Постанова

від 06.10.2020 по справі 580/3071/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3071/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ до Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у прийнятті до виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У;

- скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2020 №61833394 про стягнення з позивача боргу в розмірі 6412 грн. 16 коп. та виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 641 грн. 22 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем протиправно прийнято до виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У, оскільки вказана вимога та заява про примусове її виконання підписана неуповноваженою особою, вимога не скріплена гербовою печаткою Головного управління ДПС у Черкаській області, не містить дати набрання законної сили та строк її пред`явлення до виконання. Крім того, оскаржувана постанова лише підписана державним виконавцем, однак не містить печатки відповідача, у зв`язку з чим позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2020 №61833394 підлягає до скасування.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено та судом під час розгляду справи не встановлено невідповідність вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.03.2020 №Ю-268-51У, вимогам до виконавчих документів, які визначені ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не встановив, що у виконавчому провадженні не визначено повноваження Кожушко О.М. діяти від імені Головного Управління ДПС у Черкаській області та не підтверджено його права представництва у виконавчому провадженні. Вказує, що посилання суду на наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.01.2020 №73 є безпідставним, оскільки такий наказ відсутній у матеріалах виконавчого провадження та копія такого наказу позивачу під час розгляду справи не надавалась. Зазначив, що суд не врахував того факту, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження оформлена не належним чином, оскільки у ній відсутня печатка відповідача. Також вказав, що в порушення ч. 3 ст. 163 КАС України відзив на позовну заяву третьої особи разом із доказами, при чому, на подання якого у третьої особи відсутнє процесуальне право, позивачу не надсилався. Також судом першої інстанції не спростовано твердження позивача про те, що вимога про сплату боргу не містить дату набрання законної сили та строку пред'явлення її до виконання.

Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У, згідно якої сума боргу позивача з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 6412 грн. 16 коп.

Головним управлінням ДПС у Черкаській області заявою від 02.04.2020 №16/51/23-00-10-017, яка надійшла до відповідача 14.04.2020 за вх. №2488, звернуто вказану вимогу до примусового виконання шляхом направлення її до Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Постановою відповідача від 15.04.2020 відкрито виконавче провадження №61833394 щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України Про виконавче провадження ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Вимоги до виконавчих документів визначені ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , зокрема, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статті 27 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У підписана уповноваженою особою - начальником Смілянського управління Головного управління ДПС у Черкаській області Кожушком О.М. на підставі наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.01.2020 №73, містить гербову печатку Головного управління ДПС у Черкаській області та дату набрання нею законної сили.

Крім того, в судовому засіданні судом першої інстанції оглянуто оригінали матеріалів виконавчого провадження №61833394 та встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.03.2020 №Ю-268-51У містить гербову печатку третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Форма та зміст вимоги визначені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449.

З вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Черкаській області від 05.03.2020 №Ю-268-51У вбачається, що вона набрала чинності 20.03.2020, тому вона може бути пред`явлення до примусового виконання протягом трьох місяців.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Головним управлінням ДПС у Черкаській області заявою від 02.04.2020 №16/51/23-00-10-017, яка надійшла до відповідача 14.04.2020 за вх. №2488, звернуто вищевказану вимогу до примусового виконання шляхом направлення її до Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тому строк її пред`явлення третьою особою не пропущений.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява від 02.04.2020 №16/51/23-00-10-017, яка надійшла до відповідача 14.04.2020 за вх. №2488 про примусового виконання вказаної вимоги від 05.03.2020 №Ю-268-51У, заява не є виконавчим документом, а державний виконавець зобов`язаний перевірити лише виконавчий документ на відповідність його вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Так, відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони та представники сторін.

Частиною першою і другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до частин третьої. четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження" представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція №512).

Пунктом 3 вказаної Інструкції № 512 передбачено, що до заяви про відкриття виконавчого провадження, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження.

Положеннями пункту 2.10 Інструкції № 512 визначено, що повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені такими документами: довіреністю фізичної особи; довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження.

У випадку реалізації стороною виконавчого провадження права на пред`явлення виконавчого документа на виконання, подання заяви про повернення без виконання виконавчого документа, отримання присудженого майна чи стягнутих сум через представника виконавець перевіряє, чи обумовлені у довіреності повноваження представника на здійснення таких дій.

Аналіз наведених вище норм законодавства вказує на те, що представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Також представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадження можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до Закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.

Тобто, представництво у виконавчому провадженні може здійснюватися як законними представниками юридичної особи та іншими підписантами, відомості про яких містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, так і іншими особами на підставі довіреності на вчинення відповідних дій.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2019 року в справі № 160/3407/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №61833394 від 15.04.2020 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У ухвалена на підставі заяви від 02.04.2020 №16/51/23-00-10-017 начальника Смілянського управління ГУДПС у Черкаській області Кожушка О.М.

Проте, відповідач доказів щодо наявності у матеріалах виконавчого провадження № 61833394 документів, які підтверджують повноваження Кожушка О.М. діяти від імені ГУ ДПС у Черкаській області не надано.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Кожушко О.М. відсутній серед переліку осіб, які мають право вчиняти дії від імені ГУ ДПС у Черкаській області без довіреності або уповноважені діяти у порядку самопредставництва суб'єкта владних повноважень.

Верховний Суд у судовому рішенні від 03 лютого 2020 року у справі №160/6823/19 висловив наступну правову позицію: Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі. Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд .

Наказ Головного управління ДПС у Черкаській області від 16.01.2020 №73 не містить відомостей про надання повноважень Кожушко О.М. щодо звернення до органів Державної виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчого провадження тощо.

Положення ГУ ДПС у Черкаській області, яке могло б містити відомості з функціями структурних підрозділів ГУ ДПС щодо звернення до органів Державної виконавчої служби у порядку передбаченому чинним законодавством України у матеріалах справи відсутнє.

Отже, матеріали справи свідчать, що Кожушко О.М. не мав право звертатися до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з метою виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки).

З огляду на викладене, суд першої інстанції не встановив, що оскільки у матеріалах виконавчого провадження №61833394 від 15.04.2020 з примусового виконання вимоги ГУ ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У відсутні відомості про представництво ГУ ДПС у Черкаській області органом чи посадовою особою, які діють у межах повноважень, наданих їм законом, та, як встановлено судом апеляційної інстанції, що Кожушко О.М. не може бути законним представником ГУ ДПС у Черкаській області у виконавчому провадженні, то держаний виконавець протиправно ухвалив постанову про відкриття виконавчого провадження №61833394 від 15.04.2020.

З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не ґрунтується на правильному правозастосуванні, у зв`язку із чим його рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У суді першої інстанції позивачем, окрім іншого, заявлялись вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5565,00 грн. Також у апеляційній скарзі позивач стягнути судові витрати на правничу допомогу, надану в апеляційному суді в сумі 4250,00 грн.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом частини третьої статті 134 КАС для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір № 389 про надання правової допомоги від 28.07.2019 та додаткові угоди № 1/1 від 28.07.2020, № 9 від 25.08.2020, № 1А від 05.09.2020, детальні описи робіт від 25.08.2020, від 06.09.2020, ордери на надання правової допомоги від 17.08.2020 серії АА №1042557, від 05.09.2020 серії АА №1046128, акти виконаних робіт від 08.08.2020, від 05.09.2020, та квитанції ПриватБанку від 06.08.2020 №0.0.1792293923.1 на суму 1575 грн, від 25.08.2020 № 0.0.18148724600.1 на суму 3990 грн, від 05.09.2020 № 0.0.1825249661.1 на суму 4250 грн.

Колегія суддів дійшла до висновку про співрозмірність заявлених до стягнення позивачем витрати із складністю справи та обсягом наданих послуг, отже витрати на правову допомогу в загальній сумі 9815,00 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн, а за подачу апеляційної скарги - 3153 грн, які слід стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

- визнати протиправними дії Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у прийнятті до виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.03.2020 №Ю-268-51У;

- скасувати постанову Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 15.04.2020 №61833394 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ боргу в розмірі 6412 грн. 16 коп. та виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 641 грн. 22 коп.

Стягнути з на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Жаботинський консервний завод ГАЙ-ДА-МАКИ (ЄДРПОУ 36543996) за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського районного відділу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34978804) судовий збір в розмірі 5255,00 грн та судові витрати на правову допомогу в сумі 9815,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяЛ.Т.Черпіцька Судді: О.Є.Пилипенко Я.М.Собків