Ухвала

від 07.10.2020 по справі 826/19550/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 826/19550/16

адміністративне провадження № К/9901/25071/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Яковенка М. М., Дашутіна І. В., Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Ей ЕНД ПІ до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року № 0053941201, прийняте Державною податковою інспекцію у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Ей ЕНД ПІ сплачений судовий збір у розмірі 8710,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року залишено без руху, з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року - повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з несплатою у повному обсязі судового збору.

Головним управлінням ДПС у м. Києві повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року - залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року залишено без задоволення клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

02 жовтня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з такого.

За правилами ч. 1 ст. 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Постановляючи ухвалу від 31 серпня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржником не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не наведено об`єктивних підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги та причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, скаржник мотивує відсутністю фінансування на сплату судового збору та технічною помилкою працівника під час обчислення суми судового збору, яку було сплачено.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Крім цього, скаржник в обґрунтування касаційної скарги посилається на реалізацію права на апеляційне оскарження під час дії карантину встановленого Кабінетом міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строк на апеляційне оскарження, продовжується на строк дії такого карантину.

Оцінюючи такі доводи, суд звертає увагу на таке.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - Постанова № 211), на підставі якої з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року запровадив на території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року № 215, внесено зміни до постанови № 211, заборонивши, серед іншого, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб; перевезення пасажирів автомобільним транспортом; регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні; роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту; тощо.

20 травня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , яким запроваджено адаптивний карантин на території України, відповідно до якого регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а також перевезення пасажирів метрополітенами відновлено.

Відтак, відповідно до змісту Постанови № 211, заборони встановлені з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 не поширювалися на заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відтак, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом ч. 2 ст. 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 826/19550/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство Ей ЕНД ПІ до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов