Ухвала

від 05.10.2020 по справі 500/1053/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 500/1053/20

05 жовтня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника відповідачів - Олексюка Р.З.

розглянувши у відкритому судовому клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства "АМБАР 88" до Головного управління ДПС у Тернопільській області , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішень Головного управління ДПС України в Тернопільській області про відмову у реєстрації податкових накладних та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Так, 14 вересня 2020 року на адресу Тернопільського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної податкової служби України у Тернопільської області та Державної податкової служби України (далі - Відповідачі) надійшло спільне клопотання про залишення позовної заяви приватного підприємства АМБАР 88 без розгляду, покликаючись на пропущення процесуального строку звернення до суду.

Відповідачі своє клопотання мотивуються тим, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до суду, ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року у справі №500/351/19 позов залишено без розгляду. Про таке рішення суду позивач, нібито, дізнався лише у грудні 2019 року, через неналежне виконання зобов`язань адвокатом Голоденом О.М., який вчасно не повідомляв про перебіг судової справи №500/351/19.

Вирішуючи питання порушенні Відповідачами у клопотанні суд керується наступним.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У постанові від 11 жовтня 2019 у справі № 640/20468/18 Верховний Суд зазначив, що із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина перша статті 5 КАС України).

Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку звернення до суду, суд оцінює добросовісність заявника, поведінку заявника, тривалість пропуску строку, характер порушеного права, істотність порушення, істотність перешкоди для звернення до суду, наслідки для третіх осіб, можливість виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Так, як вбачається із обставин звернення до суду позивач протягом тривалого часу вживає заходів, які передбачені процесуальним законодавством для захисту своїх законних прав.

31 січня 2019 року позивач звернувся із адміністративним позовом суду.

Ухвалою суду від 05 серпня 2019 року по справі №500/351/19, позову заяву позивача залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю вимогам процесуального закону.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року по справі №500/351/19, позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку із не виконанням вимог ухвали суду від 05 серпня 2019 року.

В подальшому у зв`язку із недобросовісною поведінкою представника позивача, останній не зміг вчасно дізнатись про прийняті процесуальні рішення у справі. При цьому, суд звертає увагу на те, що належне виконання договірних зобов`язань, які виникли між позивачем та його представником є предметом іншого судового розгляду, а відтак не може бути предметом дослідження в адміністративному судочинстві.

Звідси, суд робить висновок про те, що позивач вчасно звернувся до адміністративного суду із первісним позовом (справа №500/531/19). Проте, з незалежних від позивача обставин протягом тривалого часу розгляд судової справи не здійснювався, у зв`язку із обставинами, які передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, як поважні для суду та інших учасників судового провадження.

Крім цього, суд оцінює розмір матеріальних збитків, яких може зазнати позивач, як сторона господарських правовідносин у випадку, якщо право позивача зазнало порушення із сторони контролюючого органу та вважає, що останні є значними і здатні негативно вплинути на подальше ведення господарської діяльності приватним підприємством АМБАР 88 .

Важливою обставиною, на яку суд зважає є відсутність інтересів третіх осіб, які можуть бути порушенні прийнятим процесуальним рішенням про поновлення прощеного строку, а також остаточним рішенням у справі.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що процедура виконання судового рішення, у випадку прийняття позитивного для позивача рішення, не буде ускладнена іншими об`єктивними чинниками обумовленими пропущенням процесуального строку на звернення до суду.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-IV (далі - Закон №3477), суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Так, у справі Delcourt проти Бельгії , Європейський суд з прав людини (далі - Суд), зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet проти Франції Суд виходив з того, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім цього, справах Салов проти України , п. 93, Сутяжник проти Росії , п. 38, Суд підкреслює, що відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення. Зокрема, під правовим пуризмом у практиці Суду розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

За таких обставин, суд погоджується із твердженнями Відповідачів, що тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущений, однак вважає, що наведені обставини є достатніми для прийняття рішення про його поновлення.

Керуючись статтями 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду відмовити.

2. Поновити позивачу строк на звернення до суду.

Ухвала окремо не оскаржується, заперечення щодо неї можуть бути подані в апеляційній скарзі на судове рішення прийняте за результатами розгляду даної справи.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.10.20.

Головуючий суддя Осташ А.В.