Постанова

від 30.09.2020 по справі 910/19113/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/19113/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020

(головуючий суддя Тищенко О.В., судді Дикунська С.Я., Станік С.Р.)

у справі №910/19113/19 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг"

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича, 2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" (далі - ТОВ "КМ-Холдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранко Дмитра Вікторовича (далі - приватний виконавець), 2) приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни (далі - приватний нотаріус) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.01.2013 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ПАККО Холдинг" укладено кредитний договір №06.1-20/002, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 100 000 000,00 грн строком до 31.12.2020.

В забезпечення виконання позичальником (ТОВ "ПАККО Холдинг") зобов`язання за кредитним договором, між банком (ПАТ "Укрсоцбанк") та ТОВ "КМ-Холдинг" 01.03.2013 укладений іпотечний договір (далі - договір іпотеки). Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є двоповерхова будівля площею 1908,3 кв.м, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 106.

26.10.2019 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №933, яким звернуто стягнення на вказане вище нерухоме майно на користь АТ "Альфа-Банк".

Крім того, на підставі вказаного виконавчого напису, 16.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження; постанову про стягнення з боржника основної винагороди; постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а також постанову про арешт майна боржника, згідно з якою приватним виконавцем було описано та накладено арешт на вказане нерухоме майно.

17.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника (ВП №60898294), якою описано та арештовано нерухоме майно за адресою: м. Ковель, вул. Незалежності, 106.

1.3. 12.03.2020 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №1933, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник у поданій заяві зазначає, що відповідачем розпочато процес реалізації майна, який незабаром буде закінчено, оскільки проведення оцінки майна та публікація оголошення про аукціон є завершальною стадією перед його продажем. Про намір реалізації майна також свідчить розміщене на сайті ДП "Сетам" оголошення про дату проведення аукціону, який призначено на 19.03.2020.

На підтвердження власних доводів позивачем до заяви про забезпечення позову долучено постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, повідомлення приватного виконавця про проведену оцінку майна та визначення його вартості з метою виставлення на торги та оголошення на сайті ДП "Сетам" про проведення 19.03.2020 аукціону з продажу майна.

2. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. 25 березня 2020 року ухвалою Господарського суду міста Києва заяву ТОВ "КМ-Холдинг" про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 26.10.2019 приватним нотаріусом за реєстровим №1933, за яким стягувачем є АТ "Альфа-Банк", боржником - ТОВ "КМ-Холдинг", до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19113/19.

2.1.1. Задовольняючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що на час розгляду вказаної заяви спірний виконавчий напис став підставою для відкриття 16.12.2019 приватним виконавцем виконавчого провадження №60898294 з його виконання, з метою забезпечення виконання якого було накладено арешт на майно ТОВ "КМ-Холдинг" та прийнято постанову від 17.12.2019 про опис та арешт майна (коштів) заявника за цим виконавчим написом.

2.1.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за наявності в матеріалах справи документального підтвердження початку примусового виконання спірного виконавчого напису, посилання позивача на те, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зупинення стягнення за таким виконавчим написом може нівелювати ефективність судового захисту шляхом прийняття рішення господарським судом у цій справі у разі задоволення позовних вимог, є обґрунтованими. Адже у разі повного виконання спірного виконавчого напису таке задоволення позову не призведе до фактичного відновлення прав та інтересів, з метою захисту яких позивач звернувся з відповідним позовом до суду, оскільки запропоновані до стягнення за ним кошти вже будуть стягнуті та відбудеться реалізація майна заявника та з метою їх повернення заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та понести додаткові витрати.

2.2. 21 травня 2020 року постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 cкасовано. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 повернуто до Господарського суду міста Києва.

2.2.1. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки в межах виконання спірного виконавчого напису призначено проведення аукціону, то на вимоги, що заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону - ч. 12 ст. 137 ГПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення аукціону.

2.2.2. Також суд апеляційної інстанції зазначив про те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

2.2.3. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що предметом позову у цій справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тобто, результатом (наслідком) розгляду позову, в разі його задоволення, буде неможливість подальшого продажу (як і продажу взагалі) майна позивача за виконавчим написом нотаріуса. В свою чергу, суд першої інстанції застосувавши заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, фактично ототожнив заходи забезпечення позову з позовними вимогами, що за приписами ч. 11 ст. 137 ГПК України є недопустимим.

2.2.4. Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що задоволення заяви про забезпечення позову порушує права відповідача, як іпотекодержателя, який відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Саме лише посилання на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Суд апеляційної інстанції не встановив очевидних ознак небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, і, як наслідок, не знайшов підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

2.2.5. Крім того, апеляційна інстанція на підставі ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 ГПК України відмовила у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розглянула справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторін, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, заявником не наведено суду обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, наведені у клопотанні про відкладення позивачем причини неявки його представника, суд апеляційної інстанції визнав неповажними.

При цьому Північний апеляційний господарський суд з посиланням на постанови Верховного Суду від 05.05.2020 у справі №908/2323/19 та від 05.05.2020 у справі №911/1634/19 зауважив, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. ТОВ "КМ-Холдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 залишити в силі.

3.1.1. Скаржник не погоджується з оскаржуваною постановою оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 2, 11, 42, 136, 137, 236, ч. 4 ст. 310 ГПК України.

3.1.2. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/17, від 25.02.2019 у справі №924/789/19, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 03.10.2019 у справі №753/7572/18, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19.

3.1.3. На думку скаржника є помилковими посилання апеляційного суду на правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17 щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з цією справою.

3.1.4. Позивач вважає, що висновки апеляційного суду про те, що заявник просив суд забезпечити позов шляхом зупинення аукціону, торгів не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до порушення норм процесуального права. Продаж майна на публічних торгах в межах даного виконавчого провадження не можна вважати таким, що проводиться від імені держави.

3.1.5. Апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що задоволення позовних вимог буде мати наслідком зупинення реалізації майна, оскільки ще до задоволення позову майно реалізується на торгах, а відповідно доведеться ініціювати новий судовий спір з метою захисту своїх прав та інтересів, що суперечить Висновку №13 (2010) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) щодо "Ролі суддів у виконанні судових рішень", згідно з яким рішення, яке має бути виконане, повинно бути точним і чітким у визначенні обов`язків та прав, щоб уникнути будь-яких перешкод для його ефективного виконання. Виконання судового рішення не повинно вимагати ініціювання зовсім нового провадження, а процедура виконання не повинна дозволяти повторний розгляд по суті первинних судових рішень.

3.1.6. Скаржник вважає, що очевидним є те, що захід забезпечення позову не є тотожним з позовною вимогою, яка заявлена у справі.

3.1.7. Апеляційний суд, зробивши висновок про те, що в разі невиконання боржником зобов`язань в сумі 88 451 226,90 грн за кредитним договором, АТ "Альфа-Банк", як іпотекодержатель, має право одержати за рахунок іпотеки задоволення вищевказаних вимог фактично вийшов за межі позовних вимог у даній справі та порушив принцип змагальності. Однак, предметом розгляду даної справи є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню з підстав наявності спірної заборгованості, тобто в даному провадженні не є предметом розгляду стягнення за договором іпотеки. Протиправність вчиненого виконавчого напису порушує права позивача, оскільки банком безпідставно було включено заборгованість у сумі 28 351 962,79 грн до суми заборгованості, на яку вчинено виконавчий напис. Судове рішення у справі №903/614/17, яке нібито встановлює розмір заборгованості позивача, не є преюдиційним, оскільки ТОВ "КМ-Холдинг" не було стороною у вказаному судовому процесі.

3.1.8. Позивач зауважує, що до дня судового засідання, що відбулося у суді апеляційної інстанції, позивачем було надіслано клопотання про відкладення судового розгляду справи в зв`язку неможливістю забезпечити прибуття представника позивача в судове засідання, оскільки ТОВ "КМ-Холдинг" та уповноважений представник знаходяться в м. Луцьк, у зв`язку з карантинними обмеженнями, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними, зокрема, постановою КМУ №343 від 04.05.2020) з 12.03.2020. Крім того, позивач зазначав про свій намір брати участь в судових засіданнях, користуватися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подання заяв, клопотань, надання пояснень та нових доказів.

Проте, апеляційним судом доводи позивача до уваги взято не було, внаслідок чого суд фактично обмежив право позивача брати участь в розгляді його справи, яке гарантовано положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 42 ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, внаслідок чого порушив принцип рівності господарського судочинства (ст.ст. 2, 7 ГПК України), принцип змагальності сторін (п. 4 ч. 2 ст.2 ГПК України) та права на справедливий суд.

3.2. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він заперечуючи проти доводів касаційної скарги просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 - без змін.

3.2.1. Відповідач вважає, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

3.2.2. Спірне майно є іпотечним і позивач добровільно, розуміючи наслідки своїх дій уклав 06.03.2013 з відповідачем іпотечний договір.

Тобто, на цей момент, за наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором, сам факт застосування заходів забезпечення позову у даній справі є лише спробою відтягнути і так неминучий факт звернення стягнення на іпотечне майно.

3.2.3. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

3.2.4. Банк зауважує, що саме лише посилання на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.

3.2.5. Позивач однією з підстав для задоволення позовної вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазначає відсутність в момент його вчинення безспірної заборгованості у зв`язку з розглядом справи №903/233/19. Однак відповідач вважає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

3.2.6. Позивач не надав доказів того, що саме відповідачем вчиняються дії щодо відчуження майна. Ті обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог (початок процедури реалізації майна, проведення оцінки майна, призначення електронних торгів тощо), є передбаченою чинним законодавством процедурою звернення стягнення на майно, яка ніяким чином не залежить від дій відповідача. Тому посилання позивача на складові процесу реалізації майна, які визначені законодавством, не можуть розцінюватись як дії відповідача, спрямовані на реалізацію майна позивача.

3.2.7. Банк зауважує на тому, що ухвала суду першої постановлена в ході підготовчого засідання без виклику сторін, тоді як відповідно до ч. 4 ст. 140 ГПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач вважає, що при вирішенні питання про застосування заходів забезпечення позову мала застосовуватись саме ця правова норма, оскільки заявником не було надано нових доказів/пояснень, а, враховуючи, що така заява вже була розглянута цим же судом раніше, очевидним є недостатність наданих пояснень та доказів, а, відтак така заява позивача мала би розглядатися у судовому засіданні з викликом сторін.

3.2.8. Суд першої інстанції застосувавши ухвалою заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, фактично ототожним заходи забезпечення позову з позовними вимогами, що суперечить ч. 11 ст. 137 ГПК України.

3.2.9. Оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, суд повинен був дійти висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

3.3. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

3.4. ТОВ "КМ-Холдинг" надіслало до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у справі №910/19106/19 у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

3.4.1. Так, ухвалою Верховного Суду від 17.07.2020 матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі №910/19106/19 разом із касаційною скаргою ТОВ "Вопак-Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зазначив про те, що виключною правовою проблемою, яка має важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, є питання щодо можливості застосування передбачених п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України заходів забезпечення позову, у випадку, коли застосування такого заходу призведе (може призвести) до припинення, відкладення, зупинення чи іншого втручання у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться державним чи приватним виконавцем у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

При цьому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду посилався на позиції, висловлені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі №924/790/18, від 21 лютого 2020 року у справі №910/9498/19, від 25 лютого 2020 року у справі №924/789/18.

Водночас ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 (яка оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.09.2020) матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 у справі №910/19106/19 з касаційною скаргою ТОВ "Вопак-Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не виклав в ухвалі правову проблему, яку містить ця справа саме у правозастосуванні відповідних норм права, відсутні також і посилання суду касаційної інстанції на конкретні справи, або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Питання про застосування положень процесуальних норм щодо застосування заходів забезпечення позову вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень.

3.4.2. Верховний Суд зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Отже, враховуючи наведені приписи ГПК України, суд має право зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Провадження у справі має зупинятись з чітким розумінням того, що підстава для зупинення провадження уже існує.

В даному випадку Велика Палата Верховного Суду не прийняла до свого провадження справу №910/19106/19, а повернула її відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Враховуючи викладене, у Верховного Суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у справі №910/19106/19 у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, у зв`язку з чим клопотання ТОВ "КМ-Холдинг" про зупинення провадження у справі №910/19113/19 задоволенню не підлягає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, яка скасована судом апеляційної інстанції.

4.2.2. Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції по суті дійшов трьох взаємовиключних висновків:

1) на вимоги, що заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону - ч. 12 ст. 137 ГПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення аукціону;

2) заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою (тобто суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду такої заяви по суті з наданням доводам позивача відповідної оцінки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову незважаючи на неможливість застосування вжиття таких заходів забезпечення позову у такій категорії спорів);

3) заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса фактично за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, що суперечить ч. 11 ст. 137 ГПК України.

4.2.3. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що на вимоги, які заявлені у заяві про вжиття заходів забезпечення позову, розповсюджуються імперативні приписи процесуального закону - ч. 12 ст. 137 ГПК України щодо неможливості зупинення судом процедури проведення аукціону

Відповідно до ч. 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс , аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Як зазначалося вище, 26.10.2019 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на відповідне нерухоме майно за укладеним 01.03.2013 між банком (ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступник відповідач) та ТОВ "КМ-Холдинг" договором іпотеки на користь АТ "Альфа-Банк".

Суди встановили, виконавчий напис, що оспорюється, став підставою для відкриття 16.12.2019 приватним виконавцем Таранком Д.В. виконавчого провадження №60898294 з його виконання. Також з метою забезпечення його виконання було накладено арешт на майно ТОВ "КМ-Холдинг" та прийнято постанову від 17.12.2019 про опис та арешт майна (коштів) заявника за оспорюваним виконавчим написом.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник у поданій заяві зазначає, що відповідачем розпочато процес реалізації майна, який незабаром буде закінчено, оскільки проведення оцінки майна та публікація оголошення про аукціон є завершальною стадією перед його продажем. Про намір реалізації майна також свідчить розміщене на сайті ДП "Сетам" оголошення про дату проведення аукціону, який призначено на 19.03.2020.

Суд першої інстанції також зазначив, що на підтвердження власних доводів позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову долучено постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, опис та арешт майна (коштів) боржника, про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, повідомлення приватного виконавця про проведену оцінку майна та визначення його вартості з метою виставлення на торги та оголошення на сайті ДП "Сетам" про проведення 19.03.2020 аукціону з продажу майна.

Таким чином, предметом спору є виконавчий напис нотаріуса, а змістом забезпечення позову, що оскаржується, є упередження ситуації, за якої іпотечне майно вибуде від власника до вирішення спору про правомірність виконавчого напису нотаріуса.

Отже, в даному випадку між сторонами у справі виникли приватні правовідносини як між господарюючими суб`єктами, зокрема у зв`язку з порушенням виконання боржником кредитного договору, у зв`язку з чим банк звернув стягнення на іпотечне майно, яке йому було передано в іпотеку позивачем для забезпечення кредитного договору.

Продаж майна, що належить на праві приватної власності боржнику, на аукціоні в процедурі виконавчого провадження не є публічною конкурсною процедурою, на яку поширюються вимоги ч. 12 ст. 137 ГПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування до даних заходів забезпечення позову ч. 12 ст. 137 ГПК України.

4.2.4. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В даному випадку позивач на підставі п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України просив зупинити стягнення, яке вже відбувається, на підставі виконавчого напису нотаріуса.

При цьому позивач подав позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вважає, що такий напис вчинено з порушенням строку вчинення виконавчого напису та за відсутності доказів безспірності заборгованості боржника. Тобто позовна заява містить немайнову вимогу, рішення про задоволення якої не вимагатиме примусового виконання.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасної примусової реалізації майна (звернення стягнення на яке здійснено на підставі згаданого виконавчого напису) на прилюдних торгах до закінчення розгляду зазначеного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що 16.12.2019 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 26.10.2019 №1933, вчиненого приватним нотаріусом, яким передбачено звернення стягнення на майно на користь банку, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1933, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи приватним виконавцем буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому в даному випадку Верховний Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1933, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Наведена правова позиція, яка викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, безпідставно не застосована судом апеляційної інстанції.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17 щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України, є нерелевантними для цієї справи, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з цією справою.

Так, предметом позовних вимог у зазначених справах є захист прав інтелектуальної власності - визнання патенту на винахід недійсним; визнання недійсними електронних торгів в частині визначення переможця та зобов`язання вчинити дії з зазначення переможця електронних торгів; визнання незаконним рішення селищної ради та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення; визнання недійсним рішення загальних зборів; визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг та захист прав інтелектуальної власності, стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставне майно; визнання права власності на нежитлове приміщення; стягнення заборгованості за договором про надання послуг та договором поставки товару; визнання недійсним договору міни.

4.2.5. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про те, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса фактично за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в даному випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

4.2.6. Верховний Суд вважає безпідставними доводи суду апеляційної інстанції та відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що такий засіб забезпечення позову порушує права відповідача як іпотекодержателя, який відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про іпотеку" має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Так, в даному випадку не оспорюється право банку як іпотекодержателя одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за підставі іпотечного договору, а лише розглядається правильність вчинення виконавчого напису нотаріуса, і від цього залежить подальша можливість примусового виконання рішення на підставі цього виконавчого напису нотаріуса відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

4.2.7. Щодо тверджень скаржника про те, що апеляційним судом фактично обмежено право позивача брати участь в розгляді його справи, яке гарантовано положеннями ст. 55 Конституції України, ст. 42 ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, внаслідок чого порушено принцип рівності господарського судочинства (ст.ст. 2, 7 ГПК України), принцип змагальності сторін (п. 4 ч. 2 ст.2 ГПК України) та права на справедливий суд, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до наявних матеріалів справи, до дня судового засідання, що відбулося у суді апеляційної інстанції 21.05.2020, позивачем було надіслано клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку неможливістю забезпечити прибуття представника позивача в судове засідання, оскільки ТОВ "КМ-Холдинг" та уповноважений представник знаходяться в м. Луцьк. Позивач наголошував на тому, що на день розгляду справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними, зокрема, постановою КМУ №343 від 04.05.2020) з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому), а тому прибути в судове засідання до м. Києва з м. Луцьк немає об`єктивної можливості. Крім того, позивач зазначав про свій намір брати участь в судових засіданнях, користуватися своїми процесуальними правами, зокрема щодо подання заяв, клопотань, надання пояснень та нових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В даному випадку позивачем у клопотанні про відкладення розгляду справи було обґрунтовано об`єктивну неможливість прибуття в судове засідання з м. Луцьк до м. Києва через запроваджені урядом країни карантинні заходи, зокрема заборона пасажирських перевезень, які на 21.05.2020 ще не були скасовані.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає, що в даному випадку наведені позивачем причини неявки у перше судове засідання були поважними та безпідставно не взяті судом апеляційної інстанції до уваги.

Посилання суду апеляційної інстанції на постанови Верховного Суду у справі №908/2323/19 від 05.05.2020 та у справі №911/1634/19 від 05.05.2020 є помилковими, оскільки відмовляючи у задоволенні клопотань учасників справи про відкладення розгляду справи Верховний Суд виходив з інших обставин та відповідно до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених ст. 300 ГПК України, які є відмінними від меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, передбачених ст. 269 ГПК України.

Наведені постанови Верховного Суду, на які послався суд апеляційної інстанції в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, не є релевантними для цієї справи.

Водночас Верховний Суд враховує, що наведені доводи скаржника не є безумовною підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд, які наведені у ст. 310 ГПК України.

4.2.8. Верховний Суд відхиляє доводи доводи банку у відзиві на касаційну скаргу, які стосуються відсутності в момент вчинення виконавчого напису нотаріуса спору щодо заборгованості боржника, оскільки ці обставини є підставою позовних вимог, тоді як під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

4.2.9. Також Верховний Суд вважає безпідставними доводи банку про те, що суд першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 140 ГПК України мав розглядати клопотання позивача про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін, оскільки відповідно до наведеної норми суд у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову , може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В даному випадку судом першої інстанції такого виняткового випадку не встановлено.

4.2.10. Отже, Верховний Суд вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, правильно врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, надав оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановив безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував ст. 136 ГПК України та обрав заходи забезпечення позову, які відповідають п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Суд апеляційної інстанції у розгляді відповідної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви припустився неправильного застосування норм процесуального права, а саме ст.ст. 136, 137 ГПК України, що згідно із ст. 312 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Водночас скасування ухвали місцевого господарського суду з даної справи судом апеляційної інстанції здійснено за відсутності підстав для цього, передбачених ст. 277 ГПК України, що свідчить про порушення апеляційною інстанцією й зазначеної норми процесуального права. Натомість ухвала суду першої інстанції від 25.03.2020 є обґрунтованою і такою, що відповідає завданню та основним засадам господарського судочинства, закріпленим у ст.ст. 2, 11 ГПК України, тому зазначену ухвалу відповідно до ст. 312 ГПК слід залишити в силі, задовольнивши, таким чином, касаційну скаргу.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 у справі №910/19113/19 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2020 у справі №910/19113/19 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

О. Кролевець