Постанова

від 06.10.2020 по справі 826/12237/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12237/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Пилипенко О.Є. судді:Собків Я.М.

за участю секретаря: Зуєнка Д.П.

за участю:

представника позивача Люльченко С.О.

представника відповідача Меланич А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.20 у справі за адміністративним позовом Північного офісу Держаудитслужби до Українського центру культурних досліджень про стягнення коштів ,

В С Т А Н О В И Л А:

Північний офіс Держаудитслужби звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 20 980, 29 грн.

У обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за результатами проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського центру культурних досліджень було виявлено, що Український центр культурних досліджень завдав матеріальних збитків державі на суму 20 980,29 грн, оскільки в період з 01.12.2013 по 01.07.2015 без рішення Міністерства культури України виплачував директору ОСОБА_1 надбавку за знання та використання в роботі двох і більше іноземних мов у розмірі 25% від посадового окладу в загальному розмірі.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 березня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Українського центру культурних досліджень на користь загального фонду Державного бюджету України по КПКВ 1801020 Прикладні розробки у сфері розвитку культури за КЕКВ 2281 Дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм кошти в сумі 964,31 грн.

У решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство культури України згідно з чинним законодавством встановило наказом директору УЦКД надбавку за знання іноземних мов у розмірі 25% з 01.01.2014, тому позовні вимоги в частині, що стосуються періоду призначення і виплати надбавки з 01.01.2014 - 01.07.2015, є необґрунтованими. Однак, оскільки нарахування і виплата надбавки за знання іноземних мов директору УЦКД в загальній сумі 964,31 грн здійснена відповідачем в грудні 2013 року, то таку надбавку не можна вважати такою, що виплачена правомірно.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що директор УЦКД під час перевірки не надав документи, які засвідчують рішення органу вищого рівня про встановлення згаданої надбавки, як це передбачено чинним законодавством України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вказав, що позивач на прохання відповідача надав реквізити для добровільної сплати суми збитків на виконання оскаржуваного судового рішення, що свідчить про те, що позивач визнав законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в м. Києві відповідно до п.1.3.2.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в м. Києві на IV квартал 2015 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Українського центру культурних досліджень за період з 01.01.2013 по 01.11.2015.

Під час ревізії встановлено, що в порушення умов п. 5.1 Контракту від 20.01.2014 №562, п. 2 Наказу Міністерства культури і туризму України Про впорядкування умов оплати праці працівників науково-дослідних установ культури на основі Єдиної тарифної сітки від 31.10.2005 № 783 та п. 9 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 № 170, Центром в період з 01.12.2013 по 01.07.2015, без рішення Міністерства культури України призначено директору ОСОБА_1 надбавку за знання та використання в роботі двох і більше іноземних мов у розмірі 25% від посадового окладу, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) державі на загальну суму 20 980,29 грн (в т.ч. заробітна плата - 15392,73 грн, нарахування на заробітну плату - 5587,56 грн).

За результатами ревізії складено акт від 18.12.2015 №13-30/7 та винесено вимогу Щодо усунення порушення законодавства від 30.12.2015 №26-04-14-14/13378.

З огляду на невчинення відповідачем дій, направлених на усунення встановленого порушення та виконання вимоги від 30.12.2015, позивач звернувся до суду для повернення бюджетних коштів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення погреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно пункту 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі по тексту - Положення), Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Підпунктами 15 та 21 пункту 6 Положення встановлено, що Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 18 пункту 6 Положення встановлено, що Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пунктів 7 та 10 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні , якими передбачено право органу державного фінансового контролю пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З огляду на викладене, законодавством регламентовано повноваження Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів та в разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо їх усунення.

При виявленні збитків, завданих державі чи підконтрольному об`єкту, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звертатися до суду з позовом про стягнення таких збитків, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог Державної фінансової інспекції України та її територіальних органів та не відшкодовано такі збитки в добровільному порядку.

Виявлені органом фінансового контролю збитки, що завдані бюджету, стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю.

Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стали обставини виплати відповідачем в період з 01.12.2013 по 01.07.2015, без рішення Міністерства культури України, директору ОСОБА_1 надбавки за знання та використання в роботі двох і більше іноземних мов у розмірі 25% від посадового окладу в загальному розмірі 20 980,29 грн.

Відповідно до підпункту г підпункту 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та відповідно до абз. г пп.3 п.2 Наказу Міністерства культури і туризму України від 31.10.2005 р. № 783 Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки , можуть установлюватися надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови:

- однієї європейської -10%;

- однієї східної, угро-фінської або африканської - 15%;

- двох і більше мов - 25% посадового окладу (ставки заробітної плати).

З матеріалів справи вбачається, що листом від 11.02.2014 № 24 УЦКД звернувся до Міністерства культури України з проханням встановити надбавку за знання іноземних мов у розмірі 25%, врахувавши її у штатному розписі з 01.01.2014.

У відповідь наказом Міністерства культури України від 28.02.2014 № 124-6 Про затвердження штатних розписів проблемних науково-дослідних лабораторій вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ з 01 січня 2014 року за підписом Міністра культури України, Міністерство затвердило штатний розпис УЦКД із урахуванням надбавки За знання та використання іноземних мов 10%-25%. ОСОБА_1 за штатним розписом встановлено надбавку в розмірі 864,75 грн.

Крім того, листом № 568/7-4/13-16 від 24.02.2016 Міністерство культури України підтвердило встановлення надбавки за знання іноземних мов директору УЦКД ОСОБА_1 у розмірі 25% з 01.01.2014.

Таким чином, надбавку за знання іноземних мов в сумі 864,75 грн директору УЦКД ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2014 p. встановлено правомірно.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині, що стосуються періоду призначення і виплати надбавки з 01.01.2014 - 01.07.2015.

Також колегія суддів погоджується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 964,31 грн збитків, оскільки, як вбачається з матеріалів справи (розрахунок виплат), ОСОБА_1 отримав надбавку за знання іноземних мов в грудні 2013 року, тоді як Міністерство культури України погодило виплату вказаної надбавки лише з 01.01.2014, що свідчить про неправомірність такої виплати.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві, з урахуванням яких судом вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.241,242,310,316,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т. Черпіцька судді:О.Є. Пилипенко Я.М. Собків