Постанова

від 05.10.2020 по справі 578/513/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року

м.Суми

Справа №578/513/20

Номер провадження 22-ц/816/2067/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Клименко Леонід Олексійович,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 серпня 2020 року в складі судді Басової В.І., ухваленого у смт Краснопілля, повний текст якого складено 17 серпня 2020 року, -

в с т а н о в и в :

29 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного нотаріуса Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Клименка Л.О. про скасування постанови нотаріуса від 28 січня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_2 , яка за життя склала заповіт на користь сестри позивачки ОСОБА_3 на земельну частку (пай) площею 4,36 гектарів. Зазначає, що на день відкриття спадщини їй виповнилось 57 років, тобто вона вже отримувала пенсію і мала статус непрацездатної особи, а відтак має право на обов`язкову частку у спадщині, проте відповідач, на думку заявниці, безпідставно відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії, помилково вважаючи, що вона не досягла пенсійного віку та не є непрацездатною особою на день смерті матері. Вважає відмову нотаріуса незаконною та такою, що порушує її права та інтереси.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 07 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на день смерті матері заявниці виповнилось 57 років, вона мала статус пенсіонера, тобто була особою непрацездатного віку, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Клименка Л.О., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12).

21 лютого 2013 року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення, згідно з яким вона є пенсіонером за віком (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 (а.с. 9, 14), яка за життя, 26 травня 2015 року, склала заповіт на земельні ділянки загальною площею 3,3970 га на користь своєї дочки та сестри позивачки - ОСОБА_3 .

06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої матері, як спадкоємиця на обов`язкову частку, так як згідно ст.ст.1241, 1261 ЦК України вона є непрацездатною за віком донькою померлої (а.с. 16).

Листом від 12 грудня 2019 року приватний нотаріус Клименко Л.О. роз`яснив позивачці, що вона не є непрацездатною особою, оскільки не досягла на день відкриття спадщини пенсійного віку, встановленого Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , а також не є особою з інвалідністю І, ІІ чи ІІІ групи, тобто не має право на обов`язкову частку у спадщині відповідності до ст. 1241 ЦК України (а.с. 17).

10 січня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась із заявою до приватного нотаріуса Клименка Л.О., в якому зазначила, що на день смерті матері їй виповнилось 57 років і вона мала статус непрацездатної особи, оскільки мала пенсійне посвідчення (а.с. 18).

15 січня 2020 року приватний нотаріус Клименко Л.О. запропонував заявниці з`явитись до нього і особисто подати відповідні документи та належним чином оформлену заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину.

24 січня 2020 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса із заявою про винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 25).

Постановою приватного нотаріуса Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Клименка Л.О. від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку згідно ст.ст. 1241,1261 ЦК України у землях, розташованих на території Бранцівської сільської ради Краснопільського району Сумської області, загальною площею 3,3970 га, кадастрові номери 5922380400:02:001:0081, 5922380400:03:001:0124, у зв`язку з тим, що на день відкриття спадщини вона не досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , не є особою з інвалідністю, а тому не є непрацездатною особою, яка спадкує обов`язкову частку згідно ст. 1241 ЦК України (а.с. 6-7).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на день смерті спадкодавиці, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачці хоч і виповнилось 57 років,

однак вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому за змістом ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування не є непрацездатною особою. Відтак, суд дійшов висновку, що постанова приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії відповідає вимогам закону і підстави для її скасування відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261?1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1241 ЦК України право на обов`язкову частку в спадщині мають право: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 19 постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 лютого 2014 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України зміст поняття повнолітні непрацездатні діти , що використовується в абз. 1 ч. 1 ст. 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку у спадщині, ґрунтується на положеннях ч. 3 ст. 75 СК України, яка відносить до категорії непрацездатні інвалідів I, II та III груп, а також пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття непрацездатний .

Згідно з ч. 3 ст. 75 СК України, ст. 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування непрацездатні - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Як зазначалось вище, 21 лютого 2013 року ОСОБА_1 видано пенсійне посвідчення, тобто вона є пенсіонером за віком (а.с. 8).

Оскільки позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому призначення їй пенсії за віком з 21 лютого 2013 року свідчить про пільгові умови отримання права на пенсію за віком.

Отже, для осіб, які мають право на пільгову пенсію, пенсійний вік скорочений.

Водночас, непрацездатність особи закон пов`язує з досягненням встановленого законом пенсійного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

З урахуванням викладеного вище, факт отримання позивачкою пенсії на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність в розумінні ст. 1241 ЦК України як особи, що має право на обов`язкову частку у спадщині, а тому, враховуючи, що на день смерті своєї матері заявниця хоча і мала вік 57 років, оскільки народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте закон пов`язує набуття статусу непрацездатного саме для осіб, народжених у період з 01 квітня 1958 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова приватного нотаріуса Краснопільського районного нотаріального округу Сумської області Клименка Л.О. від 28 січня 2020 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на обов`язкову частку, прийнята у відповідності з чинним законодавством та є законною.

Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції, обґрунтовано ним спростовані та фактично зводиться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позові. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а

рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 07 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик