Рішення

від 29.09.2020 по справі 480/4853/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 р. Справа № 480/4853/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Діски А.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Івах Я.А.,

представника позивача-Сінько О.А. ,

представника відповідача-Семерні І.Ю.,

свідка - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс" (далі за текстом-позивач, ТОВ "АЛЬФА-ІМЕКС") звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту- відповідач, ГУ ДПС у Сумській області) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0003291404 від 17.07.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 66353,75 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням - 53083,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 13270,75 грн

Свої вимоги позивач мотивує тим, оскаржуване повідомлення-рішення було видане на підставі акту перевірки від 14.06.2019 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, за березень 2018 року на загальну суму 53 083,00 грн. Підставою порушення вимог податкового законодавства податковий орган зазначає показання керівника ПП «Українське Поле» в межах кримінального провадження №32017000000000172 від 25.09.2017, наявність матеріалів кримінальних проваджень №32017100110000090 від 02.11.2017, №12017100010011054 від 21.11.2017 та відсутність документів в березні 2018 року на транспортування пшениці, що була придбана 28.03.2018 на загальну суму 318499,78 грн (в т.ч. ПДВ 53083,33 грн.), відсутність довіреності на отримання пшениці від ПП «Українське Поле» та відсутність документів про передання на зберігання цієї пшениці в межах укладеного договору зберігання від 28.03.2018. Заперечення на Акт перевірки не були враховані ГУ ДФС у Сумській області. Позивачем оскаржувалось рішення податкового органу в адміністративному порядку, проте у задоволенні скарги було відмовлено. ТОВ «Альфа-Імекс» вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки перевірка здійснювалась за березень 2018 року, податковий орган вказуючи про відсутність акту приймання-передачі зерна на зберігання, не врахував, що акт був складений 02.04.2019, в день, який не входив до періоду перевірки, фактичне знаходження придбаної у контрагента пшениці в с.Будилка підтверджується Актами приймання-передачі її на зберігання, а також відвантаженням пшениці на транспортні засоби покупця ТОВ «Макс-Мілл» , відповідно до товарно-транспортних накладних. На підтвердження реального здійснення господарських операцій та відповідно правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2018 року ТОВ «Альфа-Імекс» (позивачем), на перевірку були надані Договір поставки №27/03 від 27.03.2018, видаткова накладна №40 від 28.03.2018, Договір зберігання 28/03 від 28.03.2018, Акт приймання-передачі ТМЦ на відповідальне зберігання від 02.04.2019, податкова декларація за березень 2018 року, Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за березень 2018 року, податкова накладна №50 від 28.03.2018 ПП «Українське Поле» . Подальше використання зерна у власній господарській підтверджується договором постачання №п/20/08 від 20.08.2018, видатковою накладною №87 від 31.08.2018, Товарно-транспортною накладною від 31.08.2019, видатковою накладною №90 з товарно-транспортною накладною №Р90 від 19.09.2018, Договором зберігання №01/09 від 01.09.2018, Актом передачі ТМЦ на зберігання від 01.09.2018, квитанцією до прибуткового касового ордеру №54 від 01.09.2018, податковою декларацією за серпень 2018 року, Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2018 року, податковими накладними на реалізацію пшениці №18, 20, 29 за серпень 2018 року.

Ухвалою суду від 29.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

17.12.2019 представник відповідача подав клопотання про заміну сторони та відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, оскільки перевіркою господарських відносин, щодо дослідження їх реальності здійснення та повноти відображення в бухгалтерському обліку ТОВ "Альфа-Імекс" по операціям з придбання пшениці від ПП "Українське Поле" встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій та допущено порушення пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ, а саме: завищено суму податкового кредиту на загальну суму 53083 грн., відтак податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 17.07.2019 № 0003291404 є законним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а позов ТОВ «Альфа - Імекс» - безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 17.12.2020 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).

Ухвалою суду від 08.01.2020 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2020, а справу №480/4853/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 17.06.2020 продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

15.07.2020 представником позивача надано пояснення щодо долучення до справи як доказу копії протоколу допиту.

22.09.2020 представником відповідача надано додаткові пояснення щодо контрагента позивача - ПП «Українське поле» , а також зазначено, що порушення підтверджується сукупністю доказів, серед яких: відсутність факту реального одержання (купівлі) ПП «Українське поле» відповідної кількості пшениці та відсутність власного задекларованого виробництва у період здійснення господарської діяльності (підтверджується даними з ЄРПН), відсутність первинних документів, які підтверджують проведену господарську операцію між ТОВ «Альфа - Імекс» та ПП «Українське Поле» (відсутність документів, щодо транспортування пшениці, щодо її зберігання, довіреності на отримання пшениці, складських квитанцій, акту виконаних робіт, щодо зберігання пшениці, платіжних доручень тощо), наявність кримінальних проваджень в яких здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358 КК України (кримінальні провадження № 32017120010000006 від 25.01.2017, № 12017100010011054 від 21.11.2017, №320171001100000090 від 02.11.2017), наявність протоколу допиту керівника контрагента позивача - ПП «Українське Поле» - ОСОБА_2 , який зазначив, що зареєстрував ПП «Українське Поле» на прохання знайомого, без мети ведення господарської діяльності; доступу до електронної звітності не мав, печатку підприємства ніколи не бачив та не користувався нею, відсутність у ПП «Українське Поле» достатньої кількості працівників для здійснення операцій з купівлі - продажу товарів та їх зберігання (згідно даних 1 -ДФ, у 1 кварталі 2018 року на підприємстві працювала 1 особа), відсутність у ПП «Українське Поле» власних основних засобів та відсутня їх оренда, відсутність у бухгалтерському обліку ТОВ «Альфа - Імекс» послуг зберігання пшениці (рахунок 631).

Представник позивача надала додаткові пояснення, в яких зазначила, що зерно зберігалося за адресою місцезнаходження СФГ "Горкун". З цим фермерським господарством спочатку і було укладено договір на постачання пшениці, яка в нього і зберігалася, але ПП "Українське поле" запропонувало кращу ціну на це саме зерно і, які відносини склалися між СФГ "Горкун" та ПП "Українське поле" позивачу не відомо. Складання складських квитанцій ні діючим законодавством, ні договором не передбачено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Суд, заслухавши представників сторін, пояснення свідка, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АЛЬФА-ІМЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Українське поле» (36046741) за період березень 2018 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2019 року №706/18-28-14-04-20/37052672/66 (а.с. 15-27).

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп. «а» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі-ПК України) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53 083,00 грн. в т.ч. за березень 2018 року в сумі 53083,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки позивачем було подано на нього скаргу від 05.08.2019. Відповідно до листа-відповіді на скаргу №3850/6/91-00-08-05-02 від 30.09.2019 скаргу залишено без задоволення, а акт перевірки без змін (а.с. 32-36).

17.07.2019 ГУ ДПС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003291404 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 66353,75 грн, в т.ч. податкових зобов`язань 53083,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 13270,75 грн (а.с. 12).

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як зазначено вище, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

У свою чергу, відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом наведених норм необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не можуть бути підставою для податкового обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Підставою для нарахування грошових зобов`язань ТОВ "Альфа-Імекс" слугували висновки податкового органу, зазначені в акті перевірки, про встановлення завищення позивачем податкового кредиту на суму 53083,00 грн. по операціям з придбання пшениці від ПП "Українське Поле", оскільки відповідачем встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, ураховуючи наступне.

27.03.2018 між ТОВ «Альфа-Імекс» та ПП «Українське Поле» було укладено договір поставки №П 27/03 на постачання 65 т пшениці 6 кл. за ціною 4900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 816,67 грн. на загальну суму 318500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53083,33 грн).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до п. 5.1 договору поставки №27/3 від 27.03.2018 покупець здійснює оплату 100% вартості поставленого товару протягом 10 банківських днів від дати поставки і отримання наступних документів: оригіналів рахунків-фактури, оригіналів видаткової та податкової накладних, а також складська квитанція (оригінал).

При цьому, з наданої позивачем до позову копії договору, укладеного 27.03.2018 між ТОВ Альфа-Імекс та ПП Українське Поле вбачається, що п. 5.1 передбачає оплату 100% вартості поставленого товару протягом 10 банківських днів від дати поставки і отримання наступних документів: оригіналу рахунку-фактури, оригіналів видаткової та податкової накладних, а також акту приймання-передачі зерна на зберігання (а.с. 56 Т. 1).

Представником відповідача було надано суду копію договору неналежної якості, з п. 5.1 якого вбачається про необхідність надання саме складської квитанції (а.с. 237-239 Т. 1). При цьому, представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що вказана копія договору є роздруківкою фотографії, зробленої під час перевірки позивача інспектором ГУ ДПС у Сумській області. Вказала, що запитів до підприємства про надання копій документів відповідач не надсилав.

Суд зазначає, що ст. 85 Податкового кодексу України визначено порядок отримання податковим органом копій документів. Ненадання представником відповідача доказів отримання копії договору у порядку, визначеному законом, свідчить про невідповідність такого доказу вимогам ст.74 КАС України.

Судом було зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору №П 27/03 від 27.03.2018.

Копію з наданого позивачем в судовому засіданні оригіналу договору судом було долучено до матеріалів справи (а.с. 60-61 Т. 1).

Допитана в якості свідка директор ТОВ Альфа-Імекс ОСОБА_1 пояснила, що саме наданий суду оригінал договору є тим договором, який було укладено нею з ПП Українське Поле та який надавався на перевірку відповідачу. Інших договорів з ПП Українське Поле у позивача не було.

З огляду на викладене, належним та допустимим доказом для суду є зроблена з оригіналу договору №П 27/03 від 27.03.2018, дослідженого в судовому засіданні, його копія ( а.с. 60-61 Т. 1).

Відповідно до п. 4.1 договору №П 27/03 від 27.03.2018 поставка здійснюється на умовах EXW (склад продавця) с. Будилка Лебединського району.

Згідно п. 5.1. договору поставки ТОВ «Альфа-Імекс» здійснює оплату 100% вартості поставленого товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця протягом десяти банківських днів від дати поставки та отримання наступних документі, в тому числі оригіналів видаткової та податкової накладних, а також акту приймання-передачі зерна на зберігання.

Товар було передано ТОВ «Альфа- Імекс» відповідно до видаткової накладної №40 від 28.03.2018 (а.с. 58 Т.1).

18.04.2018 в реєстрі податкових накладних ПП "Українське Поле" було зареєстровано електронну податкову накладну за №50 (а.с. 105 Т.1).

Крім того, 28.03.2018 ПП "Українське Поле" уклало з ТОВ "Альфа-Імекс" договір зберігання №28/03 (а.с. 59-61 Т.1) , відповідно до якого ПП "Українське Поле" приймає на зберігання 65 т пшениці, отриманої покупцем в межах договору №1127/03 від 28.03.2018. Відповідно до умов договору ТОВ "Альфа Імекс" передає на зберігання пшеницю протягом 2 календарних днів після набрання чинності цього договору та оплачує цей договір в розмірі 100,00 грн. по його закінченню 01.09.2018р. Місце зберігання - с. Будилка.

02.04.2018 між ТОВ "Альфа-Імекс" та ПП "Українське Поле" був підписаний Акт передачі-приймання матеріальних цінностей на зберігання, відповідно до якого ПП "Українське Поле" прийняло на зберігання пшеницю 6 класу на суму 318500,00 грн. в кількості 65 тон. (а.с. 62 Т.1)

ТОВ "Альфа-Імекс" (позивач) листом №26/07-1 від 26.07.2018 повідомило ПП "Українське Поле" про неможливість розрахуватись за поставлену пшеницю та запропонував розірвати договір (а.с. 63 Т.1). Листом №27/07-1 від 27.07.2018 ПП "Українське Поле" пролонгувало строк оплати до 31.12.2018 (а.с. 64 Т.1).

01.09.2018 ТОВ "Альфа-Імекс" розрахувався з ПП "Українське Поле" за попередній договір зберігання, про що видана квитанція до прибуткового касового ордеру №54 від 01.09.2018 на суму 100,00 грн.

В листопаді 2018 року позивачем було оплачено придбану за договором №П 27/03 від 27.03.2018 у ПП Українське Поле пшеницю, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 40-41 Т. 2).

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, надані позивачем і досліджені в судовому засіданні договори та інші первинні документи, складені у межах цих договорів, у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між ТОВ "Альфа-Імекс" та його контрагентом ПП "Українське поле", та підтверджують реальне здійснення господарських операцій між ними.

Щодо доводів, зазначених в акті перевірки про відсутність факту реального одержання ПП Українське Поле відповідної кількості пшениці від інших СГ та власного задекларованого виробництва у період господарської діяльності, що засвідчує нереальність здійснення ПП Українське Поле первинного постачання на адресу позивача, суд зазначає наступне.

Оптова торгівля зерном відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Альфа-Імекс» , а змішане сільське господарство до основного виду діяльності його контрагента - ПП Українське Поле .

Як зазначалось представником позивача ПП "Українське поле" так само, як і ТОВ "Альфа-Імекс" є посередником у постачанні сільськогосподарської продукції, а не її виробником.

Податковим органом досліджувався досить короткий проміжок часу і перевірки контрагента позивача не здійснювались, інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгу постачання, а також податкова інформація, надана іншим контролюючими органами носить виключно інформативний характер, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону та сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Суд наголошує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача економічний зміст спірних господарських операцій полягає у отриманні прибутку від наступного продажу такого товару.

Так, 20.08.2018 між ТОВ «Альфа-Імекс» та ТОВ «МАКС-МІЛЛ» було укладено договір №11/20/08 постачання пшениці фуражної (6 клас) в кількості 250 т за ціною 4600,00 грн. з ПДВ на умовах Франко-автомобіль з с. Будилки, Лебединського району Сумської області (а.с. 65-70 Т.1).

ТОВ «Альфа-Імекс» (позивач) реалізувало придбану у ПП «Українське Поле» пшеницю ТОВ «Макс-Мілл» в межах договору №11/20/08:

20.08.2018 -17,62 т. пшениці 6 класу (видаткова накладна №87 від 31.08.2018р., товарно-транспортна накладна №Р87 від 31.08.2018),

19.09.2018 - 23,1 т пшениці 6 кл. (видаткова накладна №90 від 19.09.2018, товарно-транспортна накладна №Р90 від 19.08.2018) (а.с. 71-74 Т.1).

01.09.2018, то 01.09.2018 був укладений новий договір зберігання №01/09, відповідно до якого ПП «Українське Поле» прийняло до зберігання 48 тон пшениці, про що був складений акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2018 (а.с. 75-78 Т. 1).

Матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом. Зазначені документи відповідають вимогам первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , податкові накладні містять всі необхідні реквізити, а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів. На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП Українське Поле було зареєстровано у встановленому порядку, не було виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної фіскальної служби та було зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Твердження акту перевірки щодо відсутності складської квитанції, яка нібито повинна була бути складена продавцем спростовуються самим текстом договору №П 27/03 від 27.03.2018, де зазначено, що надається не «складська квитанція (оригінал)» , а акт приймання-передачі зерна на зберігання (оригінал).

Крім того, довіреність на отримання пшениці передається продавцю та зберігається у продавця пшениці, а не у покупця ТОВ «Альфа-Імекс» .

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зміст наведеної норми на контролюючий орган покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, що став підставою для визначення суми грошового зобов`язання.

Водночас, в разі надання контролюючим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податків правопорушення, на платника покладається обов`язок спростувати обґрунтовані доводи відповідача.

Це відповідає нормі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно посилання відповідача на те, що керівник постачальника позивача ОСОБА_2 надав пояснення від 06.12.2017 (а.с. 123 Т.1) у якості свідка у кримінальному провадженні, відповідно до яких він не веде господарську діяльність підприємства, не підписував первинні документи підприємства, суд зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Відповідний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду 27.03.2018 року у справі №816/809/17, від 28.02.2019 у справі №813/3179/16.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч.2 ст. 77 КАС України , такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність ПП "Українське Поле", що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Суд зазначає, що представником відповідача заявлялось клопотання про виклик в якості свідка директора ПП "Українське поле" ОСОБА_2 . Проте, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 92 КАС України протокольною ухвалою суду у задоволенні такого клопотання представника відповідача було відмовлено.

В якості свідка було допитано директора ТОВ "Альфа-Імекс" ОСОБА_1 , яка суду пояснила, що спірні господарські операції мали реальний характер. Нею особисто укладався договір з ПП "Українське поле" на постачання пшениці. Договір з боку контрагента було підписано ОСОБА_2 під час особистої з ним зустрічі. Придбана пшениця зберігалась в с. Будилка Лебединського району у СФГ ОСОБА_3 , за домовленістю між ним та ПП "Українське поле", до того часу, поки не було реалізовано.

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Контролюючим органом усупереч вимог процесуального Закону не було надано доказів, а судом не встановлено фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та вказаним контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями цього контрагента.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області від 17.07.2019 №0003291404, а отже суд визнає його таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1921 грн. за платіжним дорученням №19 від 04.11.2019 (а.с.3).

Таким чином, позивачу необхідно відшкодувати витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №0003291404 від 17.07.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 66353,75 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 53083,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 13270,75 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс" (вул. Рибалко, 2, м. Суми, 40011, код ЄДРПОУ 37052672) витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.10.2020.

Суддя А.Б. Діска