Постанова
від 06.10.2020 по справі 200/5262/19-а
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 200/5262/19-а

адміністративне провадження № К/9901/34258/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року (суддя Череповський Є.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року (головуючий суддя Геращенко І.В., судді: Гаврищук Т.Г., Міронова Г.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Вєлор

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Донвуглересурси (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Вєлор ; далі також - Позивач, ТОВ Компанія Вєлор ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник - Головне управління ДПС у Донецькій області; далі також - Відповідач, Управління), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2018 року: - №0010561411 форми В4 ; - №0010551411 форми Р .

Обґрунтовуючи позовну заяву, Позивач вказував, що Відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки реальність господарських операцій щодо поставки товару (вугільної фракції дрібнодисперсної) за договорами ТОВ Ізотранс та ТОВ Провнел підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку. В той же час, висновки контролюючого органу про безтоварність операцій носять характер припущень, які ґрунтуються лише на непідтвердженій належними доказами інформації.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позов задоволено.

Оскаржувані судові рішенням мотивовано тим, що наданими Позивачем доказами у їх сукупності підтверджується реальне отримання товару - вугільної фракції дрібнодисперсної у контрагентів: ТОВ Ізотранс та ТОВ Провнел , а податкова інформація щодо вказаних суб`єктів господарювання не може слугувати єдиною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання господарських операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відзиву на касаційну скаргу Позивачем не надано.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Компанія Вєлор з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками: ТОВ Ізотранс за червень та липень 2018 року, ТОВ Провнел за липень 2018 року Управлінням складено акт від 11 грудня 2018 року №1446/05-99-14-11/25121804, яким встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: - завищено податковий кредит всього у сумі 3490852,00 грн., у тому числі за червень 2018 року у розмірі 2289804,00 грн., за липень 2018 року у сумі 1201048,00 грн.; - занижено податок на додану вартість всього у сумі 1722929,00 грн., у тому числі за липень 2018 року у сумі 1722929,00 грн., - завищено від`ємне значення податку на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1767923,00 грн., у тому числі за липень 2018 року сумі 1767923,00 грн.

Вказані висновки контролюючого органу мотивовано непідтвердженням здійснення постачання товарів по ланцюгу постачання та відсутністю документального підтвердження їх походження (виробника, імпортера), транспортування та використання у власній господарській діяльності Позивачем.

29 грудня 2018 року на підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0010551411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 2584393,50 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 1722929,00 грн., за штрафними санкціями 861464,50 грн.;

- форми В4 №0010561411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 1767923,00 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що господарські операції з придбання Позивачем товару (вугільної продукції) є нереальними, оскільки в актах приймання-передачі не зазначено місце їх складання та вказує на ненадання Позивачем документального підтвердження повноважень осіб, якими отримано відповідні товарно-матеріальні цінності.

Також Відповідач наголошує на відсутності у контрагентів Позивача трудових ресурсів у необхідній кількості, основних фондів, приміщень, виробничих приміщень та транспорту для виконання такого роду операцій та посилається в обґрунтування своє позиції на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 червня 2017 року (провадження №21-3418а16), а також сформовані Верховним Судом у постановах: від 6 березня 2018 року у справі №804/5444/16, від 22 березня 2018 року №815/3666/16, від 20 лютого 2018 року у справі №809/117/13-а, від 22 березня 2018 року у справі №815/3666/16, від 10 квітня 2018 року у справі №815/24/17.

Крім того, скаржник зауважує про непідтвердження руху товарів по ланцюгу постачання до третьої ланки, оскільки за результатами аналізу зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних встановлено, що контрагентами Позивача, а саме: ТОВ Ізотранс у травні, червні, липні 2018 року та ТОВ Провнел у липні 2018 року, здійснювалось придбання вугільної фракції дрібнодисперсної у постачальника - ТОВ Заубер Холдінгс Україна , яким, водночас, відповідно до даних ЄРПН за період з 1 січня 2018 року по 31 липня 2018 року, не встановлено придбання такого товару і останнє не здійснює діяльність у сфері видобутку та переробки вугілля.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також ? Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац дев`ятий частини другої статті 9 Закону №996-XIV) .

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: непов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. При цьому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 14 травня 2018 року між ТОВ Донвуглересурси (покупець) та ТОВ Ізотранс (постачальник) укладено договір поставки №1405/в, предметом якого є передача у власність покупця товару в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погоджених Сторонами в цьому Договорі та Специфікаціях до нього.

За умовами договору вантажоотримувачем є СО ПАТ Донбасенерго Слов`янська ТЕС.

14 травня 2018 року підписана специфікація №1 до договору поставки №1405/в, в якій визначено найменування товару - вугільна фракція дрібнодисперсна, кількість - 10000,00 тон за ціною без ПДВ 1245,00 грн./т, загальна вартість з ПДВ - 14 940 000,00 грн.

27 червня 2018 року підписана специфікація №2 до договору поставки №1405/в від 14 травня 2018 року, в якій визначено найменування товару - вугільна фракція дрібнодисперсна, кількість - 3 850,00 тон за ціною без ПДВ 1245,00 грн./т, загальна вартість без ПДВ - 4793250,00 грн., з ПДВ - 5751900,00 грн.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується податковими накладними, рахунками на оплату, актами прийому-передачі вугільної фракції дрібнодисперсної, залізничними накладними, посвідченнями про якість вугілля, платіжними дорученнями.

Також 9 липня 2018 року між ТОВ Донвуглересурси (покупець) та ТОВ Провнел (постачальник) укладено договір поставки №09/07-в, предметом якого є передача у власність покупця товару в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погоджених сторонами в цьому договорі та специфікаціях до нього.

За умовами договору вантажоотримувачем є СО ПАТ Донбасенерго Слов`янська ТЕС.

9 липня 2018 року підписана специфікація №1 до договору поставки, в якій визначено найменування товару - вугільна фракція дрібнодисперсна, кількість - 6500,00 тон за ціною без ПДВ 1245,00 грн./т, загальна вартість без ПДВ - 8092500,00 грн., з ПДВ - 9711000,00 грн.

16 липня 2018 року підписана специфікація №2 до договору поставки, в якій визначено найменування товару - вугільна фракція дрібнодисперсна, кількість - 6000,00 тон за ціною без ПДВ 1245,00 грн./т, загальна вартість без ПДВ - 7470000,00 грн., з ПДВ - 8964000,00 грн.

25 липня 2018 року підписана специфікація №3 до договору поставки, в якій визначено найменування товару - вугільна фракція дрібнодисперсна, кількість - 5 000,00 тон за ціною без ПДВ 1245,00 грн./т, загальна вартість без ПДВ - 6225000,00 грн., з ПДВ - 7470000,00 грн.

31 липня 2018 року підписана специфікація №4 до договору поставки, в якій визначено найменування товару - вугільна фракція дрібнодисперсна, кількість - 20000,00 тон за ціною без ПДВ 1245,00 грн./т, загальна вартість без ПДВ - 24900000,00 грн., з ПДВ - 29880000,00 грн.

Реальність вказаних господарських операцій підтверджується податковими накладними, рахунками на оплату, актами прийому-передачі вугільної фракції дрібнодисперсної, залізничними накладними, посвідченнями про якість вугілля, платіжними дорученнями.

Позивачем подані податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2018 року, згідно з якими ним включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ізотранс в розмірі 2289804,00 грн. за червень 2018 року, 27041,40 грн. за липень 2018 року, з ТОВ Провнел 1174006,95 грн. за липень 2018 року.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного товару Позивачем надано акти звіряння по кількості та якості відвантаженого товару, підписані ТОВ Енерготрейдінг , рахунки на оплату, платіжні доручення.

Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що зазначені докази у їх сукупності вказують на наявність та рух товару - вугільної фракції дрібнодисперсної у встановленому порядку, який придбано у ТОВ Ізотранс та ТОВ Провнел з метою подальшого використання у межах господарської діяльності.

Суди обґрунтовано відхилили посилання Відповідача на податкову інформацію щодо контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, оскільки такі відомості носять інформаційний характер та не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень. Відповідачем не зазначались конкретні докази на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 77 КАС України.

Вказані висновки узгоджуються із висновками, що сформовані Верховним Судом у постанові від 5 вересня 2019 року у справі №520/10016/18.

Крім того, законодавчо встановленим мінімумом обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів відповідно до частини другої статті 9 Закону №996-XIV (в редакції, на час вчинення господарських операцій) є наявність інформації про: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Твердження скаржника про обов`язковість зазначення у первинних документах (в межах даної справи - у актах приймання-передачі), такого реквізиту як місце складення , є помилковими, оскільки Законом України від 3 листопада 2016 року №1724-VIII Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар`єрів для експорту послуг , який введено в дію 3 січня 2017 року, внесено зміни, в тому числі, і до статті 9 Закону №996-XIV, зокрема у в абзаці третьому частини другої слова і місце виключено.

Таким чином, законодавство станом на час вчинення Позивачем спірних господарських операцій не вимагало обов`язкового зазначення такого реквізиту як його місце складення .

Разом з тим, у актах приймання-передачі, складених між постачальниками (ТОВ Ізотранс та ТОВ Провнел ) і покупцем (ТОВ Донвуглересурси ), вказано місце складання: місто Маріуполь/місто Кропивницький.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на ненадання Позивачем документів про повноваження осіб, якими отримувався товар, колегія суддів зауважує, що відповідно до наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі уповноваженою від покупця особою виступав директор Позивача, який відповідно до змісту договорів діє на підставі статуту.

Отже, сукупність наданих Позивачем і до перевірки, і до суду першої інстанції первинних документів, що стосуються поставки товару за вказаними вище господарськими операціями, свідчить про реальний характер правочинів.

Помилковими є також посилання Відповідача на висновки, викладені в постановах: Верховного Суду України від 27 червня 2017 року (провадження №21-3418а16), а також Верховного Суду у постановах: від 6 березня 2018 року у справі №804/5444/16, від 22 березня 2018 року №815/3666/16, від 20 лютого 2018 року у справі №809/117/13-а, від 22 березня 2018 року у справі №815/3666/16, від 10 квітня 2018 року у справі №815/24/17, як на правові позиції, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цих справах.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Обґрунтування касаційної скарги зводиться виключно до непогодження з оцінкою, наданою судами повно і всебічно встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Фактично Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд звертає увагу на таке.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства.

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Як підтверджується даними, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ Компанія Вєлор припинено 23 квітня 2020 року, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 31 березня 2020 року № 908/2181/19. Згідно із цим рішенням затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, а банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вєлор" (вул. Гоголя, 108, м. Запоріжжя, 69095; адреса для листування: а/с 1374, м. Запоріжжя, 69001, код ЄДРПОУ 42697784) ліквідовано, а провадження у справі закрито.

Згідно з частиною другою статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи - сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті.

З огляду на те, що припинення Позивача не допускає правонаступництва, а рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими підстави для застосування положень частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України щодо залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року у справі №200/5262/19-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Згідно з оригіналом

помічник судді І.Л.Щирська

06.10.20

Дата ухвалення рішення06.10.2020
Оприлюднено08.10.2020

Судовий реєстр по справі —200/5262/19-а

Постанова від 06.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 05.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 15.01.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 12.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Постанова від 06.11.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Постанова від 06.11.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Ухвала від 07.10.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Ухвала від 07.10.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Ухвала від 02.09.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

Ухвала від 02.09.2019

Адміністративне

Перший апеляційний адміністративний суд

Геращенко Ігор Володимирович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні