Ухвала

від 06.10.2020 по справі 813/4345/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

06 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 813/4345/16 пров. № А/857/2795/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Матковської З. М. суддів -Макарика В. Я. Улицького В. З.

перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №813/4345/16 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Приватного підприємство "Олімп плюс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором №7900728804307 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 20 березня 2020 року.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження з огляду на наступне.

Згідно із пунктом шостим частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходив з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Круз проти Польщі від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Устименко проти України від 06 жовтня 2015 року суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. При цьому усі учасники судового процесу рівні перед законом і судом.

Строки подання апеляційних скарг у цій категорії справ визначені статтею 295 КАС.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 19 листопада 2019 року Головне управління ДФС у Львівській області, подало апеляційну скаргу на рішення суду у цій справі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопад 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з причини несплати Головним управлінням ДФС у Львівській області судового збору та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року апеляцйну скаргу повернуто скаржнику.

Головним управлінням ДФС у Львівській області 08.01.2020 року подана апеляційна скарга з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжним дорученням.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року у апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

25 лютого 2020 року Головне управління ДФС у Львівській області, повторно подало апеляційну скаргу, в якій, зокрема зазначає, про нагальність усунення недоліків скарги, що стали причиною її повернення, та невідкладність повторного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Отже, після усунення обставин, які були підставою для повернення апеляційної скарги, її може бути подано повторно. У такому випадку скаржник повинен вживати невідкладних заходів щодо усунення недоліків, які стали причиною повернення апеляційної скарги. До такої скарги застосовуються ті ж вимоги, що й до первинно поданої, у тому числі й дотримання строків на її подання. Цьому відповідає правова позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" де зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вбачаєть з матеріалів справи, у період з 28 січня 2020 року по 25 лютого 2020 року (дата повторного подання апеляційної скарги) апелянт не вчиняв жодних дій щодо оскарження рішення суду у цій справі.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому, на переконання суду, доводи, на які покликається апелянт як на підставу для поновлення строку, перебувають поза межами об`єктивного та розумного строку для повторного подання апеляційної скарги, а відтак підстави для визнання причин пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

У такій ситуації, за наявних обставин, колегія суддів приходить висновку, що задоволення клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги становитеме втручання у принцип res judicata.

На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №813/4345/16 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Приватного підприємство "Олімп плюс" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач З. М. Матковська судді В. Я. Макарик В. З. Улицький