Постанова

від 04.02.2021 по справі 480/4853/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 р.Справа № 480/4853/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Діска А.Б., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 05.10.20 року по справі № 480/4853/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс"

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0003291404 від 17.07.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 66353,75 грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням - 53083,00 грн та штрафних санкцій в розмірі 13270,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про помилковість висновків акту перевірки на підставі яких податковим органом прийнято оскаржуване рішення.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Сумській області (вул. Іллінська, 13, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 43144399)

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2020 скасовано ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2020, а справу №480/4853/19 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №0003291404 від 17.07.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість в розмірі 66353,75 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 53083,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 13270,75 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Імекс" витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про заміну відповідача у справі задоволено.

Замінено відповідача по справі № 480/4853/19 - Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області як територіальний орган утворений на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 43995469).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фахівцями контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "АЛЬФА-ІМЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Українське поле» (36046741) за період березень 2018 року, результати якої оформлені актом від 14.06.2019 №706/18-28-14-04-20/37052672/66 (т. 1, а.с. 15-27).

У висновках акту перевірки податковим органом визначені наступні порушення: пп. «а» п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 53083,00 грн. в т.ч. за березень 2018 року в сумі 53083,00 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подано на нього скаргу від 05.08.2019. Відповідно до листа-відповіді на скаргу №3850/6/91-00-08-05-02 від 30.09.2019 скаргу залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін (т. 1, а.с. 32-36).

17.07.2019 на підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003291404 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 66353,75 грн, в т.ч. податкових зобов`язань 53083,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 13270,75 грн (т. 1, а.с. 12).

Не погодившись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п.198.1, п.198.2., п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Тобто, зі змісту вказаних норм права вбачається існування декількох підстав для формування податкового кредиту з ПДВ, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, використання придбаного товару (послуги) у власній господарській діяльності, а також фактичне виконання господарської операції за наслідками якої виникає право на податковий кредит з ПДВ.

Відповідно до абз. 1-3 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Як вже вище зазначалось, абз. 1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За змістом наведених норм встановлено, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не можуть бути підставою для податкового обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що підставою для нарахування грошових зобов`язань ТОВ "Альфа-Імекс" слугували висновки акту перевірки про встановлення завищення позивачем податкового кредиту на суму 53083,00 грн. по операціям з придбання пшениці від ПП "Українське Поле", оскільки відповідачем встановлено відсутність підтвердження реальності здійснення даних операцій.

Колегія суддів не погоджується з зазначеними вище висновками контролюючого органу та зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 27.03.2018 між ТОВ «Альфа-Імекс» та ПП «Українське Поле» було укладено договір поставки №П 27/03 на постачання 65 т пшениці 6 кл. за ціною 4900,00 грн. (в т.ч. ПДВ 816,67 грн. на загальну суму 318500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 53083,33 грн).

Податковим органом в акті перевірки зазначено, що відповідно до п. 5.1 договору поставки №27/3 від 27.03.2018 покупець здійснює оплату 100% вартості поставленого товару протягом 10 банківських днів від дати поставки і отримання наступних документів: оригіналів рахунків-фактури, оригіналів видаткової та податкової накладних, а також складська квитанція (оригінал).

При цьому, з наданої позивачем до позову копії договору, укладеного 27.03.2018 між ТОВ Альфа-Імекс та ПП Українське Поле вбачається, що п. 5.1 передбачає оплату 100% вартості поставленого товару протягом 10 банківських днів від дати поставки і отримання наступних документів: оригіналу рахунку-фактури, оригіналів видаткової та податкової накладних, а також акту приймання-передачі зерна на зберігання (т. 1, а.с. 55-57).

Відповідачем до матеріалів справи долучено копію вказаного договору, яка є неналежної якості, з п. 5.1 якої вбачається про необхідність надання саме складської квитанції (т. 1, а.с. 237-239).

Судом першої інстанції зі змісту пояснень представника відповідача встановлено, що вказана копія договору є роздруківкою фотографії, зробленої під час перевірки позивача інспектором ГУ ДПС у Сумській області, крім того представником відповідача зазначено, що запитів до підприємства про надання копій документів відповідач не надсилав.

Стосовно вказаної обставини по справі колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 85 Податкового кодексу України визначено порядок отримання податковим органом копій документів. Ненадання представником відповідача доказів отримання копії договору у порядку, визначеному законом, свідчить про невідповідність такого доказу вимогам ст. 74 КАС України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору №П 27/03 від 27.03.2018, копію з якого долучено до матеріалів справи.

Зі змісту наданих під час розгляду справи судом першої інстанції пояснень свідка, директор ТОВ Альфа-Імекс ОСОБА_1 , встановлено, що саме наданий суду оригінал договору є тим договором, який укладено нею з ПП Українське Поле та який надавався на перевірку відповідачу. Інших договорів з ПП Українське Поле позивач не укладав.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та допустимим доказом для суду є зроблена з оригіналу договору №П 27/03 від 27.03.2018, дослідженого в судовому засіданні, його копія, що долучена до матеріалів справи.

Крім того, відповідно до п. 4.1 договору №П 27/03 від 27.03.2018 поставка здійснюється на умовах EXW (склад продавця) с. Будилка Лебединського району.

Згідно п. 5.1. договору поставки ТОВ «Альфа-Імекс» здійснює оплату 100% вартості поставленого товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку продавця протягом десяти банківських днів від дати поставки та отримання наступних документі, в тому числі оригіналів видаткової та податкової накладних, а також акту приймання-передачі зерна на зберігання.

Товар передано ТОВ «Альфа- Імекс» відповідно до видаткової накладної №40 від 28.03.2018 (т. 1, а.с. 58).

18.04.2018 в реєстрі податкових накладних ПП "Українське Поле" зареєстровано електронну податкову накладну за №50 (т. 1, а.с. 105).

Крім того, 28.03.2018 ПП "Українське Поле" уклало з ТОВ "Альфа-Імекс" договір зберігання №28/03 (т. 1, а.с. 59-61), відповідно до умов якого ПП "Українське Поле" приймає на зберігання 65 т пшениці, отриманої покупцем в межах договору №1127/03 від 28.03.2018. За умовами договору ТОВ "Альфа Імекс" передає на зберігання пшеницю протягом 2 календарних днів після набрання чинності цього договору та оплачує цей договір в розмірі 100,00 грн. по його закінченню 01.09.2018. Місце зберігання - с. Будилка.

02.04.2018 між ТОВ "Альфа-Імекс" та ПП "Українське Поле" підписаний Акт передачі-приймання матеріальних цінностей на зберігання, відповідно до якого ПП "Українське Поле" прийняло на зберігання пшеницю 6 класу на суму 318500,00 грн. в кількості 65 тон (т. 1, а.с. 62).

ТОВ "Альфа-Імекс" (позивач) листом №26/07-1 від 26.07.2018 повідомило ПП "Українське Поле" про неможливість розрахуватись за поставлену пшеницю та запропонував розірвати договір (т. 1, а.с. 63). Листом №27/07-1 від 27.07.2018 ПП "Українське Поле" пролонгувало строк оплати до 31.12.2018 (т. 1, а.с. 64).

01.09.2018 ТОВ "Альфа-Імекс" розрахувався з ПП "Українське Поле" за попередній договір зберігання, про що видана квитанція до прибуткового касового ордеру №54 від 01.09.2018 на суму 100,00 грн.

В листопаді 2018 року позивачем сплачено придбану за договором №П 27/03 від 27.03.2018 у ПП Українське Поле пшеницю, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру (т. 2, а.с. 40-41).

Спростовуючи необґрунтованість висновків акту перевірки про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій проведених позивачем, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем договори та інші первинні документи, складені у межах цих договорів, у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між ТОВ "Альфа-Імекс" та його контрагентом ПП "Українське поле", та підтверджують реальне здійснення господарських операцій між ними.

Стовно доводів апеляційної скарги в частині відсутності факту реального одержання ПП Українське Поле відповідної кількості пшениці від інших суб`єктів господарювання та власного задекларованого виробництва у період господарської діяльності, що засвідчує нереальність здійснення ПП Українське Поле первинного постачання на адресу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Оптова торгівля зерном відноситься до основних видів діяльності ТОВ «Альфа-Імекс» , а змішане сільське господарство до основного виду діяльності контрагента позивача, ПП Українське Поле . Контрагент позивача само, як і ТОВ "Альфа-Імекс" є посередником у постачанні сільськогосподарської продукції, а не її виробником.

З метою обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем досліджувався досить короткий проміжок часу і перевірки контрагента позивача не здійснювались, інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгу постачання, а також податкова інформація, надана іншим контролюючими органами носить виключно інформативний характер, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону та сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Крім того, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх вчинив, а не до іншої особи.

Економічний зміст спірних господарських операцій позивача з його контрагентом полягає у отриманні прибутку від наступного продажу такого товару, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи документи зі змісту яких встановленні наступні обставини.

Так, 20.08.2018 між ТОВ «Альфа-Імекс» та ТОВ «МАКС-МІЛЛ» укладено договір №11/20/08 постачання пшениці фуражної (6 клас) в кількості 250 т за ціною 4600,00 грн. з ПДВ на умовах Франко-автомобіль з с. Будилки, Лебединського району Сумської області (а.с. 65-70 Т.1).

ТОВ «Альфа-Імекс» реалізувало придбану у ПП «Українське Поле» пшеницю ТОВ «Макс-Мілл» в межах договору №11/20/08: 20.08.2018 -17,62 т. пшениці 6 класу (видаткова накладна №87 від 31.08.2018, товарно-транспортна накладна №Р87 від 31.08.2018), 19.09.2018 - 23,1 т пшениці 6 кл. (видаткова накладна №90 від 19.09.2018, товарно-транспортна накладна №Р90 від 19.08.2018).

01.09.2018, укладений новий договір зберігання №01/09, відповідно до якого ПП «Українське Поле» прийняло до зберігання 48 тон пшениці, про що був складений акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2018 (т. 1, а.с. 75-78).

Матеріалами справи підтверджено факт наявності у позивача бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів, оформлених згідно вимог чинного законодавства, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом. Зазначені документи відповідають вимогам первинних документів, встановленим Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , податкові накладні містять всі необхідні реквізити, а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів. На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП Українське Поле зареєстровано у встановленому порядку, не було виключені з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної фіскальної служби та було зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, відтак не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доводи відповідача стосовно відсутності складської квитанції, яка нібито повинна була бути складена продавцем спростовуються самим текстом договору №П 27/03 від 27.03.2018, відповідно до якого надається не «складська квитанція (оригінал)» , а акт приймання-передачі зерна на зберігання (оригінал). Крім того, довіреність на отримання пшениці передається продавцю та зберігається у продавця пшениці, а не у покупця ТОВ «Альфа-Імекс» .

Крім того, наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Стосовно доводів контролюючого органу з посиланням на допит в якості свідка в кримінальному провадженні керівника постачальника позивача ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає, що сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 28.02.2019 у справі №813/3179/16.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Відповідно до ст. 78 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, відповідачем, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, такого доказу як вирок суду надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність ПП "Українське Поле", що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

З урахуванням вказаного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області №0003291404 від 17.07.2019.

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, суд першої інстанції правомірно здійснив розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року по справі №480/4853/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 12.02.2021 року