Постанова

від 30.09.2020 по справі 913/849/14(913/298/20)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р. Справа № 913/849/14(913/298/20)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.,

за участю:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» , м. Дніпро (вх. № 2206 Л/2)

на рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 (суддя - Вінніков С.В.), ухвалене у м. Харків об 11:59 год.)

у справі № 913/849/14(913/298/20)

за позовом Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» м. Дніпро,

до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 108276 грн 91 коп., а саме: інфляційна складова у сумі 79 849,74 грн., 3% річних у сумі 28427,17 грн.

в межах справи № 913/849/14

про банкрутство Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

керуючий санацією - Мучінський І.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарським судом Луганської області від 05.05.2014 порушено провадження у справі за заявою кредитора ПАТ «Мостобуд» , м.Київ, про банкрутство боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чабана Я.І., свідоцтво від 16.07.2013 №1039.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.07.2017 у справі №913/849/14, зокрема припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Чабана Я.І., свідоцтво від 16.07.2013 №1039; введено процедуру санації ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Мучінського І.Д., свідоцтво від 15.07.2013 №1097.

В межах справи № 913/849/14 про банкрутство Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 19.05.2020 Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Пульсар-Мікро» (далі - позивач, ПМВВП «Пульсар-Мікро» ) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач, ДП «Луганський облавтодор» ) про стягнення 3% річних за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 28 427 грн 17 коп. та інфляційних втрат у сумі 79 849 грн 74 коп. за період з 15.05.2017 по 07.04.2020.

Позовні вимоги ПМВВП «Пульсар-Мікро» обґрунтовує порушенням строків розрахунків за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015 та приписами ст. 625 ЦК України

Рішенням господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20) відмовлено у задоволенні позову Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до приписів законодавства про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Суд першої інстанції зазначив, що ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» .

Суд першої інстанції, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку, що позивачем нараховані 3% річних (за період з 15.05.2017 по 07.04.2020) та інфляційні нарахування (за період з 15.05.2017 по 07.04.2020) під час дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить приписам ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, тому відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Пульсар-Мікро» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20), в якій просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути на користь ПМВВП «Пульсар-Мікро» з ДП «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» інфляційну складову у сумі 79849,74 грн., 3% річних у сумі 28427,17 грн.

Апелянт посилається на те, що 05.05.2014 господарським судом Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , разом з тим, Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Пульсар-Мікро» є поточним кредитором, оскільки його вимоги виникли за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015. Вважає, що на вимоги поточних кредиторів, в тому числі, і щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дія мораторію не розповсюджується.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вищенаведеного в порушення приписів ч. 3 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вважає вимоги апеляційної скарги необгрунтованими, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» посилається на те, що ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , тому вважає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» на рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20), розгляд справи призначено на 30.09.2020.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 05.05.2014 порушено провадження у справі за заявою кредитора ПАТ «Мостобуд» про банкрутство боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чабана Я.І., свідоцтво від 16.07.2013 №1039.

Згідно довідки від 15.04.2015 №4 справа №913/849/14 про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії Господарського суду Луганської області від 03.04.2015 №1 «Про нестачу архівних справ (документів)» внаслідок настання обставин непереборної сили - проведенням антитерористичної операції (Указ Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» ).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 06.07.2015 частково відновлено наявні матеріали справи про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» .

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.07.2017 у справі №913/849/14, введено процедуру санації ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ; призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Мучінського І.Д., свідоцтво від 15.07.2013 №1097.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

В той же час відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Враховуючи, що з 12.07.2017 у справі №913/849/14 про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» введено процедуру санації, під час вирішення спору у справі № 913/849/14(913/298/20) застосовуються приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 №4212-VI.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що позивачем нараховані 3% річних (за період з 15.05.2017 по 07.04.2020) та інфляційні нарахування (за період з 15.05.2017 по 07.04.2020) під час дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить приписам ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не відповідає п.4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Судом першої інстанції під час вирішення спору у справі № 913/849/14(913/298/20) необґрунтовано застосовано ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2015 між ПМВВП «Пульсар-Мікро» як продавцем та ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як покупцем укладено договір поставки №1610/1.

Згідно з п.2.3 договору загальна сума договору складає 3000000 грн 00 коп.

Відповідно до п.3.4 договору покупець оплачує рахунок-фактуру шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця протягом 30 днів з дати його отримання, якщо інше не передбачено додатковими угодами до цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 686903 грн 58 коп., що підтверджується видатковими накладними від 28.10.2015 №16, від 29.10.2015 №20, від 30.10.2015 №21.

19.11.2015 Відповідач частково оплатив товар у сумі 360000 грн 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем з 19.11.2015 по 07.04.2020 обліковувалася заборгованість у сумі 326903,58 грн. (т.1, а.с. 36).

07.04.2020 відповідач сплатив позивачу заборгованість у сумі 326903 грн 58 коп., що підтверджується меморіальним ордером №623 (т.1, а.с.32).

Тобто грошове зобов`язання, яке виникло у зв`язку з укладанням та виконанням договору поставки №1610/1 від 16.10.2015, відповідач виконав у повному обсязі 07.04.2020.

У зв`язку з порушення відповідачем строків оплати за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 28427 грн 17 коп. та інфляційні нарахування за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 в сумі 79849,74 грн., нарахованих на суму боргу 326903 грн 58 коп.

Як уже зазначалось, ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі про банкрутство №913/849/14 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до боржника - ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» .

Відповідно до ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що за видатковими накладними від 28.10.2015 №16, від 29.10.2015 №20, від 30.10.2015 №21 за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015 строк оплати настав 28.11.2015, 29.11.2015 та 30.11.2015 відповідно.

Отже, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою господарського суду Луганської області від 05.05.2014 у справі про банкрутство №913/849/14, не поширюється на вимоги Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015, термін виконання грошового зобов`язання за яким настав після порушення справи про банкрутство ДП «Луганський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» .

Враховуючи вищенаведене, висновок суду першої інстанції щодо розповсюдження дії мораторію на позовні вимоги Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» у справі №913/849/14(913/298/20) не ґрунтується на нормах законодавства про банкрутство.

За таких обставин рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20) підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, ухваленого за наслідком розгляду позовних вимог.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач нарахував 3% річних за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 28 427 грн 17 коп та інфляційні нарахування за період 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 79 849 грн 74 коп. у зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання у сумі 326903 грн 58 коп. за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивач обґрунтовано нарахував 3% річних та інфляційні нарахування за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наданий до позову розрахунок інфляційних нарахувань за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 79 849 грн 74 коп. та 3% річних за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 28 427 грн 17 коп. на суму основної заборгованості у розмірі 326903,58 грн., є арифметично невірним.

Позивач безпідставно включив день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється нарахування.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на позовну заяву Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» йдеться посилання на те, що в позовній заяві зазначено період нарахування інфляційної складової та 3% річних у сумі 15.05.2017 по 07.04.2020. Відповідач вважає, що позивачем пропущено термін позовної давності, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Приватне мале виробничо-впроваджувальне підприємство «Пульсар-Мікро» за текстом позовної заяви посилалося на те, що Дочірнє підприємство «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» своїми діями визнало заборгованість у сумі 326903 грн 58 коп. за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015, підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2015 по 14.09.2017. Вважає, що, відповідно до ст. 264 ЦК України, після визнання відповідачем боргу, перебіг позовної давності перервався. На думку позивача, з 15.09.2017 термін позовної давності розпочався заново.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 09.04.2019 по справі №912/1104/18).

При розгляді вищевказаної заяви про застосування строку позовної давності, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2020 позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою (т.1, а.с.39), що підтверджується датою оформлення поштового відправлення на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду першої інстанції.

Позивач просив стягнути з відповідача інфляційну складову з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 79 849 грн 74 коп., 3% річних за період з 15.05.2017 по 07.04.2020 у сумі 28 427 грн 17 коп., нарахованих на основну заборгованість у сумі 326903,58 грн.

У постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, висновки якої суд враховує, зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), і не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Разом з тим, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц, від 02.08.2019 у справі №916/1324/18, від 12.02.2020 у справі №917/1421/18 та Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Враховуючи, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, позивач пропустив строк позовної давності щодо нарахування 3 річних та інфляційних втрат за період з 15.05.2017 по 18.05.2017 (включно), оскільки звернувся з відповідним позовом 19.05.2020.

Разом з тим, стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання, тобто до 06.04.2020 (оскільки день фактичного сплати заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що не було враховано позивачем під час здійснення розрахунку сум, заявлених до стягнення).

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що кредитор вправі вимагати стягнення з боржника інфляційних та 3% річних за останні 3 роки, що передували зверненню із позовом до суду, та до моменту фактичного виконання зобов`язання, тобто за період з 19.05.2017 по 06.04.2020.

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, на те що строк позовної давності не пропущено через його переривання, у зв`язку із тим, що відповідач своїми діями визнав заборгованість у сумі 326903 грн 58 коп. за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015, підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2015 по 14.09.2017, не приймаються судовою колегією апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідач, підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2015 по 14.09.2017, визнав суму основного боргу у сумі 326903 грн 58 коп. за договором поставки №1610/1 від 16.10.2015, а не борг за інфляційними та 3% річними.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що визнання боржником суми основної заборгованості не свідчить про визнання ним боргу за інфляційними та 3% річних, та як наслідок, не веде до переривання строку позовної давності за іншим позовом про стягнення інфляційних та 3% річних.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача інфляційної складової за період з 19.05.2017 по 06.04.2020 у сумі 75380,30 грн., 3 % річних за період з 19.05.2017 по 06.04.2020 у сумі 28312,58 грн.

В частині стягнення з відповідача інфляційної складової у сумі 4469,44 грн. та 3 % річних у сумі 114,59 грн. за період з 15.05.2017 по 18.05.2020 (включно) - відмовляється у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20) підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» на рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20) підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п.2 ч.1 статті 275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» на рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 06.08.2020 у справі № 913/849/14(913/298/20) скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» інфляційну складову у сумі 75380,30 грн., 3 % річних у сумі 28312,58 грн., судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2013,72 грн.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Пульсар-Мікро» судовий збір, сплачений за звернення з апеляційною скаргою, у сумі 3020,58 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.10.2020.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов