Постанова

від 29.09.2020 по справі 908/2337/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2337/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Дузь-Крятченко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 10.06.2020

та на рішення Господарського суду Запорізької області

від 10.12.2019

у справі № 908/2337/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М.

про зобов`язання включити кредиторські вимоги до передавального акта,-

ВСТАНОВИВ:

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Якуніної Н.М. з урахуванням заяви про уточнення до позовних вимог про зобов`язання включити кредиторські вимоги в сумі 309 861 грн 69 коп до передавального акта.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 у справі № 908/2337/19 позов задоволено частково. Зобов`язано Комунальне підприємство "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М., включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в сумі 309 234 грн 56 коп. до передавального акта. У позові в частині позовних вимог про зобов`язання Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М., включено до передавального акту грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в сумі 627 грн 13 коп. відмовлено.

3. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у даній справі апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 у справі №908/2337/19 скасовано. Ухвалено нове рішення яким в задоволені позову відмовлено.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 02.07.2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Центральний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 25.06.2020 № 14/7-4138-20 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 у справі № 908/2337/19, в частині відмови у зобов`язанні Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М. включити до передавального акта грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 627,13 грн та, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 2 726,93 грн судового збору, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. 15.07.2020 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 25.06.2020 № 14/7-4138-20 разом зі справою № 908/2337/19 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 908/2337/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.07.2020.

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 908/2337/19 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 25.06.2020 № 14/7-4138-20 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019, в частині відмови у зобов`язанні Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М. включити до передавального акта грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 627,13 грн та, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 2 726,93 грн судового збору; призначено розгляд касаційної скарги на 29.09.2020 о 10:00 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020. Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019, в частині відмови у зобов`язанні Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М. включити до передавального акта грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 627,13 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задовольнити вказані вимоги. Скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 2 726,93 грн судового збору.

10. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

10.1 Судом апеляційної інстанції не враховано, що на дату звернення позивача з позовом відповіді за результатами розгляду відповідачем вимог на адресу позивача не надходило.

10.2 Судом апеляційної інстанції не враховано, що у разі невключення вимог позивача до передавального акта та подальшим внесенням державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення відповідача, ефективний захист та поновлення порушених прав позивача в подальшому стане неможливим.

10.3 Судом апеляційної інстанції при розгляді спору у цій справі помилково застосовано правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/135/17.

10.4 Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача включити грошові вимоги в сумі 627 грн 13 коп до передавального акта не врахував обов`язковість постанови Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 908/21/19, чим порушив положення статті 18 Господарського процесуального кодексу України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

10.5 Судом першої інстанції необґрунтовано зобов`язано позивача сплатити до Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 726,93 грн.

11. Представник скаржника в судовому засіданні 29.09.2020 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

13. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

14. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

15. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

16. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. Касаційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 25.06.2020 № 14/7-4138-20 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 у справі № 908/2337/19, в частині відмови у зобов`язанні Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М. включити до передавального акта грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 627,13 грн та, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 2 726,93 грн судового збору подана 02.07.2020.

18. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

21.1 Рішенням Запорізької обласної ради від 28.03.2019 №24 "Про припинення комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради шляхом приєднання до Комунальної установи "Таврійський будинок інвалідів" Запорізької обласної ради" вирішено припинити комунальне підприємство "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради, код ЄДРПОУ 03188636 (відповідач у справі).

21.2 Встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради - 2 місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради шляхом приєднання.

21.3 Відповідно до відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, строк для подання кредиторами своїх вимог до боржника встановлено до 05.08.2019.

21.4 28.05.2019 позивач надіслав на адресу відповідача кредиторську вимогу від 28.05.2019 №14/7-1592В на суму 981 623,51 грн.

21.5 В межах строку, встановленого для подання кредиторами своїх вимог, позивач надіслав на адресу відповідача також додаткову вимогу від 19.07.2019 №14/7-2075В на суму 3 937,63 грн.

21.6 Факт надсилання зазначених вимог на адресу відповідача (відправлення №0100107530295 та №0100111262920) підтверджується описами вкладень та чеками, копії яких надані у справу.

21.7 За відомостями з веб-сайта ПАТ "Укрпошта" вимога позивача від 28.05.2019 №14/7-1592В отримана відповідачем 01.08.2019, а додаткова вимога від 19.07.2019 №14/7-2075В - 24.07.2019.

21.8 Вимоги позивача до відповідача виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем укладених між сторонами договорів, за умовами яких позивач поставляв відповідачу природний газ, а саме:

1) за договором від 21.12.2015 №4089/16-ТЕ-13 постачання природного газу загальна заборгованість відповідача становить 3 807,94 грн, з яких 3 283,70 грн пені, 223,89 грн 3% річних та 300,35 грн інфляційних втрат;

2) за договором від 19.01.2017 №6291/1718-БО-13 постачання природного газу загальна заборгованість відповідача становила 382 844,93 грн, з яких 318 158,39 грн основного боргу, 24 815,82 грн пені, 10 509,61 грн 3% річних та 29 361,11 грн інфляційних втрат;

3) за рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2018 у справі №908/693/18 загальна заборгованість відповідача становила 9 450,64 грн, з яких 6 223,33 грн - пеня, 406,20 грн - 3% річних, 1 059,12 грн - інфляційні втрати, 1 761,99 грн витрат з оплати судового збору;

4) за рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі №908/15/19 загальна заборгованість у відповідача становила 297 039,72 грн, з яких 223 571,59 грн - пеня, 22 082,10 грн - 3% річних, 46 996,28 грн - інфляційні втрати, 4 389,75 грн витрат по оплаті судового збору;

5) за рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 у справі №908/22/19 загальна заборгованість відповідача становила 51 677,83 грн, з яких 27 090,72 грн - пеня, 4 839,44 грн - 3% річних, 17 985,67 грн - інфляційні втрати, 1 762,00 грн витрат з оплати судового збору;

6) за рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 у справі№908/21/19 загальна заборгованість відповідача становила 240 740,08 грн, з яких 129 286,31 грн - пеня, 25 373,63 грн - 3% річних, 82 522,40 грн - інфляційні втрати, 3 557,74 грн витрат з оплати судового збору.

Таким чином, грошові вимоги позивача до відповідача складали 985 561,14 грн.

21.9 Після прийняття рішення про припинення боржник погасив наступну заборгованість:

- за договором від 19.01.2017 №6291/1718-БО-13 постачання природного газу сплачено заборгованість у розмірі 382 844,93 грн, з яких 318 158,39 грн основного боргу, 24 815,82 грн пені, 10 509,61 грн 3% річних та 29 361,11 грн інфляційних втрат;

- за рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.05.2018 у справі №908/693/18 сплачено заборгованість у розмірі 9 450,64 грн, з яких 6 223,33 грн - пеня, 406,20 грн - 3% річних, 1 059,12 грн - інфляційні втрати, 1 761,99 грн витрат з оплати судового збору;

- за рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2019 у справі №908/15/19 сплачено заборгованість у розмірі 297 039,72 грн, з яких 223 571,59 грн - пеня, 22 082,10 грн - 3% річних, 46 996,28 грн - інфляційні втрати, 4 389,75 грн витрат по оплаті судового збору;

- за рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.03.2019 у справі №908/22/19, зокрема сплачено заборгованість в сумі 51 677,83 грн, з яких 27 090,72 грн - пеня, 4 839,44 грн - 3% річних, 17 985,67 грн - інфляційні втрати, 1 762,00 грн витрат з оплати судового збору.

21.10 Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 було змінено рішення Господарського суду Запорізької області від 13.09.2019 у справі №908/21/19, стягнуто з відповідача на користь позивача 241 367,21 грн, з яких 129 286,31 грн пені, 25 373,63 грн - 3% річних, 83 149,53 грн інфляційних втрат та 3 557,74 грн судового збору.

21.11 Враховуючи викладене, а також сплату відповідачем заборгованості за судовим рішенням у справі № 908/22/19 позивач уточнив позовні вимоги та визначив у даному позові кредиторські вимоги до відповідача в сумі 309 861,69 грн, які складаються із нарахованих штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, а саме:

- за договором постачання природного газу від 21.12.2015 №4089/16-ТЕ-13 вимоги до відповідача складають суму 3 807,94 грн, з яких 3 283,70 грн пені, 223,89 грн - 3% річних та 300,35 грн інфляційних втрат;

- за договором постачання природного газу від 19.10.2017 №6291/1718-БО-13 вимоги до відповідача складають суму 64 686,54 грн, з яких 24 815,82 грн пені, 10 012,76 грн - 3% річних, а також 25 920,33 грн інфляційних втрат;

- за рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.09.2019 у справі №908/21/19, яке змінено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019, вимоги до відповідача складають 241 367,21 грн, з яких 129 286,31 грн пені, 25 373,63 грн - 3% річних, 83 149,53 грн інфляційних втрат та 3 557,74 грн судового збору.

21.12 Між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір постачання природного газу від 21.12.2015 №4089/16-ТЕ-13.

21.13 Також між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір постачання природного газу від 19.10.2017 №6291/1718-БО-13.

22. Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

23. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

24. Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

25. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

26. Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

27. Виходячи з системного аналізу статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

28. Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

29. У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

30. Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

31. Щодо порушеного права, таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

32. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

33. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

34. Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

35. Згідно статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

36. Одночасно з цим, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

37. В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

38. Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

39. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

40. Разом з цим, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, Суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у цьому випадку ніяким чином не призведе до відновлення прав та законних інтересів позивача.

41. Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне зазначити наступне.

42. Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

43. Відповідно до частини 3 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

44. Згідно частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

45. Відповідно до частин 1-3 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

46. Як вже було зазначено, рішенням Запорізької обласної ради від 28.03.2019 №24 "Про припинення комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради шляхом приєднання до Комунальної установи "Таврійський будинок інвалідів" Запорізької обласної ради" вирішено припинити комунальне підприємство "Соцкомуненергія" Запорізької обласної ради.

47. З наведеного убачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання.

48. За приписами частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

49. Така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов`язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.

50. Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов`язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов`язаннями.

51. Суд звертає увагу на те, що при універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні, відображені чи ні вони в передавальному акті. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

52. Таким чином, внаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

53. Системний аналіз норм статей 106, 107 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

54. Окрім того, за приписами частин 1,2 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

55. Тобто, чинним законодавством визначено, що положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами повинен містити саме розподільчий баланс при застосуванні такої форми реорганізації як поділ.

56. Таким чином, у даному випадку, за наслідками реорганізації відповідача шляхом його приєднання до іншої особи - Комунальної установи "Таврійський будинок інвалідів", до останньої переходять всі права та обов`язки Комунального підприємства "Соцкомуненергія", тобто, має місце універсальне правонаступництво.

57. У даному випадку невключення кредиторських вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в передавальний акт не змінює та не припиняє права позивача вимагати виконання судових рішень та зобов`язань за договорами, а отже, обраний позивачем спосіб захисту майнових прав не є ефективним у розумінні статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ефективним способом захисту в цьому випадку є звернення позивача із заявою про заміну сторони правонаступником (щодо вимог позивача стосовно яких прийнято судові рішення) та звернення з позовом до суду в установленому законом порядку (щодо зобов`язань за якими рішення не приймалися).

58. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

59. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункти 10.1 - 10.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.

60. Також, визнаються безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом доводи скаржника (пункт 10.4 постанови), оскільки вказаною постановою суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

61. Надаючи оцінку доводам скаржника (пункт 10.5 постанови) колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

62. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки вимоги позивача мають чітку вартісну оцінку і їх можливе задоволення також пов`язане з можливістю подальшою реалізації прав позивача в межах визначеної суми, то позов є позовом майнового характеру.

63. Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

64. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

65. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

66. В цьому випадку, вимоги позивача до відповідача у цій справі є вимогами про спонукання до вчинення дій та виникли зокрема із судових рішень у справах, при зверненні з позовом у яких позивачем вже було сплачено судовий збір з вимог майнового характеру.

67. Наведеного судами попередніх інстанцій враховано не було.

68. Разом з тим, вказана помилка не призвела до прийняття судом апеляційної інстанції неправильного рішення.

69. З огляду на викладене, Суд вважає обґрунтованою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні позову, але з мотивів викладених в даній постанові касаційного суду.

70. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

71. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

72. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

73. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

74. Оскільки підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 25.06.2020 № 14/7-4138-20 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 у справі № 908/2337/19, в частині відмови у зобов`язанні Комунального підприємства "Соцкомуненергія" Запорізької міської ради в особі голови комісії з припинення Остащенко Н.М. включити до передавального акта грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 627,13 грн та, в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в дохід Державного бюджету України 2 726,93 грн судового збору залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 908/2337/19 залишити без змін.

3. Мотивувальну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 908/2337/19 змінити з підстав вказаних в мотивувальній частині цієї постанови Верховного Суду, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

К. М. Огороднік