Ухвала

від 17.09.2020 по справі 910/2753/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/2753/20

Суддя Привалов А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, за участі секретаря судового засідання Мазура В.М., в порядку загального позовного провадження

справу № 910/2753/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "САПФІР"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН";

2) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії

За участю представників сторін:

від позивача: Толмачова О.М.;

від відповідачів: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "САПФІР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН"; 2) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в якій просить суд:

- визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" з підготовки та подання державному реєстратору заяви та документів про реєстрацію відомостей про місцезнаходження юридичної особи, на підставі яких суб`єктом державної реєстрації проведено реєстраційну дію 10701020000067355 від 13.02.2017 із внесенням запису до Єдиного державного реєстру, яким місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" (код ЄДРПОУ 41147974) зареєстроване за адресою: провулок Хрестовий, 2, м. Київ, 01010 неправомірними;

- зобов`язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію скасувати запис в Єдиному державному реєстрі, внесений на підставі реєстраційної дії 10701020000067355 від 13.02.2017, яким місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" (код ЄДРПОУ 41147974) зареєстроване за адресою: провулок Хрестовий, 2, м. Київ, 01010.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що дії Відповідача-1 неправомірні, оскільки направлені на проведення реєстраційних дій із внесення відповідних відомостей про місцезнаходження юридичної особи Відповідача-1 за адресою місцезнаходження адміністративної будівлі, власником якої є Позивач, без будь-яких договірних або інших правових підстав, що призводять до надання необмеженому колу осіб, в тому числі іншим суб`єктам господарювання, державним контролюючим та правоохоронним органам тощо, недостовірної інформації щодо місцезнаходження юридичної особи Відповідача-1, що є порушенням визначеного Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" принципу достовірності розміщеної у Єдиному державному реєстрі інформації про суб`єктів господарювання, а також порушенням права власності позивача щодо виключних прав стосовно володіння, користування та розпорядження належним йому об`єктом власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 у справі № 910/2753/20 Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, згідно з яким суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 у справі №910/2753/20 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 у справі № 910/2753/20 скасовано. Передано справу № 910/2753/20 на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/2753/20 та постановив розглядати її за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.08.2020.

10.08.2020 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в позові відмовити та слухати справу за відсутності представника Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Присутній в судовому засіданні 13.08.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав відповідь на відзив.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/2753/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

Присутній у судовому засіданні 17.09.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з посиланням на обставини та докази, наведені у позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджуються наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" є єдиним власником адміністративної будівлі, розташованої за адресою: провулок Хрестовий, 2, м. Київ. Його право власності на об`єкт нерухомості належним чином зареєстроване, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.01.2020 р. № 198394881. Основним видом діяльності позивача є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна іншим суб`єктам господарювання на умовах господарських договорів.

Позивачем було виявлено, що за адресою місцезнаходження належної йому на праві власності адміністративної будівлі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано інших юридичних осіб, з якими у позивача відсутні будь-які договірні відносини стосовно передачі приміщень у користування для розміщення офісу або надання будь-яких інших прав щодо належного йому об`єкта нерухомості, зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН".

Позивач вважає, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" щодо проведення реєстраційних дій із внесення відповідних відомостей про місцезнаходження юридичної особи відповідача-1 за адресою місцезнаходження адміністративної будівлі, власником якої є позивач, без будь-яких договірних або інших правових підстав є неправомірними, та такими, що призводять до надання необмеженому колу осіб, в тому числі іншим суб`єктам господарювання, державним контролюючим та правоохоронним органам тощо, недостовірної інформації щодо місцезнаходження юридичної особи відповідача-1, що є порушенням визначеного Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" принципу достовірності розміщеної у Єдиному державному реєстрі інформації про суб`єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

Як передбачено ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Підвідомчість визначається як коло справ, віднесених до розгляду і вирішення господарських судів у силу прямої вказівки закону. Підвідомчість визначає також властивості (характер) спірних правовідносин, у силу яких їх вирішення віднесене до компетенції господарського суду.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В основу визначення підвідомчості покладено три критерії: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірного правовідношення.

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями (юридичними особами), а також громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст. 20 ГПК України.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Так, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18.

Так, у відповідності до п. 6, п. 13 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Тобто, вимоги про скасування реєстраційних дій підвідомчі господарському суду лише у тих випадках, якщо предметом спору є саме майно або право на нього, або якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, і передані на його розгляд разом з такими вимогами.

Фактично предметом спору у цій справі є проведення неправомірної державної реєстрації місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" за адресою: провулок Хрестовий, 2, м. Київ, 01010, тобто за адресою, за якою знаходиться нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" на праві власності.

При цьому, позовна заява не містить вимог, пов`язаних із захистом права власності саме на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір", не були такі вимоги заявлені і під час розгляду справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як передбачено п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі місцезнаходження юридичної особи.

Пунктом 1 частини 4 статті 17 вказаного вище Закону передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У відповідності до ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації.

Зі змісту наведених норм вбачається, що вчинення реєстраційних дій щодо визначення місцезнаходження юридичної особи не пов`язано з реалізацією прав на нерухоме майно, а саме: володіти, користуватися та розпоряджатися цим майном, а державний реєстратор при вчиненні реєстраційних дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про місцезнаходження юридичної особи виступає, у даному випадку, як суб`єкт владних повноважень.

Однак, вказані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" та предмет спору стосується прав і обов`язків Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, як суб`єкта владних повноважень, а перша вимога - про визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" з підготовки та подання державному реєстратору заяви та документів про реєстрацію відомостей про місцезнаходження юридичної неправомірними, не охоплюється положеннями ст. 20 ГК України та ніяким чином не може поновити права позивача, у випадку їх порушення.

При цьому, судом не приймаються до уваги пояснення представника позивача щодо відсутності порушення його прав зі сторони відповідача-2, оскільки за приписами ч. 3 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу, відтак суд має дослідити порушення прав позивача саме особами, яких визначено в якості відповідачів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що даний спір не підвідомчий господарському суду.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено , що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина другої зазначеної норми).

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Термін "публічно-правовий спір" охоплює, зокрема, спори, в яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац 1 пункту 2 частини першої статті 4 цього Кодексу).

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Такий самий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як встановлено судом, за змістом заявленої позовної заяви вимоги стосуються проведення неправомірної державної реєстрації місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН" та за своєю суттю стосуються прав і обов`язків Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як суб`єкта владних повноважень, за відсутності спору про право цивільне, тобто, предметом оскарження є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як суб`єкта державної реєстрації, прийнятих або вчинених нею під час здійснення владних управлінських функцій, а отже даний спір не підвідомчий господарському суду.

До того ж, нормами чинного законодавства визначено коло суб`єктів, які наділені повноваженнями контролю за достовірністю даних щодо місцезнаходження юридичної особи, в ЄДПРОУ та законодавством встановлено порядок усунення таких недоліків в діяльності юридичної особи.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Сапфір" не належить до контролюючих органів, тому не наділений повноваженнями ініціювати спір щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно відомостей про місцезнаходження певної юридичної особи.

Вказана правова позиція, наведена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.08.2020 по справі № 910/2755/20.

Згідно з ч. 1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що за приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, суд, здійснивши оцінку доданих позивачем до матеріалів справи доказів та заслухавши пояснення представника в судовому засіданні, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, на даний час позивачем клопотання про повернення судового збору не подавалось, що виключає можливість його повернення в цій частині на день винесення даної ухвали.

Керуючись ст. 231 (п. 1), 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/2753/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "САПФІР" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "УТК ЕТАЛОН"; 2) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України .

Повний текст складено та підписано: 07.10.2020.

Суддя А.І. Привалов