Ухвала

від 07.09.2020 по справі 160/12185/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 вересня 2020 року м.Дніпросправа № 160/12185/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

перевіривши на відповідність Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №160/12185/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 02.03.2020, згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №160/12185/19 - повернуто заявнику з огляду на невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору у розмірі 5763 грн.

25.05.2020 року, згідно поштового штемпеля, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2020 визнано неповажними причини пропуску строку апеляційного оскарження на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №160/12185/19, наведені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області в поданому клопотанні. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №160/12185/19 - залишено без руху. Надано десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали, але не пізніше ніж десять днів з моменту закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), для усунення недоліків шляхом подання до Третього апеляційного адміністративного суду: клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням інших поважних причин такого пропуску, якщо такі є; належним чином оформленого документу про сплату судового збору у розмірі 5763 грн.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, до суду апеляційної інстанції від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, а також клопотання про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення у даній справі, відповідач посилається на те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду з апеляційною скаргою. Враховуючи своєчасне подання первинної апеляційної скарги та подання повторної апеляційної скарги без невиправданих затримок та зайвих зволікань, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення. Крім того, просить відстрочити сплату судового збору з посиланням на відсутність коштів на оплату судового збору по КЕКВ 2800.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Стосовно поданого відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

За приписами ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також згідно з ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З даної норми вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Відсутність у державного органу коштів не є підставою для відстрочення або розстрочення оплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від оплати.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі №К/9901/5183/17.

Крім того, приписи ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення.

Враховуючи, що звільнення, відстрочення, розстрочення від сплати судового збору на певний строк є правом, а не обов`язком суду, а також те, що обмежене фінансування бюджетної установи, яка діє як суб`єкт владних повноважень, не може бути підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору, суд доходить висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Щодо клопотання про поновлення строку, слід зазначити наступне.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

З огляду на вказане, можливо дійти висновку, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності» .

При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що копію оскаржуваного судового рішення отримано відповідачем - Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області 04.02.2020 (а.с.14 матеріалів повернення апеляційної скарги).

Останнім днем подачі апеляційної скарги, у відповідності до ст. 295 КАС України, є 05.03.2020.

Разом з тим, остання апеляційна скарга, відповідно до поштового штемпеля, була подана лише 25.05.2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого КАС України.

Слід також зазначити, що відповідно до Академічного тлумачного словника присл. ВІДРАЗУ означає - у той же час, зараз же, негайно.

З огляду на вказане, звернення з апеляційною скаргою після спливу більш ніж 2 місяців днів не може вважатись зверненням без зайвих зволікань (відразу) та добросовісним використанням належних відповідачу процесуальних прав.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 805/2688/18-а.

Встановлення законом строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду виключно з підстав наявності права на повторне подання апеляційної скарги без врахування при цьому строку звернення, встановленого законом щодо подання апеляційної скарги.

При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року на всій території України встановлено карантин. У подальшому строк дії карантину продовжувався відповідними Постановами Кабінету Міністрів України.

Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в редакції, яка діяла на момент залишення скарги без руху) під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 169 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Разом з цим, згідно із п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (в чинній редакції) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Зміни у наведені положення адміністративного процесуального законодавства внесені Законом України від 18.06.2020 року №731-IX, відповідно до п. 2 Розділу ІІ якого процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 року №731-IX опубліковано 16.07.2020 року у виданнях "Голос України" за №119-120 та "Урядовий кур`єр" за №135 та набрав чинності 17.07.2020 року, а отже передбачений Законом 20-денний строк закінчується 06.08.2020 року.

Слід також звернути увагу, що органи державної влади, зокрема органи Державної фіскальної служби, на період дії карантину не припиняли свою діяльність, при цьому доказів неможливості вчинення процесуальної дії через впровадження карантину заявником апеляційної скарги не надано та матеріали справи не містять.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, приймаючи до уваги те, що підстави наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження ухвалою суду від 04.06.2020 року визнано неповажними, а також те, що недоліки, зазначені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 04.06.2020 відповідачем усунуто не було, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

У період з 10 по 28 серпня 2020 року головуючий суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці. Клопотання на виконання вимог ухали суду про залишення апеляційної скарги без руху отримано 31.08.2020. Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 299 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про відстрочення сплати судового збору в адміністративній справі № 160/12185/19 - відмовити.

В задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №160/12185/19 - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі №160/12185/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Порт ІТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного суду протягом 30 днів в порядку, встановленому ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова