Постанова

від 06.10.2020 по справі 320/6911/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6911/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Аліменка В.О.

суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київс Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019 №UA100010/2019/000307/2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відмова у митному оформленні товару за ціною договору (контракту) та коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару є протиправною, оскільки декларантом надано необхідні документи для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом. Зазначає, що позивачем з метою митного оформлення товарів - спортивно-ігрового обладнання, отриманого на виконання умов зовнішньоекономічного контракту до Київської митниці Держмитслужби подано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару. Позивач зазначив, що митний орган витребував додаткові документи для підтвердження митної вартості товару без наявності у нього сумнівів у достовірності поданих документів, без наявності в документах, в яких зазначено митну вартість, розбіжностей. Таким чином митний орган не мав правових підстав для коригування митної вартості товару.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що документи подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч.1 ст.53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. З наданих позивачем документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, тому застосування резервного методу та визначення митної вартості товару є виправданим та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Між товариством з обмеженою відповідальністю "ФАВОРИТ-ГРУП" (Покупець, Україна) та спільним товариством з обмеженою відповідальністю "КСІЛ-Ігроленд" (Продавець, Республіка Білорусь), укладено зовнішньоекономічний контракт від 01.03.2019 №BY-UA-2019, згідно якого Продавець продає, а Покупець купує дитяче ігрове і спортивне обладнання власного виробництва на умовах цього контракту.

Контрактом поміж іншого встановлено, що: кількість товару визначається покупцем на кожну поставку згідно із замовленням, складеним у вигляді доповнення до цього контракту (пункт 2.1.); покупець транспортує замовлені товари власним транспортом на умовах FCA Молодечно, Мінська область (Інкотермс 2016) (пункт 3.1); ціни на кожну партію товару, що поставляється продавцем, вказуються в додатку до цього контракту в білоруських рублях (пункт 4.2); покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця простим банківським переказом 100% від суми замовлення протягом 30 днів з моменту відвантаження кожної партії товару, згідно з підписаним додатком. Покупець має право робити передоплату (пункт 5.1); митне оформлення відбувається в митному відділі м. Молодечно, Мінська обл. в супровіді представника СТВО "КСІЛ-Ігроленд".

Позивачем та продавцем укладено додаток №04 від 23.10.2019 до контракту, згідно якого продавець поставляє покупцеві обладнання для дитячих майданчиків в асортименті на загальну суму 33678,00 грн. на умовах FCA Молодечно Іncoterms 2016.

Продавцем виставлено покупцю рахунок-фактуру від 23.10.2019 №261 на загальну суму 33678,00 грн. на умовах 100% після оплати протягом 30 днів після відвантаження.

Між ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" та ТОВ "Транс Верналіс" укладено договір від 14.05.2019 №14/05 на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Згідно довідки ТОВ "Транс Верналіс" від 23.10.2019 №23/10/19-3, вартість перевезення вантажу по маршруту м. Плочани, Молодеченський р-н, Білорусь до пункту пропуску Нова Рудня (Білорусь) склала 24000,00 грн., страхування вантажу не проводилось. Також сторонами оформлено рахунок на оплату №261 від 23.10.2019, заявку №16 від 18.10.2019 на транспортно-експедиційне обслуговування по договору від 14.05.2019 №14/05.

ТОВ "ФАВОРИТ-ГРУП" подано до митного органу UA100010 (відділ митного оформлення №1 митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС) митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100010/2019/357799, до якої долучено документи згідно переліку, вказаному в графі 44 митної декларації. Відповідно до зазначеної митної декларації, умовами поставки товару є FCA BY Молодечно (графа 20 митної декларації), валюта та загальна сума за рахунком - 33678,00 білоруських рублів (графа 22 митної декларації); курс валюти - 12,29637 (графа 23 митної декларації); графа 45 митної декларації - 438117,15 грн.

Листом від 25.10.2019, направленим засобами електронного зв`язку, інспектором Лисенко Н.Л. повідомлено декларанта про встановлення, що документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена чи підлягає сплаті. Встановлено розбіжність щодо місця завантаження товару, що безпосередньо впливає на складові митної вартості. Відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень ч.21 ст.58 Митного кодексу. Позивачу запропоновано надати наступні документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Проте, листом від 25.10.2019 №1 позивачем повідомлено контролюючий орган про відсутність додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості.

25.10.2019 декларантом позивача було отримано електронні документи на запит (повідомлення) митного органу "Консультація з декларантом" та відповідачем прийнято рішення від 25.10.2019 №UA100010/2019/000307/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100010/2019/01111.

З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано митну декларацію ІМ40ДЕ від 25.10.2019 №UA100010/2019/357894 з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру сплачених позивачем митних платежів.

Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до відповідача повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний , перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

За змістом ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За змістом ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом ч. 9 ст. 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Частина 2 ст. 64 МК України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16.

Як вбачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які було подано позивачем до митного оформлення, а саме: митна декларація №UA100010/2019/357779; контракт № BY-UA-2019 від 01.03.2019 року; Додаток №04 від 23.10.2019 року; Інвойс від 23.10.2019 р. № 261; - специфікація до інвойсу №261 від 23.10.2019 р.; міжнародна автотранспортна накладна від 23.10.2019 р. СМR №207373; Довідка про транспортні витрати №23/10-3 від 23.10.2019 р.; Рахунок на оплату №261 від 23.10.19р. про вартість транспортно-експедиційних послуг; Заявка №16 від 18.10.19р. на транспортно-експедиційне обслуговування; Договір на надання транспортно-експедиторських послуг №14/05 від 14.05.2019 р.; Договір на надання транспортно-експедиторських послуг №181019 від 18.10.2019; Прайс від 01.03.2019 р.; Сертифікат про походження товару форма СТ-1 від 23.10.19 р. №BYUA9105135301 4112380; Експортна декларація країни відправлення №06641/231019/0090091 від 23.10.2019, не містять у собі будь-яких розбіжностей чи недостовірних відомостей. За висновком суду, вказаних документів було достатньо для визначення ціни, що підлягає сплаті за товари, які ввозяться позивачем.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у оскаржуваному рішенні зазначив, що: "складові митної вартості не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно. Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не,значені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, положеннями частини 6 статті 54 Кодексу встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при її обчислені, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 Кодексу не можливо".

Умови поставки FCA (Інкотермс 2010) передбачають, зокрема, що імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, обов`язок завантаження товару на транспорт належить продавцеві.

Таким чином, під час імпорту товару на умовах FCA (Інкотермс 2010) вартість транспортування товару до митного кордону включається до митної вартості товару.

На підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митної декларації № UA100010/2019/357779 товару позивачем надано довідку ТОВ "Транс Верналіс" від 23.10.2019 №23/10/19-3 про вартість перевезення вантажу, згідно якої вартість перевезення вантажу по маршруту м. Плочани, Молодеченський р-н, Білорусь до пункту пропуску Нова Рудня (Білорусь) склала 24000,00 грн., страхування вантажу не проводилось.

Зазначену суму позивачем було включено до митної вартості товару в митній декларації №UA100010/2019/357799.

При цьому, Митним кодексом України не передбачено включення до складових митної вартості витрат на експедиційні послуги. До митної вартості включаються лише витрати на транспортування (при постачанні товару на умовах FCA).

Крім того, залучення експедитором третьої особи - перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність". До того ж, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується надання позивачем до митного оформлення копії договору, укладеного між ТОВ "Транс Верналіс" та ФОП ОСОБА_1 .. У договорі на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 14/05 від 14 травня 2019 року в преамбулі вказано "ТОВ "Транс Верналіс", надалі "Експедитор", в особі директора Шаповалова С.Є., який діє на підставі Статуту, що є платником єдиного податку зі ставкою 5%...". Крім того, на сайті ДФС (httns://cabinet.sfs.gov.ua/registcrs/edpod) у Реєстрі платників єдиного податку відображена інформація про те що ТОВ "Транс Верналіс" є платником єдиного податку зі ставкою 5%. (Додаток 23). Таким чином, вартість винагороди експедитора у розмірі 650,00 грн., не вказує що послуги надавались по всьому маршруту слідування вантажу. Винагорода експедитора відображена у Акті надання послуг № 262 від 25 жовтня 2019 р. (Додаток 24) де зазначено що - "винагорода експедитора на митній території України 1 послуга 650,00 грн." З урахуванням вищенаведеного, висновок Відповідача який ґрунтується на припущенні та ігноруванні того факту що ТОВ "Транс Верналіс" не є платником ПДВ, вважається обґрунтованим.

Отже відносини експедиторів, вантажовідправників та вантажоодержувачів і порядок розрахунків між ними визначаються насамперед змістом договору на транспортно-експедиційне обслуговування. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, обов`язків та інших відносин, що не суперечить чинному законодавству.

Експедитор може фактично виконати послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, або лише визначити, узгодити та проконтролювати виконання заходів, спрямованих на вирішення передбачених договором завдань. У той же час, хоча договір транспортного експедирування залежно від його умов може містити окремі елементи договорів доручення, комісії, підряду, зберігання, перевезення тощо, його правова конструкція не є тотожною цим договорам, у зв`язку з цим законодавством передбачено окреме правове регулювання відносин за договором експедирування.

Право ТОВ "Транс Верналіс" на залучення до виконання на користь позивача транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу іншої особи безпосередньо передбачено договором на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні.

Залучення експедитором третьої особи перевізника, повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 у справі №826/66/14.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність відповідачем наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів та відомостей, поданих декларантом.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

В порушення наведених норм Митного кодексу України, оскаржуване рішення не містить: обґрунтування числового значення складових митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Обставини на які посилається відповідач і які були підставою для винесення оскаржуваних рішень спростовуються матеріалами справи, всі документи, що були надані уповноваженою особою декларанта, підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, які не містять неточностей та розбіжностей, при цьому в апеляційній скарзі не обґрунтовано в чому полягає неправильність та неповнота дослідження доказів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадку незгоди із задекларованою митною вартістю, зокрема процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що відомості з інформаційних баз даних, в даному випадку АСАУР, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом документи.

Спрацювання профілів ризиків АСАУР та наявність інформації про те, що ідентичні та подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави, не може бути самостійною підставою для відмови у прийняття заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані позивачем документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019 №UA100010/2019/000307/2 не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо ненадання оцінки всім доводам відповідача при розгляді даної справи та неврахування позиції контролюючого органу, оскільки дані твердження спростовуються безпосередньо судовим рішенням суду першої інстанції, з якого вбачається, що судом було надано оцінку усім доводам суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України колегія суддів, -

П О С Т АН О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року.