Рішення

від 06.10.2020 по справі 917/1055/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 Справа № 917/1055/20

м. Полтава

за позовною заявою Акціонерного товариства «Укргазвидобування» , вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053

до Приватного підприємства «ТМ-Новатор» , Квартал 278, буд. 7-А, офіс 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627

про стягнення 514 856,80 грн.,

Суддя Пушко І.І.

Представники:

від позивача: Артамонов А.А.

від відповідача: Назаренко В.В.

Повне рішення складено та підписано 07.10.2020.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 514 856,80 грн. штрафу за договором підряду № 999/18 від 03.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного договору підряду № 999/18 від 03.08.2018 в частині порушення строків виконання робіт.

Ухвалою від 01.07.2020 (а.с. 65-66) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження із повідомленням учасників справи про дату наступного судового засідання додатково. Цією ж ухвалою суд встановив процесуальні строки: відповідачу для подання відзиву на позов - не пізніше 15 днів з дня закінчення дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленого Кабінетом Міністрів України, та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Ухвалою від 16.07.2020 (а.с. 69) суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов у відповідності із вимогами ст. 165 ГПК України - не пізніше 20 днів з моменту набрання законної сили Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020.

Ухвалою від 12.08.2020 (а.с. 82) суд повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання 15.09.2020 о 9-40 год.

12.08.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов (а.с. 72-73), в якому відповідач заперечує проти задоволення позову посилаючись на те, що АТ Банк інвестицій та заощаджень сплачено позивачу гарантійну суму у розмірі 419 600,00 грн., а тому зобов`язання зі сплати цього штрафу є припиненими.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.85-88), в якій позивач посилається на те, що неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності, про що свідчать правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 21.12.2018 по справі № 908/7/18, від 01.04.2019 по справі № 910/2693/18.

Відповідач у запереченнях (а.с.93-95) посилається на те, що банківська гарантія є виключно фінансовим інструментом отримання грошей по існуючому зобов`язанню, не є самостійним господарським зобов`язанням та видом відповідальності, а також посилається на те, що правові висновки Верховного Суду, наведені позивачем у відповіді на відзив, зроблені на підставі інших, ніж у цій справі, фактичних обставин.

Також відповідач подав клопотання від 06.08.2020 (а.с. 71) про залишення позову без розгляду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, посилаючись на те, що позовну заяву підписано представником позивача Артамоновим А.А., який діє на підставі довіреності № 2-41д від 07.11.2019 (а.с. 12), виданої членом правління Фаворовим А.М., а відповідно до виписки з ЄДР керівником позивача є Кобець О.А.

Суд відхилив клопотання відповідача, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.11.2019 (а.с. 107-120) особою, яка мало право вчиняти дії від імені позивача з 16.03.2019 був ОСОБА_1 , як особа, яка тимчасово здійснює повноваження голови правління товариства. Відповідно до виписки з ЄДР від 12.05.2020 (а.с. 6), ОСОБА_2 (генеральний директор) є керівником АТ Укргазвидобування з 08.05.2020. Таким чином, на дату видачі довіреності № 2-41д від 07.11.2019 представнику позивача Артамонову А.А., керівником позивача був саме ОСОБА_1 .

Ухвалою від 15.09.2020 (а.с. 104-105) суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 06.10.2020 о 9-30 год.

Відповідачем подане клопотання від 06.10.2020 про зменшення заявленого до стягнення штрафу на 90% (вх. № 11080 від 06.10.2020, а.с. 122-123).

Судом приймається до уваги, що у відзиві на позов відповідач не посилався на обставини щодо власного майнового стану, до відзиву на позов відповідачем не подавалися відповідні докази.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГРК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ч. 2 ст. 207 ГПК України передбачає, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Оскільки відповідачем у поданому клопотанні не зазначені поважні причини, які заважали відповідачу заявити відповідне клопотання та подати докази в його обґрунтування до розгляду по суті, зазначене клопотання залишається судом без розгляду, а додані до нього докази не приймаються судом відповідно до ч. 8 ст. 80, ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

03.08.2018 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як Замовником, та Приватним підприємством ТМ-Новатор , як Підрядником, укладений договір підряду № 999/18 (далі - Договір, а.с. 18-29) з додатками №№ 1-5 до Договору (а.с. 30-37). За умовами укладеного Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, а також необхідними матеріалами виконати роботи з Капітального ремонту під`їзних та внутрішньо майданчикових доріг об`єктів ГПУ Полтавагазвидобування . Капітальні ремонти (інвестиції): Капітальний ремонт під`їзної автодороги до Зачепилівської УКПГ Машівського ЦВНГК, за завданням Замовника відповідно до кошторисної документації, умов договору та здати у встановлений строк об`єкт, а Замовник зобов`язуєтьтся прийняти й оплатити закінчені по об`єкту роботи (п. 1.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.10.2018 до Договору (а.с. 38-41) сторони внесли зміни до Договору, виклали Додаток № 2 до Договору в новій редакції (а.с. 42) та доповнили Договір Додатками №№ 6, 7 (а.с. 43-47).

Додатковою угодою № 2 від 28.12.2018 до Договору (а.с. 48-49) сторони внесли зміни до Договору та виклали Додаток № 1 до Договору в новій редакції (а.с. 50).

Відповідно до розділу 2 Договору, початок виконання робіт - впродовж десяти днів з дати передачі будівельного майданчика Підряднику; закінчення виконання робіт - не пізніше 30 червня 2019 (в редакції п. 2 Додаткової угоди № 2 від 28.12.2018); строки виконання робіт передбачені у Графіку виконання будівельних робіт (Додаток № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 2, а.с. 50).

За п. 3.1 Договору, Замовник передає за актом приймання-передачі Підряднику на період виконання робіт і до їх закінчення будівельний майданчик разом з усіма необхідними для користування ним документами у визначений термін згідно листа Замовника, дефектний акт та кошторисну документацію.

На виконання умов вкладеного Договору позивач передав відповідачу будівельний майданчик для виконання робіт за актом здачі-прийняття від 01.10.2018 (а.с. 51).

Відповідно до п. 5.6 Договору, Підрядник зобов`язаний щомісячно, разом з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) та актом приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в), подавати Замовнику виконавчу документацію.

За п.п. 6.1, 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.10.2018 до Договору), ціна Договору сформована на підставі проектно-кошторисної документації, ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва та інших стандартів, які розроблено в його розвиток і становить до 8 392 000 грн. Розрахунок ціни Договору оформляється у вигляді Додатку № 2 Договору (а.с. 42), що додається до Договору та є його невід`ємною частиною.

В межах встановленого строку виконання робіт, Підрядник виконав роботи частково на суму 3 243 342,02 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.10.2018 (форма № КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.10.2019 (форма № КБ-3) (а.с. 52-55).

Як зазначає позивач, ремонтні роботи на суму 5 148 568,00 грн. у встановлений Договором строк (до 30.06.2019) не виконані.

Відповідно до п. 8.3 Договору, у разі порушення з вини Підрядника строків виконання робіт, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання. Із посиланням на зазначений пункт Договору позивач заявив до стягнення 514 856,80 грн. штрафу (розрахунок залучений до справи, а.с. 59).

Крім того, у п. 12.7 Договору встановлено вимоги забезпечення виконання зобов`язань по Договору Підрядником: забезпечення виконання зобов`язань по Договору здійснюється до укладання Договору у формі надання банківської гарантії виконання зобов`язань по Договору. Банківська гарантія повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії виконання зобов`язань Підрядником за Договором, яка є Додатком № 5 до Договору (а.с. 36-37) та її сума повинна бути не менше 5% від вартості цього договору.

Банківська гарантія в забезпечення виконання зобов`язань відповідача перед позивачем по Договору видана АТ Банк інвестицій та заощаджень 19.12.2019 № 14438/19-ГВ (а.с. 74) на суму до 419 600,00 грн. на строк до 30.06.2020.

Відповідно до п. 12.8 Договору, Замовник повертає забезпечення виконання зобов`язань по Договору після виконання Підрядником цього Договору, визнання судом результатів процедури закупівлі або цього Договору недійсними, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Забезпечення виконання зобов`язань по Договору не повертається Замовником у разі невиконання Підрядником умов цього Договору.

Відповідно до змісту банківської гарантії № 14438/19-ГВ від 19.12.2019 виданої АТ "Банк інвестицій та заощаджень", копія якої додана відповідачем до відзиву на позов (а.с.74), гарант справжнім безвідклично та безумовно та без заперечень зобов`язується виплатити Бенефіціару (позивачу) на письмову Вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі Бенефіціара, що не перевищує (UAH/980/гривня) 419 600,00 грн. не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової Вимоги Бенефіціара, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення Принципалом зобов`язань, в забезпечення якого видана ця гарантія. Гарантія забезпечує виконання Принципалом (відповідачем) зобов`язань за Договором, а також сплату неустойок (пені, штрафів), передбачених Договором, нарахованим з моменту виникнення у Бенефіціара права на їх нарахування, до дати Вимоги.

22.06.2020 АТ "Укргазвидобування" звернулось до АТ "Банк інвестицій та заощаджень" з вимогою вих. № 44.2-011-2828 (а.с. 75) про сплату гарантії у розмірі 419 600,00 грн. у зв`язку з порушенням ПП ТМ-Новатор передбаченого договором строку виконання робіт, яка була сплачена відповідно до платіжного доручення №280920 від 02.07.2020.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного .

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно умов Договору, строки виконання робіт передбачені у Графіку виконання будівельних робіт та дата закінчення виконання робіт - не пізніше 30 червня 2019.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 31.10.2018 (форма № КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 31.10.2019 (форма № КБ-3) (а.с. 52-55) Підрядник виконав роботи частково на суму 3 243 342,02 грн., що підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 72-73).

Ремонтні роботи на суму 5 148 568,00 грн. у встановлений Договором строк (до 30.06.2019) не виконані, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 8.3 Договору встановлено, що у разі порушення з вини Підрядника строків виконання робіт, Підрядник сплачує Замовнику штраф у розмірі 10% від вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання. Із посиланням на зазначений пункт Договору позивач заявив до стягнення 514 856,80 грн. штрафу.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення штрафних санкцій відповідно до п. 8.3 Договору за порушення строків виконання робіт, встановив, що вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов (а.с. 72-73) щодо припинення зобов`язання зі сплати штрафу у зв`язку зі сплатою позивачу АТ Банк інвестицій та заощаджень гарантійної суми у розмірі 419 600,00 грн., суд не приймає за наступного.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ст.562 ЦК України, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Частина перша ст.563 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання. Крім того, встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського Кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

З урахуванням змісту наведених вище норм, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов`язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності. Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі № 908/7/18.

Крім того, суд звертає увагу, що у п. 12.8 Договору сторони погодили, що забезпечення виконання зобов`язань по Договору не повертається Замовником у разі невиконання Підрядником умов цього Договору. Також, як було встановлено судом, положення Договору не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування гарантії та штрафу, передбаченого п.8.3 Договору, як окремих способів забезпечення виконання зобов`язань за Договором.

За змістом ст.562 ЦК України, за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов`язання та, відповідно, не залежить як від обставин припинення основного зобов`язання, так і від сплати штрафних санкцій, передбачених договором. Тому як сама по собі сплата штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного порушення зобов`язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії, так і навпаки, сплата банком-гарантом обумовленої гарантією суми не позбавляє кредитора права на стягнення неустойки, передбаченої договором. Тобто зазначені способи забезпечення виконання зобов`язання (штрафні санкції та гарантія) не є взаємовиключними (відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 01.04.2019 по справі № 910/2693/18).

Доводи відповідача стосовно того, що банківська гарантія є засобом отримання грошей по існуючому зобов`язанню , на думку суду, суперечать змісту норм ЦК та ГК України, викладених вище, та правовій природі гарантії.

Суд звертає увагу, що за змістом ст.563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, у гаранта виникає лише зобов`язання сплатити кредиторові певну грошову суму. Водночас, у гаранта не виникає зобов`язання виконати за боржника будь-які зобов`язання, передбачені договором між кредитором і боржником, зокрема, щодо сплати як основного боргу, так і щодо сплати неустойки, гарант не набуває статусу солідарного боржника.

Відповідно, кредитор, у випадку настання обставин, визначених у банківській гарантії, має право заявити гаранту лише вимогу про сплату певної суми, визначеної в гарантійному листі, а сплата такої суми не є підставою для припинення будь-яких зобов`язань, передбачених умовами договору, укладеного між кредитором та боржником, оскільки відповідна підстава для припинення зобов`язань не передбачена як загальними нормами, встановленими главою 50 ЦК України та главою 22 ГК України, так і спеціальними нормами зазначених кодексів, які регулюють правовідносини з банківської гарантії.

Суд також звертає увагу, що умовами укладеного між сторонами по справі Договору не передбачено припинення будь-яких зобов`язань відповідача перед позивачем (в тому числі щодо сплати штрафу, передбаченого п. 8.3 Договору) у разі отримання кредитором від гаранта грошової суми, визначеної в гарантійному листі, виданому банківською установою-гарантом.

Посилання відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин правових позицій, викладених Верховним Судом, наведених позивачем у відповіді на відзив, також визнається судом необґрунтованим.

Так, в в постанові Верховного Суду від 21.12.2018 по справі № 908/7/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення договірних умов не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2019 по справі № 910/2693/18 зазначено, що виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання зобов`язання, передбаченого договором між кредитором та боржником, та відповідно впливати на його чинність/припинення.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 7722,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТМ-Новатор» (Квартал 278, буд. 7-А, офіс 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, код ЄДРПОУ 34397810) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30019775) - 514 856,80 грн. штрафу; 7722,85 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

4 . Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.І. Пушко