Рішення

від 07.10.2020 по справі 910/10546/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/10546/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відокремлений підрозділ Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" (03999, м. Київ, вул. Г. Кірпи, 2)

про стягнення 14 411,30 грн

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бориспільська місцева прокуратура Київської області звернулась до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" про стягнення 14 411,30 грн.

Звертаючись із даною позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях прокурор зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" неналежно виконувались умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №246 від 01.12.2015, а саме в частині здійснення оплати орендних платежів за період з 19.07.2018 по 18.01.2019, що стало наслідком виникнення у відповідача заборгованості, яку прокурор просить стягнути з останнього на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Відокремленого підрозділу Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" у співвідношенні 70% до 30%.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Бориспільської місцевої прокуратури Київської області було залишено без руху.

05.08.2020 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява прокуратури про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/10546/20 та вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд залучив Відокремлений підрозділ Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, та у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 06.08.2020.

Станом на 25.08.2020 конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 грудня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (надалі- позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" (надалі- відповідач, орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №246 (надалі- договір).

Відповідно до п.1.1. договору, з урахуванням додаткової угоди №6 від 20.03.2015, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 14,3 кв.м, що знаходиться на балансі Дирекції оброблення та перевезення пошти УДППЗ "Укрпошта" (надалі- балансоутримувач, третя особа) та розміщено за адресою: дільниця обміну авіапошти №5 (Бориспіль) м. Бориспіль, вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 31.12.2014 - 157 600,00 грн.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Згідно п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2015 розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 14.09.2011 №961) і становить без урахування ПДВ за базовий (вересень 2011 р) місяць оренди - 1 794,17 грн.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду,за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - Балансоутримувачу (п. 3.2. договору в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2015).

Відповідно до п. 3.9. договору в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2015 сторони домовились, що всі платежі, які надходять від орендаря по даному договору зараховуються в рахунок погашення прострочених грошових зобов`язань в порядку черговості виникнення заборгованості.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендар подає Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області копії платіжних доручень з відмітками банку про перерахування орендної плати до Державного бюджету України та на розрахунковий рахунок Балансоутримувача до 15 числа місяця наступного за звітним (п. 5.6. договору).

Додатковими угодами №1 від 04.04.2007, №2 від 26.11.2008, №3 від 21.09.2009, №4 від 15.11.2010, №5 від 13.08.2013, №6 від 20.03.2015, №7 від 30.03.2017 та №8 від 31.08.2017 до договору сторони продовжували термін дії договору. Зокрема, додатковою угодою №8 від 31.08.2017 термін дії договору було продовжено на 11 місяців з 01 серпня 2017 до 30 червня 2018 року.

У разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання) орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафних санкцій за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу на підставі акту приймання-передачі.

27 липня 2018 року у зв`язку з закінченням строку дії договору орендодавець звернувся до орендаря з листом №53-09-3647, у якому повідомив про припинення дії договору та про необхідність повернення приміщення та сплатити орендних платежів.

З наявного у матеріалах справи акту приймання- передачі (повернення) майна до договору оренди вбачається, що повернення орендарем нежитлового приміщення балансоутримувачу відбулось лише 31.12.2018.

Прокурор звертаючись з позовом до суду зазначає, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив в період з 19.07.2018 по 18.01.2019 оплати орендних платежів, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 14 411,30 грн, яку прокурор просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" на користь Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у розмірі 10 087,91 грн (70%) та на користь Відокремлений підрозділ Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта" у розмірі 4323,39 грн (30%).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена й у частині 1 статті 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Судом встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду,за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - Балансоутримувачу.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України унормовано, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Судом встановлено, що строк дій договору закінчився 30.06.2018, а фактичне повернення орендованого приміщення відбулось 31.12.2018, що підтверджується підписаним між орендарем та балансоутримувачем актом приймання-передачі (повернення) майна до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.12.2005 №246.

Тобто, за умовами договору відповідач був зобов`язаний сплачувати орендодавцю та балансоутримувачу орендну плату по день фактичного повернення об`єкта оренди.

Зі змісту п. 5.1.4. договору вбачається, що у разі закінчення строку дії договору оренди (його розірвання) орендар зобов`язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафних санкцій за весь період оренди по день фактичної передачі майна Балансоутримувачу на підставі акту приймання-передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з наданого розрахунку заборгованості з орендної плати, відповідач у визначений договором строк оплати орендних платежів за період з липня 2018 року по січень 2019 року не здійснив, у зв`язку з чим, станом на момент розгляду спору, за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у розмірі 14 411,30 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Оскільки факт заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості на користь Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях у заявленому прокурором розмірі, а саме у розмірі 10 087,91 грн (70%), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог Бориспільської місцевої прокуратури Київської області про стягнення з відповідача на користь Відокремленого підрозділу Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта", що є балансоутримувачем та третьою особою у справі, заборгованості по орендній платі у розмірі 4323,39 грн (30%), суд зазначає наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись із даною позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях прокурор зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" неналежно виконувались умови договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності №246 від 01.12.2015, а саме в частині здійснення оплати орендних платежів.

При цьому, у прохальній частині позову прокурор просить суд стягнути існуючу у відповідача заборгованість за договором у розмірі 14 411,30 грн у співвідношенні 70%, тобто, 10087,91 на користь Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та 30%, тобто, 4323,39 грн на користь Відокремленого підрозділу Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта".

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також те, що у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" у Бориспільської місцевої прокуратури Київської області відсутні підстави для представництва інтересів Відокремленого підрозділу Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта", яке в свою чергу залучено до участі у справі в якості третьої особи, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4323,39 грн на користь Відокремленого підрозділу Акціонерного товариства "Укрпошта" Дирекція оброблення та перевезення пошти Акціонерного товариства "Укрпошта".

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо сплати орендних платежів на користь позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код 31568471) на користь Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50, ідентифікаційний код 43173325) заборгованість у розмірі 10 087 (десять тисяч вісімдесят сім) грн 91 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські вантажні системи" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 26, ідентифікаційний код 31568471) на користь Прокуратури Київської області (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, ідентифікацій код 02909996) судовий збір у розмірі 1 471 (одна тисяча чотириста сімдесят одна) грн 40 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.10.2020

Суддя Л. Г. Пукшин