Постанова

від 07.10.2020 по справі 360/2019/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року справа №360/2019/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживачих товариств на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 р. (повний текст виготовлено 12 серпня 2020 року) у справі № 360/2019/20 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживачих товариств до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживачих товариств (далі - позивач ) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Рубіжанської міської ради Луганської області (сьомого скликання) № 110/11 від 06 травня 2020 року Про скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області № 16/20 від 26.10.2016 року .

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року провадження у справі закрито.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в даному випадку предметом позову є перевірка правомірності оскаржуваного рішення Рубіжанської міської ради Луганської області (сьомого скликання) від 06.05.2020 року № 110/11, чи прийнято воно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. А тому висновок суду, що даний позов не може бути розглянутий за правилами КАС України, є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Судом встановлено, що дочірнє підприємство Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01547924, місцезнаходження: 93000, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд. 94) у встановленому законом порядку зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 06.08.2020 за № 1006999828 (а.с.108-111).

08.11.2006 між Рубіжанською міською радою Луганської області (Орендодавець) та Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (Орендар) було укладено договір оренди землі (державна реєстрація за № 040642000125), відповідно до умов якого Орендодавець, на підставі рішення №9/22 9 сесії 5-го скликання від 27 вересня 2006 року, передав Орендарю в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 2,9810 га., для розміщення ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, буд. 94 (а.с.8-11).

Пунктом 8 даного договору визначено, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Скориставшись переважним правом на поновлення договору оренди землі на новий строк, ДП Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств повідомило Рубіжанську міську раду Луганської області про намір поновити строк дії договору.

Рішенням Рубіжанської міської ради від 26 жовтня 2016 року №16/20 вирішено поновити договір оренди (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006), земельна ділянка кадастровий номер 4412500000:09:003:0003, площею 2,9613 га, розташована за адресою: м. Рубіжне, вул. Возволителів, № 94, для розміщення ринку. Пунктом 2 цього рішення обумовлено ДП Рубіжанський ринок Луганської облспоживспілки укласти додаткову угоду з Рубіжанською міською радою до договору оренди землі та здійснити заходи щодо державної реєстрації права оренди землі (а.с.14).

На підставі рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.10.2016 № 16/20 Про поновлення договору оренди землі (державна реєстрація від 08.11.2006 № 040642000125, Рубіжанська міська рада (Орендодавець), з одного боку, та ДП Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств (Орендар), з другого боку, уклали додаткову угоду від 14.11.2016, пунктом 1 якого передбачено поновити термін дії договору оренди землі (державна реєстрація від 08.11.2006 № 040642000125) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:00003), строком до 08.11.2026. Внести зміни до договору оренди землі (державна реєстрація від 08.11.2006 № 040642000125) (пункт 2 додаткової угоди). Також, пунктом 4 додаткової угоди встановлено, що вона є невід`ємною частиною договору оренди землі (державна реєстрація від 08.11.2006 № 040642000125) та набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації (а.с.15).

Рішенням Рубіжанської міської ради від 06.05.2020 № 110/11 Про скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області № 16/20 від 26.10.2016 , відповідачем:

1) скасовано рішення Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.10.2016 №16/20 Про поновлення договору оренди землі з ДП Рубіжанський ринок ЛОСС , у зв`язку з порушенням законодавства під час його прийняття, та порушенням законодавства під час укладення додаткової угоди до договору оренди землі;

2) визнано додаткову угоду від 11.11.2016 (допущено описку, додаткова угода від 14.11.2016, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні) про поновлення терміну дії договору оренду землі, кадастровий номер 4412500000:09:003:0003, від 08.11.2006, державна реєстрація № 040642000125, укладеного між Рубіжанською міською радою Луганської області та Дочірнім підприємством Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств нікчемною, у зв`язку з порушенням законодавства під час її укладення;

3) Рубіжанській міській раді Луганської області запропоновано звернутись до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання додаткової угоди від 11.11.2016 про поновлення терміну дії договору оренди землі, кадастровий номер 4412500000:09:003:0003, від 08.11.2006, державна реєстрація №040642000125, недійсною (а.с.17).

Вважаючи рішення відповідача від 06.05.2020 № 110/11 Про скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області № 16/20 від 26.10.2016 незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки предметом спору у цій справі є рішення відповідача, яким скасовано власне рішення № 16/20 від 26.10.2016 про поновлення договору оренди землі, яка є власністю держави, з ДП Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств, то в даному випадку виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права оренди на спірну земельну ділянку не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки.

Суд з таким висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено про те, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Отже, гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд відзначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Акти, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Частиною 1 статті 5 КАС України установлено право на звернення до суду та способи судового захисту і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п. 1 ,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами 1 та 2 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з суб`єктом владних повноважень (органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства), предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

З огляду на вищевикладене, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений в конкретному випадку владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

У цій справі оскаржується рішення Рубіжанської міської ради сьомого скликання від 06.05.2020 № 110/11 Про скасування рішення Рубіжанської міської ради Луганської області № 16/20 від 20.10.2016 , тобто, предметом спору у цій справі є рішення відповідача, яким скасовано власне рішення № 16/20 від 26.10.2016 про поновлення договору оренди землі, яка є власністю держави, з ДП Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживчих товариств.

Колегія суддів погоджує висновок суду пешої інстанції, що характер спірних правовідносин, обставини та, враховуючи суб`єктний склад учасників справи,свідчить про те, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

В цьому випадку встановлена правова природа оспорюваного рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним та скасування, у зв`язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах адміністративної юрисдикції, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Наведене виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, що є підставою, як вірно зазначив суд першої інстанції, для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо закриття провадження у справі, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рубіжанський ринок Луганської обласної спілки споживачих товариств - залишити без задоволення.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 р. у справі № 360/2019/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано 07 жовтня 2020 року

Суддя-доповідач Г.М. Міронова

Судді Е.Г. Казначеєв

І.В. Геращенко