Рішення

від 30.09.2020 по справі 922/1881/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1881/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол", м. Бердянськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-трейд компані", м. Харків про стягнення коштів 648 057,65 грн. за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл-трейд компані" (відповідач) про стягнення з останнього основного боргу 306 428,61 грн за Договором поставки № С 2831/03-17 від 01.03.2017 , 15 321,43 грн. 5%штрафу , 220 613,21 грн. пені, 30 642,86 грн. 10% штрафу , 34 563,26 грн. 5% річних, 40 488,28 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою господарського суду Харківської області вді 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.07.2020 о 10:45.

З метою надання сторонам можливості у повній мірі реалізувати власні процесуальні права, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання по справі неодноразово відкладалося.

Протокольною ухвалою від 05.08.2020 на підставі ч.3 ст.177 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Протокольною ухвалою суду від 16.09.2020 на підставі пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, закритого підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2020 о 10:30.

Представник позивача у судове засідання 30.09.2020 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання 30.09.2020 не з`явився, відзив на позов не надав, на адресу суду повернулась ухвала про відкриття провадження у справі від 30.06.2020 з відміткою пошти "за закінченням встановленого строку зберігання", ухвали-повідомлення від 22.07.2020, від 05.08.2020 та від 16.09.2020 повернулись з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.03.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Російсько-Українське спільне науково-виробниче підприємство Агрінол" правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Агрінол" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЙЛ-ТРЕЙД КОМПАНІ" (відповідач,покупець) був укладений договір поставки № С 2831/03-17.

Відповідно пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передавати у власність Покупця продукти нафтоперероблення (товар) партіями в асортименті та кількості, згідно видаткових накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець зобов`язується своєчасно проводити оплату за товар та приймати його на умовах, в порядку та строки передбачені даним Договором.

Згідно пункту 1.3 Договору загальна сума Договору складається із вартості всіх партій Товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором за період його дії.

Партією товару вважається його кількість, вказана у видатковій накладній (п.1.5 Договору).

Відповідно пункту 2.3 Договору передача товару Постачальником і його приймання Покупцем за асортиментом, кількістю і ціною здійснюється на підставі відповідної накладної. Товар відпускається Постачальником Покупцю лише за наявністю представника Покупця належним чином складеної довіреності на одержання товару. Датами поставки товару вважається дати підписання накладних.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором позивачем в період з березня 2017р. по січень 2018р. було поставлено Товар відповідачу на загальну суму 1719 620,59 грн., за який останнім було сплачено 1 413 191,98 грн.

Позивачем у позовній заяві наголошено, що на даний час заборгованість відповідача існує за наступними видатковими накладними: №АП-0001501045 від 15.01.2018р. у розмірі 40 446,52 грн. (сума за накладною 142 886,31 грн.), №АП-0002201041 від 22.01.2018р. у розмірі 5728,00 грн., №АП-0003001040 від 30.01.2018 у розмірі 8 419,52 грн., №АП-0003001042 від 30.01.2018р. у розмірі 26 713,09 грн., №АП-0003101057 від 31.01.2018р. у розмірі 225 121,48 грн.

Загальна сума зборгованості відповідача за поставлений за вищевказаними видатковими накладними складає 306 428,61 грн.

Відповідно до п.5.2 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється Покупцем на умовах відстрочки платежу - 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, відповідно до п.5.2 Договору строк оплати відповідача за поставлений товар є наступним:

- за видатковою накладною №АП-0001501045 від 15.01.2018р. у розмірі 40 446,52 грн. (сума за накладною 142 886,31 грн.) є 14.02.2018;

- за видатковою накладною №АП-0002201041 від 22.01.2018р. у розмірі 5728,00 грн. є 21.02.2018р.;

- за видатковою накладною №АП-0003001040 від 30.01.2018 у розмірі 8 419,52 грн. є 01.03.2018р.;

- за видатковою накладною №АП-0003001042 від 30.01.2018р. у розмірі 26 713,09 грн. є 01.03.2018р.;

- за видатковою накладною №АП-0003101057 від 31.01.2018р. у розмірі 225 121,48 грн. є 02.03.2018р.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів проведення повної оплати за поставлений за видатковими накладними товар на суму 306 428,61 грн.За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 306 428,61 грн. основного боргу є правомірними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми щтрафу 5% у розмірі 15 321,43 грн., штрафу 10% у розмірі 30 642,86 грн. та пені у розмірі 220 613,21 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.

Відповідно п.6.2.1 Договору за порушення термінів розрахунків передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від несплаченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалася пеня, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення. При цьому Сторони домовилися пеня стягується за весь час прострочення тобто пеня стягується з моменту виникнення заборгованості Покупця перед Постачальником до моменту повного погашення цієї заборгованості.

За прострочення термінів розрахунків більше ніж на 30 днів, Покупець додатково сплачує штраф в розмірі 10 % від вартості товару. (п.6.2.2 Договору).

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перевірку розрахунку пені - 220 613,21 грн. на суму боргу у відповідності до договору поставки №С 2831/03-17 від 01.03.20217 року, штрафу 5% у розмірі 15 321,43 грн, штрафу 10% у розмірі 30 642,86 грн. за зазначений у розрахунку період та встановлено, що такі нарахування здійснені вірно, вони відповідають вимогам законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 5% річних у розмірі 34 563,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 488,28 грн., суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Пунктом 6.2.5 Договору сторонами обумовлено, що у випадку несвоєчасної сплати заборгованості, що виникла за даним договором, сума заборгованості сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також п`ять процентів річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум 5% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5% річних у розмірі 34 536,26 грн. та інфляційних втрат у розмірі 40 488,28 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 9 720,86 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОЙЛ-ТРЕЙД КОМПАНІ (61177, Харківська область, м. Харків, вул. Житня, б.46, код ЄДРПОУ 39972236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Агрінол (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Будівельна, 3А, код ЄДРПОУ 32365441, розрахунковий рахунок IBAN НОМЕР_1 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32365441) основний борг за Договором поставки № С 2831/03-17 від 01.03.2017р. в сумі 306 428 грн. 61 коп., штраф 5% 15 321 грн. 43 коп., пеню 220 613 грн. 21 коп., штраф 10% 30 642 грн. 86 коп., 5% річних 34 563 грн. 26 коп., інфляційні збитки 40 488 грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору 9 720 грн. 86 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua.

Повне рішення складено "07" жовтня 2020 р.

Суддя С.Ч. Жельне