Рішення

від 07.10.2020 по справі 910/9347/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/9347/20

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного провадження без виклику представників сторін

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "36,6."

просп. Голосіївський, буд. 132, м. Київ 127,03127

до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

вул. Б. Хмельницького, буд. 65 б, м. Київ 54, 01054

про стягнення 350 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "36,6." (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (відповідач) про стягнення 350 000,00 грн. за Договором про надання послуг №09-26 від 24.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

20.07.2020 від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до суду надійшов відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав ненадання позивачем первинних документів разом із Актом виконаних робіт, відповідно до умов Договору та з підстав відсутності бюджетного фінансування.

Також, 20.07.2020 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, розгляд справи з викликом сторін, залучення третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача та зупинення провадження у справі.

Стосовно клопотання про розгляд справи з викликом сторін суд зазначає наступне.

Суд, розглянувши клопотання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, приходить до висновку, що дане Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет та підстави позову, подані докази, Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є стягнення 350 000,00 грн. за Договором про надання послуг №09-26 від 24.10.2019, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Стосовно клопотання відповідача про залучення Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, суд зазначає наступне. Суд, розглянувши вказане клопотання Державної інноваційної фінансово-кредитної установи приходить до висновку, що дане Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Водночас суд зазначає, що з поданої заяви не вбачається та заявником не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства, оскільки між позивачем та Міністерством розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства відсутні будь-які договірні зобов`язання.

Отже, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність залучення до участі у справі третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства, суд дійшов висновку, що рішення, прийняте за наслідками розгляду даного спору, не вплине на права та обов`язки Міністерства розвитку, економіки, торгівлі та сільського господарства.

Також 20.07.2020 відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що в провадженні Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12020100100004561, в рамках, якого ведеться розслідування про те, шо заступник голови правління Підлісна Я.В. здійснила дії, всупереч інтересам Державної інноваційної фінансово-кредитної установи в інтересах третіх осіб та створило передумови нанесення збитків державі.

Результати розслідування кримінального провадження №12020100100004561 можуть встановити факт, про те, що посадовою особою Відповідача не маючи повноважень передала ТОВ 36,6 документи (акт надання послуг) які слугують підставою для необґрунтованого, за твердженням заявника, стягнення з Установи державних коштів у розмірі 350 000,00 грн.

Відповідно до п. 5 частини 1 статті 227 ГПК України , суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

За змістом наведеної норми процесуального права підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов`язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та об`єктивна неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.

При цьому, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду даної справи.

При цьому, наявність одразу обох цих обставин може бути достатньою процесуальною підставою для застосування ст. 227 Господарського процесуального кодексу України .

Водночас, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є порушенням відповідачем вимог законодавства України щодо виконання зобов`язань з перерахування грошових коштів - 350 000,00 грн. за Договором про надання послуг №09-26 від 24.10.2019, а відтак, судом не встановлено неможливості встановити та оцінити обставини справи, які є предметом судового розгляду у даній справі без вирішення по суті кримінального провадження №12020100100004561.

Крім того, заявником не мотивовано яким чином розслідування кримінального провадження №12020100100004561 буде мати преюдиціальне значення при розгляді справи №910/9347/20

Суд вважає, що в даній справі існує об`єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а тому з огляду на викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Водночас, суддя Лиськов М.О. перебував у щорічній відпустці з 03.08.2020 по 28.08.2020. Проте, з 07.09.2020 головуючий у справі суддя Лиськов М.О. перебував на лікарняному, отже рішення у справі ухвалюється суддею після виходу з лікарняного.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

24 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю 36,6. та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою був укладений Договір надання послуг за № 09-26 від 24.10.2019 (далі - Договір надання послуг ).

Відповідно до п. 1.1. Договору надання послуг Позивач зобов`язується надати послуги, пов`язані із впровадженням проекту Новий лінійний вітрогенератор для децентралізованого виробництва енергії (далі - Послуги ), а Відповідач зобов`язується прийняти ці послуги та своєчасно здійснити оплату в порядку, строки та на умовах визначних Договором надання послуг.

З урахуванням положень Розділу 3 Договору надання послуг, послуги надаються в два етапи:

перший етап: проведення лабораторних тестувань, аналіз захисту інтелектуальної власності,

другий етап: консалтингові послуги, розроблення бізнес моделі, патентні дослідження та супровід (як частина роботи по підготовці патентної заявки).

Згідно з п. 3.3. Договору надання послуг Відповідач протягом 10 робочих днів після отримання Акту зобов`язаний повернути Позивачу підписаний зі своєї сторони екземпляр Акту або вмотивовану відмову від прийняття Послуг. В разі мотивованої відмови Відповідача сторонами складається двосторонній акт із переліком необхідних доопрацювань та термінів їх виконання.

Виходячи з п. 4.4. Договору надання послуг, розрахунки за надані Послуги здійснюються протягом 5 банківських днів після надання Послуг на підставі підписаного Сторонами Акту.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами виконання умов Договору надання послуг Позивачем були надані послуги вартістю 350 000,00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами Актом наданих послуг від 06.02.2020.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у позовній заяві зазначає про порушення відповідачем умов укладеного договору в частині оплати отриманих послуг у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір надання послуг за № 09-26 від 24.10.2019, за умовами якого сторонами погоджено поетапне надання позивачем послуг:

перший етап: проведення лабораторних тестувань, аналіз захисту інтелектуальної власності, вартістю 360 000,00 грн.

другий етап: консалтингові послуги, розроблення бізнес моделі, патентні дослідження та супровід (як частина роботи по підготовці патентної заявки), вартістю 135 000,00 грн.

Судом встановлено, що акт наданих послуг підписаний обома сторонами без жодних зауважень та заперечень щодо кількості та якості наданих робіт. Також суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору від № 09-26 від 24.10.2019. З матеріалів справи вбачається, що надання позивачем наданих послуг не заперечується відповідачем. Водночас з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання таких послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 350 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи надані суду докази суд дійшов висновку про порушення умов укладеного між сторонами договору з боку відповідача в частині проведення повної оплати за надані послуги у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 350 000,00 грн. є обґрунтованими.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "36,6." підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "36,6." задовольнити.

2. Стягнути з Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (вул. Б. Хмельницького, буд. 65 б, м. Київ 54, 01054, ідентифікаційний код 00041467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "36,6." (просп. Голосіївський, буд. 132, м. Київ 127, 03127; ідентифікаційний код 41417966) заборгованість у розмірі 350 000 грн. 00 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5250 грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов