Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/24704/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/24704/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Ткаченка В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року, суддя Іщук І.О., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Мостпроект" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Мостпроект" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 року №0002682204.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, в апеляційній скарзі представник Головного управління ДПС у м. Києві просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на її правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві її правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодного із учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 311 КАС України колегією суддів прийнято рішення про перехід та розгляд справи у порядку письмового провадження

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП "НВФ "Мостопроект" (код ЄДРПОУ 30604691) з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Столична торгівельна агенція" (код ЄДРПОУ 37568634) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Результати перевірки відображено в акті перевірки від 29.05.2015 року № 2209/26-56-22-04-09/3060469, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. За даними перевірки позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 199 110,00 грн в тому числі по періодах: за травень 2012 року на суму 33 820,00 грн, червень 2012 року на суму 13 865,00 грн, липень 2012 року на суму 33 760,00 грн, серпень 2012 року на суму 59 000,00 грн, жовтень 2012 року на суму 58 665,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 29.05.2015 року № 2209/26-56-22-04-09/3060469 податковим органом 18.06.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002682204, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість 199 110,00 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 49 778,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням контролюючого органу, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних пс .ожень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ (надалі - Закон №996-ХІУ), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІУ, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІУ, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.З ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Отже, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Як убачається із матеріалами справи, між ПП "НВФ "Мостопроект" (замовник) та ТОВ "Столична торгівельна агенція" (виконавець) було укладено ряд договорів, а саме:

- договір від 19.03.2012 року № 07/03.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 21 березня 2012 року № 08/03.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 23 березня 2012 року № 09/03.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 26 березня 2012 року № 10/03.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 02 квітня 2012 року № 01/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 04 квітня 2012 року № 02/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 09 квітня 2012 року № 03/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 13 квітня 2012 року № 04/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 17 квітня 2012 року № 05/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 20 квітня 2012 року № 06/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 26 квітня 2012 року № 07/04.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 04 травня 2012 року № 01/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 08 травня 2012 року № 02/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 10 травня 2012 року № 03/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 14 травня 2012 року № 04/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 16 травня 2012 року № 05/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 21 травня 2012 року № 06/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 24 травня 2012 року № 07/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 28 травня 2012 року № 08/05.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 01 серпня 2012 року № 01/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 03 серпня 2012 року № 02/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 07 серпня 2012 року № 03/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 09 серпня 2012 року № 04/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 13 серпня 2012 року № 05/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 15 серпня 2012 року № 06/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору);

- договір від 17 серпня 2012 року № 07/08.12, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати власними та залученими силами будівельно-конструкторські роботи та розрахунки за завданням замовника (п. 1.1., п.4.4 договору).

На підтвердження факту виконання вказаних договорів Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "Мостпроект" надано завдання на будівельно-конструкторські роботи щодо вказаних договорів, кошториси на проектні роботи, акти приймання виконаних робіт (послуг) за травень 2012 року - жовтень 2012 року та податкові накладні за відповідні періоди.

Вказані первині документи відповідають вимогам встановленим чиним законодавством, що підтверджено в ході судоворо рогляду справи.

Крім того, на підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності позивачем надано копії договорів підряду та актів виконаних робіт до них, укладених з іншими суб`єктами господарювання, за якими Приватне підприємство "Науково-виробнича фірма "Мостпроект" як підрядник взяла на себе зобов`язання виконати певні роботи, з метою забезпечення виконання яких було в подальшому укладено договори підряду з ТОВ "Столична торгівельна агенція".

Виконання умов договорів про надання послуг підтверджене розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем правомірно сформувано податковий кредит за наслідками господарський операцій з ТОВ Столична Торговельна Агенція .

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Таким чином, первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об`єкта оподаткування. В іншому випадку первинні документи, які не відображають реального руху активів між учасниками господарської операції, є недостовірними.

Щодо посилання відповідача на матеріали кримінального провадження №32014030000000010 від 21.01.2014 року, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки визначальним фактом права платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, виписки про рух коштів позивача наявні у матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача на пояснення гр. Береговця М.В. , який є директором контрагента позивача ТОВ "Столична торгівельна агенція", з яких вбачається, що ця особа відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Столична торгівельна агенція", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні або ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як убачається із ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 11.03.2016 року у справі №165/1136/15-к у кримінальному провадженні №32014030000000010 про обвинувачення директора ПП "Нова Аркада" (прізвище встановити неможливо, оскільки надано копію ухвали із Єдиного державного реєстру судових рішень) свідка у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, директора ПП "Нова Аркада" на підставі ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення його до відповідальності.

Колегія суддів зазначає, що з акта перевірки від 29.05.2015 року №2209/26-56-22-04-09/3060469 слідує, що підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення рішення була встановлена неможливість реального настання правових наслідків по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Столична торговельна агенція".

Відповідно до ухвали Нововолинського міського суду Волинської області від 11.03.2016 року у справі №165/1136/15-к ТОВ "КПД-Будтехніка" та ТОВ "Столична торговельна агенція" протягом 2011-2012 років нібито виконали для ПП "Нова Аркада" будівельні роботи по капітальному ремонту школи №10 м. Ковель та школи №11 м. Ковель, фасадів та покрівлі обласної дитячо-юнацької спортивної школи на вул. Шевченка в м. Луцьку, підлоги першого поверху дитячої поліклініки у м. Нововолинську, фасадів, інтер`єрів, даху будинку І.Ф. Стравінського (м. Устилуг, Володимир-Волинського району), приміщення майстерні РЕМ ПАТ "Волиньобленерго" та ТОВ "КПД-Будтехніка" поставило в адресу ПП "Нова Аркада" будівельні матеріали: труби сталеві, дошки, пиломатеріал, цвяхи мінеральну вату, антисептик, болти, ламінат та інші матеріали, однак в дійсності ніяких із вищезазначених робіт та товарів для ПП "Нова Аркада" останні не виконували та не постачали, людських та матеріальних ресурсів, а також засобів для виконання таких робіт та постачання товарів не мали, а документи про виконання зазначеними суб`єктами господарювання в адресу ПП "Нова Аркада" носили для всіх сторін завідомо несправжній характер.

Тобто, ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 11.03.2016 року у справі №165/1136/15-к піддано сумніву господарській відносини ПП "Нова Аркада" та ТОВ "Столична торговельна агенція", яке було контрагентом позивача у спірних правовідносинах.

Проте, суд звертає увагу, що предметом розгляду у даній справі є взаємовідносини саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Столична торговельна агенція" та Приватного підприємства "Науково-виробнича фірма "Мостопроект".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вищезазначена ухвала суду жодним чином не спростовує настання реальних правових наслідків здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Столична торговельна агенція".

Також, колегія судддів зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції мають оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, належним чином підтверджених.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Пояснення Береговця М.В. , на які посилається відповідач, не є допустимими та належними у справі доказами у розумінні вимог ч. 2 ст.74 та ст. 78 КАС України, оскільки зазначена особа надавала свої покази в рамках кримінального провадження щодо директора ПП "Нова Аркада".

Крім того, на момент ухвалення судом даного рішення, відсутній вирок, який би встановлював вину, зокрема, директора ТОВ "Столична Торгівельна Компанія" Береговця М.В. у вчиненні злочину та відповідні фактичні дані, які б мали значення для справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2018 (справа №804/691/17) міститься правовий висновок, відповідно до якого презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (…) сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Відтак, сама наявність кримінального провадження, про яке зазначено в Акті перевірки, не є беззаперечним аргументом для визнання операцій фіктивними (на чому наполягає відповідач), а лише потребує додаткової перевірки наявності чи відсутності дефектності (з правової точки зору) наданих позивачем документів у підтвердження чи то спростування відповідних фактів.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявності правових підстав для визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2015 року №0002682204, винесеного Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.