Ухвала

від 06.10.2020 по справі 917/51/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 917/51/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (головуючий суддя Білецька А.М., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.) та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 (головуючий суддя Білецька А.М., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.) у справі № 917/51/20 Господарського суду Полтавської області

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Східний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у справі №917/51/20.

Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2020 залишено касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 917/51/20 без руху з підстав, що скаржником в порушенням вимог пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів касаційної скарги не додано документу про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Надано скаржнику строк тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги та надання до суду документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

15.09.2020 Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надіслано на адресу Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.09.2020 приєднує платіжне доручення № 0000009462 від 11.09.2020 про сплату судового збору в сумі 27 508,76 грн.

Згідно з інформацією у виписці про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, кошти у сумі 27 508 грн 76 коп., сплачені відповідно до платіжного доручення № 0000009462 від 11.09.2020 - зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на виконання скаржником у встановлений строк вимог ухвали Верховного Суду від 07.09.2020 щодо усунення недоліків оформлення касаційної скарги, вона вважається поданою у день її первинного подання.

Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За змістом частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом спору у цій справі є стягнення 916 958,54 грн , з яких 526 420,19 грн - пені, 92 667,18 грн - 3% річних та 297 871,17 грн - інфляційних витрат за порушення грошових зобов`язань за договором № 3792/1617-ТЕ-24 постачання природного газу від 19.09.2016, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2020 рік - 1 051 000,00 грн), а тому оскаржувані судові рішення у розумінні Господарського процесуального кодексу України у справі № 917/51/20 не підлягають касаційному оскарженню.

Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

В обґрунтування своєї правової позиції Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у поданій касаційній скарзі посилається на те, що Східним апеляційним господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а саме приписи частини 2 статті 61 Конституції України, статей 11, 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, статтю 218 Господарського кодексу України, статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц щодо моменту початку дії договору оренди з моменту передання відповідного майна, яке оформлюється актом приймання-передачі.

При цьому, у поданій касаційній скарзі скаржник цитує зміст приписів підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, однак не зазначає та не обґрунтовує жодного з цих випадків, що є підставою для касаційного оскарження судового рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Натомість скаржник як на підставу для відкриття касаційного провадження посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що з огляду на вищенаведене правове регулювання не може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/51/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/51/20 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал меморіального ордеру № 0000009462 від 11.09.2020 на суму 27 508,76 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.