюківське було сплачено судовий збір не в повному об`ємі на корсть держави необхідно достягнути 1043,9 грн недоплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське задовольнити частково.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 травня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, третя особа: реєстраційна служба Жашківського районного управління юстиції задовольнити частково.

Скасувати запис про державну реєстрацію речового права, проведену Державним реєстратором Підгаєцькою Лілією Володимирівною, Виконавчий комітет Жашківської міської ради Черкаської області 26 березня 2018 року, а саме - договір оренди Ѕ земельної ділянки номер: б/н, виданий 16 червня 2016 року (кадастровий номер 7120981200:02:001:1256).

В частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське 1152,6 грн судового збору.

Стягнути із приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське на користь держави 1043,9 грн недоплаченого судового збору.

Стягнути із приватного сільськогосподарського підприємства Канюківське на користь ОСОБА_1 6280 грн витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи та 768,4 грн судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 5 жовтня 2020 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко