Постанова

від 01.10.2020 по справі 580/3154/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3154/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Аліменка В.О., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

Черкаська міська громадська організація Товариство фахівців з промислового менеджменту (далі - ТФПМ) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради щодо не оформлення частки власності майна ТФПМ у приміщенні заг. площею 89,5 м.кв за адресою вул. Благовісна, 262 ;

- зобов`язати Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради надати у власність позивачу частку майна у приміщенні, загальною площею 89,5 м.кв. за адресою на вул. Благовісна, 262 та внести відповідні відомості до державного реєстру речових прав;

- визнати протиправними дії відповідача щодо позбавлення частки майна позивача у приміщенні заг. площею 89,5 м.кв. за адресою вул. Благовісна, 262 ;

- зобов`язати відповідача утриматися від вчинення будь-яких дій стосовно частки майна позивача у приміщені заг. площею 89,5 м.кв. за адресою вул. Благовісна, 262 без згоди позивача, пов`язаних із виконанням Закону України Про оренду державного та комунального майна ;

- стягнути з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування матеріальної шкоди, завданої бездіяльністю та діями відповідача, у розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2020 року у відкритті провадження у справі відмовлено, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі Черкаська міська громадська організація Товариство фахівців з промислового менеджменту посилаючись порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (переважно майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Критеріями відмежування справ господарської юрисдикції від адміністративної є наявність у них спору про права, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства); суб`єктний склад такого спору.

Правова позиція з цього питання викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі № 822/842/18.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з взяттям Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради на баланс орендованого позивачем приміщення без відображення частки майна орендаря (ТФПМ) та проведенням Черкаською міською радою запису в державному реєстрі прав на нерухоме майно по спірному приміщенню без відображення частки Товариства фахівців з промислового менеджменту.

У даних правовідносинах, відповідач виступає як власник майна, навколо якого виник спір, а позовні вимоги полягають у зобов`язанні надати у власність позивачу частку майна у приміщенні відповідно до договору оренди та внести відповідні відомості до державного реєстру речових прав.

Отже, спірними у цій справі є правовідносини, які не пов`язані зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, а стосуються визнання права власності на частку майна за договором, що, на переконання колегії суддів, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що даний позов спрямований на поновлення порушеного, на думку позивача, права на отримання частки майна у приміщенні, тобто на врегулювання майнових відносин у сфері його господарської діяльності.

Зважаючи на викладене, даний спір не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункту 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом.

Відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Згідно з пунктом 4 частини 1 стаття 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Черкаської міської громадської організації Товариство фахівців з промислового менеджменту залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 06 жовтня 2020 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя О.М.Оксененко

суддя В.О.Аліменко