Рішення

від 30.09.2020 по справі 922/715/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/715/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит 2017", м. Харків про стягнення збитків за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вєста Україна" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транзит 2017" (далі-Відповідач) про стягнення збитків 417410,00 грн, 3% річних 6565,51 грн та інфляційних витрат 4002,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача, про що було складено відповідні акти приймання продукції та акти розбіжностей з переілком конкретних одиниць товару. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача становить 417410,00 грн., у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків, а також нарахованих у відповідності до ст.625 ЦК України 3% річних 6565,51 грн. та 4002,31 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлення відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.

03.04.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.8301) , в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог , посилаючись на те, що , частина вантажу не доставлено до пункту розвантаження, однак вини відповідача у цьому не має. Мало місце кримінальне правопорушення - крадіжка, обставини, які від ТОВ Транзит 2017 не залежали та сталися не з його вини. У зв`язку із вищевикладеним, відповідач вважає, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем господарського порушення, а саме - не доведено той факт, що поведінка відповідача була протиправною та призвела до завдання збитків, так само як не доведена наявність вини відповідача у завданні збитків.

Протокольною ухвалою від 15.04.2020 у відповідності до ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 16.04.2020 року.

30.04.2020 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№10074), в якій останнім зазначено, що згідно умов договору обов`язок охорони вантажу під час його перевезення і зберігання покладається на перевізника. З вказаних підстав відповідач має відшкодувати завдані позивачу збитки, що обумовлені пунктами 1.2, 3.1.8, 3.4.21, 5.4, 6.1, 6.15 Договору, а також статтею 924 ЦК України, ст..224, 225, 314 ГК України, ст.33 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.1969 №401.

30.04.2020 позивачем до суду подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. (вх.10075 від 30.04.2020).

Протокольною ухвалою від 27.05.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. (вх.10075 від 30.04.2020), задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання (вх..№11678 від 25.05.2020) .

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 27.05.2020 року.

15.06.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в зв`язку з отриманням страхового відшкодування (вх.№13504). Заява обгрунтована отриманням позивачем страхового відшкодування частини втраченого вантажу у загальній сумі 179882,73 грн. від страховика - британської компанії ТТ Клаб Мьючуал Іншурендс Лтд на підставі Сертифікату страхування 48705/2019/001 та Підтвердження про страхування від 19.02.2019р. У зв`язку із зазначеним позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки у сумі 237 527,27 грн, 3% річних, нарахованих на суму грошового зобов`язання у розмірі 6170,54 грн та інфляційні витрати у сумі 6396,49 грн.

Протокольною ухвалою від 08.07.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх.№13504) та подальший розгляд справи здійснювався з урахуванням вимог викладених у цій заяві.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 08.07.2020 року.

Протокольною ухвалою від 16.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2020 о 12:30год.

Представник позивача у судове засідання 30.09.2020 не з`явився, надав до суду заяву (вх.№22345), в якій не заперечує проти розгляду справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі в редакції наданої до суду заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Правом на участь у розгляді справи не скористався, про причини неяви суд не повідомив.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.03.2020, була надіслана на адресу місцезнаходження відповідача та була вручена останньому 19.07.2020 року.

Копія ухвали повідомлення про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 16.09.2020 надіслана відповідачу на адресу місцезнаходження, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте була повернута підприємством зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

12.12.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транзит 2017 (перевізник, відповідач) було укладено договір №1212 про надання транспортно -експедиторських послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом міжнародному, міжміському та місцевому сполученні.

Відповідно до п.1.1 Договору Перевізник зобов`язався виконати перевезення вантажів автомобільним транспортом за замовленням Експедитора у міжнародному та/або міжміському та/або місцевому сполученні і надати додаткові послуги, необхідні для доставки вантажу.

Відповідно до п.1.2 Договору додатковими послугами за цим Договором є: перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та розвантаження, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей, тощо.

Кожне замовлення на послуги за даним Договором Експедитор надаватиме Перевізнику у письмовій формі. (п.1.3 Договору)

Вид транспорту, час завантаження, вага та тип вантажу, маршрут та сума фрахту погоджується сторонами у заявці, яка направляється перевізнику засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою (п.2.2 Договору).

На виконання п.2.2 Договору позивачем було складено та направлено відповідачу заявку №259 на перевезення вантажу з м. Києва та з с.Чайки Києво-Святошиньского району до м. Харкова.

13.03.2020 відповідачем, згідно умов Договору та Заявки було одержано вантаж для здійснення послуг перевезення. Одержання Відповідачем вантажу до перевезення підтверджується підписом водія у відповідній графі товарно-транспортної накладної №TU0013068 від 13.03.2019. Вантаж було прийнято без зауважень водія ОСОБА_1 та перевозився автомобілем Мерседес , д.н.з. НОМЕР_1 .

Загальна вартість переданого вантажу складає 3 134 063,04 грн.

Факт одержання вантажу до перевезення за товарно-транспортною накладною №TU0013068 від 13.03.2019 не заперечується самим відповідачем, що вбачається з викладених ним у відзиві на позовну заяву пояснень.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №TU0013068 від 13.03.2019 перевізник мав передати вантаж наступним одержувачам:

1) м.Харків, проспект Московський, буд.199, магазин Адідас №1-63 вантажних місця;

2) м. Харків, площа Конституції, буд.3, магазин Адідас №2-9 вантажних місць;

3) м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.7, магазин Адідас №3-11 вантажних місць;

4) м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.7, магазин Рібок №4-6 вантажних місць;

5) м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.9, магазин Адідас №5-6 вантажних місць;

6) м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.9, магазин Рібок №6-6 вантажних місць;

7) м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.9, магазин Адідас кідз - 9 вантажних місць;

8) м.Харків, проспект 50-річчя ВЛКСМ, буд.1А, магазин №113, - обладнання;

9) м.Харків, вул. Льговська, буд.33, кв.2 , - оптовий покупець.

Відповідно до розділу 3 Договору експедитор має право визначати маршрут перевезення та обирати необхідний транспорт, вимагати від перевізника інформацію про хід перевезення вантажу. У разі неналежного виконання чи невиконання умов Договору перевізником або за наявністю очевидних підстав вважати, що перевізник не виконує свій обов`язок у встановлений термін або виконує його не у повному обсязі, експедитор має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або у повному обсязі.

Експедитор має право вимагати від Перевізника відшкодування завданих збитків пов`язаних з неналежним виконанням чи невиконанням умов цього Договору. (п.3.1.8 Договору)

Згідно з п.3.1.9 експедитор має право не оплачувати послуги перевізника у повному обсязі або у сумі невідшкодованих перевізником збитків, що виникли у зв`язку з порушенням умов Договору до повного виконання перевізником обов`язків за Договором.

Відповідно до п.5.3 Договору сторони встановили, що при невідповідностях та ушкодженнях, виявлених під час розвантаження, перевізник чи водій як його представник зобов`язаний внести свої зауваження в усі екземпляри товарно-транспортних документів, а також взяти участь у складанні акту вантажоодержувачем, торгово-промисловою палатою чи незалежним експертом страхової компанії та підписати його. Водій перевізника чи особа, яка залучена перевізником для транспортування вантажу, чи водій цієї особи (водій-експедитор) при підписанні акту приймання товару по кількості та якості вважається особою, прирівняною до перевізника, що не потребує додаткового повідомлення перевізника та його залучення для складання акту приймання товару.

Відповідно до п.5.4 Договору встановлено, що перевізник приймає на себе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу чи його пошкодження, в проміжок часу між прийняттям вантажу до транспортування та його здачею. У пункті призначення Перевізник зобов`язаний отримати підпис одержувача на товарно-транспортних документах.

Позивач у позовній заяві наголошує, що після прибуття водія з вантажом до м.Харкова 14.03.2019 було виявлено факт ушкодження тенту вантажного фургону та часткову втрату вантажу.

З доданих позивачем до позовної заяви актів приймання продукції та актів розбіжностей (а.с.37-45) вбачається наступний розмір втрати вантажу:

1) в роздрібному магазині вантажовідправника №1 за адресою: м.Харків, проспект Московський, буд.11, виявлено нестачу трьох вантажних місць (45 одиниць товару) на суму 60770 грн.;

2) в роздрібному магазині вантажовідправника №2 за адресою: м.Харків, площа Конституції, буд.3 виявлено нестачу одного вантажного місця (25 одиниць товару) на суму 35960 грн.;

3) в роздрібному магазині вантажовідправника №3 за адресою: м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.7, було виявлено нестачу трьох вантажних місць (88 одиниць товару) на суму 163380 грн.;

4) в роздрібному магазині вантажовідправника №5 за адресою: м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.9, було виявлено нестачу трьох вантажних місць (54 одиниці товару) на суму 98060 грн.;

5) в роздрібному магазині вантажовідправника №7 за адресою: м.Харків, проспект Героїв Праці, буд.9, було виявлено нестачу двох вантажних місць (59 одиниць товару) на суму 59240 грн.

Таким чином, загальна вартість втраченого товару прийнятого до перевезення за товарно-транспортною накладною №TU0013068 від 13.03.2019 з урахуванням виплаченого позивачу страхового відшкодування складає 237527,27 грн.

По даному факту часткової втрати вантажу (товару) водій перевізника звертався до правоохоронних органів, у зв`язку із чим Новобаварським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області було відкрито кримінальне провадження № 12018110040000723, що підтверджує витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань .

03.04.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату вартості втраченого вантажу.

Проте вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення. У відповіді на вимогу відповідач зазначив, що нестача вантажу сталася за обставин, які від перевізника не залежали, а саме - внаслідок крадіжки.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1ст.15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідност. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"передбачено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюютьсяЦивільним кодексом України,Господарським кодексом України,законами України Про транспорт , ;Про зовнішньоекономічну діяльність", ;Про транзит вантажів , цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно дост. 908 ЦК України,ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1ст. 909 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу (ч.1ст.929 ЦК України).

Дана норма кореспондується зіст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність .

Відповідно до статті 924 цього Кодексу перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Ст. 314 ГК України, ст.ст. 617, 924 ЦК України передбачені підстави звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов`язання, однак відповідачем не доведено наявності жодної із зазначених у цих статтях підстав звільнення відповідача від відповідальності за спричинення позивачу збитків внаслідок часткової втрати вантажу.

Стаття 924 ЦК зберігає раніше прийняті в цивільному праві України принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (частина перша статті 924 ЦК) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (частина друга статті 924 ЦК). Понад вартість вантажу і багажу перевізник повертає клієнту відповідну провізну плату.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками:

1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин;

2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини першої статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Переважному застосуванню підлягають саме норми статі 924 ЦК України, в частині обов`язку доведення вини, оскільки зазначена стаття передбачає підстави звільнення перевізника від відповідальності.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу , пошти в розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе , що це сталося не з його вини.

Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата , нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст.924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Понесення позивачем збитків, спричинених втратою вантажу, підтверджено перерахуванням позивачем власнику товару ДП Адідас-Україна в якості погашення суми збитку за платіжним дорученням №300 від 16.07.2019 165 00,00 грн., за платіжним дорученням №728 від 17.09.2019 125 000,00 грн., за платіжним дорученням №769 від 24.09.2019 127 410,00 грн. (а.с.47-49).

Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

Факт завдання збитків позивачу на суму 237 527,27 грн. ( з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач відсутність своєї вини з часткової втрати вантажу не спростував, натомість відповідач не забезпечив належним чином схоронності вантажу, проте як п.5.4 Договору передбачена відповідальністю перевізника за повну чи часткову втрату вантажу впродовж часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею одержувачу.

Крім того, чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено можливість захисту матеріальних інтересів відповідача у разі встановлення особи, яка здійснила крадіжку (ст. 61 КПК України - цивільний позивач у кримінальному провадженні).

При відшкодуванні збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст..228 ГК України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки , має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Таким чином, враховуючи наявність доказів завдання позивачу збитків внаслідок неправомірних дій відповідача, який не забезпечив повну схоронність вантажу, в зв`язку з чим мала місце часткова втрата вантажу, наявність причинного зв`язку між діями відповідача та завданими збитками, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 237 527,27 грн.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 3% річних у сумі 6170,54 грн. та 6396,49 грн. інфляційних втрат, нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України з урахуванням дати сплати відшкодування вартості втраченого вантажу його власнику, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

Суд зауважує, що відповідачем не було надано до суду контрозрахунку суми інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно до ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ Вєства Україна є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та нормами чинного законодавства, не спростованими відповідачем, у зв`язку з чим, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3751,42 грн., покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 193, 218, Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 623,924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 20, 73-74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транзит 2017 (61020, м.Харків, вул. Петра Свинаренка, буд.18, кв.116, код ЄДРПОУ 41628222) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вєста Україна (04073, м.Київ, пр-т Степана Бандери, буд.6, офіс 505, код ЄДРПОУ 35322154) збитки у сумі 237 527 грн. 27 коп., 3% річних 6170 грн. 54 коп., інфляційні витрати 6396 грн. 49 коп. та витрати по сплаті судового збору 3751 грн. 42 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "07" жовтня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне