Постанова

від 10.09.2020 по справі 340/952/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/952/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Дмитрівської сільської рада Знам`янського району Кіровоградської області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року (суддя у 1 інстанції Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області від 21.02.2020 р. № 644, яким відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту.

- зобов`язати Дмитрівську сільську раду Знам`янського району Кіровоградської області повторно, з урахуванням висновків суду по справі, розглянути клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 - про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2.00 га для ведення особистого селянською господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, за межами населеного пункту, бажане місце розташування яких зазначено на графічному матеріалі доданого до клопотання.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2020 р. адміністративний - задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 р. у справі № 340/952/20 через порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що спірна земельна ділянка знаходиться в колективній власності і відповідач не має змогу розпоряджатись нею.

Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , маючи намір отримати у приватну власність земельну ділянку, 22.01.2020 року звернувся до Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області.

До заяви позивачем долучено: копію паспорту, ідентифікаційного коду, графічні матеріали щодо бажаного розташування земельної ділянки.

Дмитрівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області на 23 сесії сьомого скликання рішенням від 21.02.2020 року №644 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 вирішила, відмовити останньому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області

Обґрунтовуючи дане рішення, відповідач зазначив, що право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання гр. ОСОБА_1 не зареєстровано, оскільки дана земельна ділянка відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого колективного сільськогосподарського, підприємстві АТ «Колос» на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника даного підприємства, що унеможливлює розпорядження Дмитрівською сільською радою даною земельною ділянкою у відповідності до норм чинного законодавства.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції зазначив, що відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнята без достатніх на те правових підстав, а тому підлягає визнанню протиправною із зобов`язанням відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу з огляду на те, що жодного з передбачених законодавством рішень за наслідками розгляду заяви прийнято не було.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.

Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га склад угідь пасовище) для ведення особистого селянського господарства є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів.

Так, позивачу відмовлено в задоволенні його клопотання з обґрунтуванням підстав, а саме: право комунальної власності Дмитрівською сільською радою на земельну ділянку, зазначену на графічних матеріалах щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, доданих до клопотання ОСОБА_1 не зареєстровано, оскільки відноситься до земель, що залишилися в колективній власності бувшого КСП AT «Колос» на підставі державного акту на право колективної власності на землю, який не скасовано та знаходиться у правонаступника даного підприємства, що унеможливлює Дмитрівській сільській раді правомірно зареєструвати право комунальної власності на ці землі та вільно розпоряджатися ними відповідно до вимог чинного законодавства.

Судом першої інстанції зазначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить запис про припинення СВК «Колос» , як дійсного правонаступника КСП AT «Колос» , припинено 19.08.2011 р. та посилається на пункт 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон) (з 01.01.2019 р.) землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Разом з тим, суд помилково дійшов такого висновку, оскільки згідно з вищезазначеним Законом до «земельних ділянок, сформованих за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності» належать: деградовані,малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації, заболочені землі, землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку, землі під полезахисними лісовими смугами, землі під водними об`єктами, землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності, землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна, землі, які передаються до запасу та резервного фонду, інші землі несільськогосподарського призначення. Натомість, земельні ділянки, за рахунок яких позивач має намір отримати у власність земельну ділянку орієнтовною площею до 2 га., відносяться до сільськогосподарських угідь - пасовищ, які підлягали паюванню, але не були розподілені між членами AT «Колос» та не виділені в натурі (на місцевості).

До земель, які підлягали паюванню AT «Колос» , були включені угіддя ріллі та пасовища, що враховано при розрахунку середньої частки (паю), яка становить 3,85 умовних кадастрових гектарів та підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай).

Після розпаювання земель колективної власності та отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай), рілля була розподілена між членами сільськогосподарського підприємства, виділена в натурі (на місцевості) та передана їм у приватну власність, що підтверджується наявністю у даних громадян державних актів на право приватної власності на землю (ріллю).

В свою чергу, пасовища у розмірі 1234 га були розпайовані, враховані до площі середньої частки (паю), але не розподілялися згідно схеми поділу земель колективної власності, не виносились в натурі (на місцевості) та не передавались у приватну власність членам сільськогосподарського підприємства, а залишилися у користуванні сільськогосподарського підприємства для господарських потреб на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії KP-3-N- 000022 від 04 травня 2000 року. До даних пасовищ відноситься і спірна земельна ділянка.

За рішенням засновників 19 серпня 2011 року проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи СВК «Колос» шляхом перетворення в товариство з додатковою відповідальністю «Колос» (ТДВ «Колос» ) (ідентифікаційний код юридичної особи - 03758772), яке є правонаступником СВК «Колос» (інформація з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Рішення про розподіл земель, що залишилися у колективній власності AT «Колос» (пасовищ), та рішення про передачу у комунальну чи державну власність цих земель власниками земельних часток (паїв) не приймалося. Відповідно, Дмитрівською сільською радою рішення про припинення права колективної власності згідно Державного акту та прийняття у комунальну власність пасовищ не приймалося. Державний акт на право колективної власності в судовому порядку не оскаржувався.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 передбачено, що ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код. Згідно із ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи (як доказ правонаступництва і єдиного коду ЄДРПОУ було надано суду копії Статуту СВК «Колос» , довідки з ЄДРПОУ від 29.09.2003 р. № 20265, свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-юридичної особи СВК «Колос» , копія довідки СВК «Колос» від 19.04.2005 р № 226). Отже, ТДВ «Колос» є правонаступником КСП AT «Колос» та користувачем нерозподілених земель колективної власності до тих пір, поки власники земельних часток-паїв не виділять свої ділянки в натурі.

Судом першої інстанції не взято до уваги, що спірна земельна ділянка підпадає під правовий режим земель, що залишились у колективній власності, визначений статтею 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Законом: у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Законом визначено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним. Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Отже, із норм зазначених нормативно-правових актів випливає, що приватної, державної, комунальної власності, підлягають розпаюванню та розподілу. Право комунальної власності на такі землі орган місцевого самоврядування зможе зареєструвати лише після 1 січня 2025 року в порядку, визначеному Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» із змінами, внесеними Законом, у разі, якщо власник не оформить право власності на свою земельну ділянку.

Отже, спірна земельна ділянка не відноситься до земель, які на підставі пункту 21 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України вважаються власністю територіальної громади.

Наведену позицію підтримано Верховним Судом України у постанові від 1 жовтня 2019 року по справі № 922/2723/17, а саме, зазначено, що сформовані та нерозподілені (невитребувані) частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, перебувають лише у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що право прийняття організаційно-управлінських рішень в частині розпорядження спірної земельної ділянки належатиме Дмитрівській сільській раді після проведення державної реєстрації права комунальної власності відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку він просив, Дмитрівська сільська рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Земельним кодексом України.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини по справі та надано їм невірну оцінку. Що призвело до невірного вирішення спору, по суті заявлених вимог, та відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставлю для скасування спірного рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дмитрівської сільської рада Знам`янського району Кіровоградської області - задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 р. - скасувати.

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської рада Знам`янського району Кіровоградської області про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова