Ухвала

від 06.10.2020 по справі 643/15195/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/15195/20

Провадження № 2-о/643/621/20

УХВАЛА

06.10.2020

Суддя Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В., розглянувши

заяву ОСОБА_1

про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Московського районного суду м. Харкова із заявою в якій просить встановити факт належності правовстановлюючого документа, що має юридичне значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 Цивільного процесуального кодексу України постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Враховуючи тотожність відповідних норм Цивільного процесуального кодексу України, які регулювали питання щодо форми та змісту заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, станом на час прийняття постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995, та регулюють вказані питання станом на даний час, суд вважає за можливе врахувати вказані вище роз`яснення Верховного Суду України під час вирішення питання про можливість відкриття провадження в даній цивільній справі.

Таким чином, виходячи з положень ч. 3 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України , а також роз`яснень, викладених у постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року, заява про встановлення факту, що має юридичне значення, повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України , так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. ст. 294, 318 Цивільного процесуального кодексу України .

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Цивільного процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені статтею 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Тобто норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи. Дане покладено в основу засад цивільного судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи один до одного так і до суду. Крім того, означена концепція направлена на уникнення можливості сторонам зловживання наданими їм процесуальними правами.

Недотримання заявником вказаних вимог унеможливлює відкриття провадження у справі та є підставою для залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без руху.

Дослідивши отримані матеріали, судом встановлено недоліки заяви, які унеможливлюють відкриття провадження у справі та обумовлюють необхідність залишення заяви без руху.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

В силу приписів п. 2 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс.

Всупереч вказаних вимог, заявником у поданій заяві не зазначено зацікавлену особу.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Положеннями ч. 5 ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України також передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вказаної норми заявником не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмових доказів поданого в копіях; не підтверджено відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всупереч вказаних вимог, у заяві відсутнє підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Як роз`яснено у п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту спеціальною нормою. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 01.01.2012 Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення.

Однак, заявником не надано відмови органу (його правонаступника), який видавав Державний акт на право приватної власності на землю, у внесенні виправлення в цей документ.

Згідно з ч. 4 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Даних про те, що заявник звільнений від спати судового збору матеріали справи не містять.

В силу приписів п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір з 01.01.2020 року ставка судового збору за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Всупереч вказаній нормі заявником не надано доказів сплати судового збору.

Таким чином, заявнику слід усунути вказані недоліки шляхом подання до суду оригіналу платіжного документа (квитанції, платіжного доручення тощо) про сплату судового збору у розмірі 420, 40 грн. за реквізитами рахунків для зарахування судового збору за подання позовної заяви до Московського районного суду м. Харкова (розміщені на офіційному веб-сайті Московського районного суду м. Харкова в розділі Громадянам , рубрика Судовий збір (https://ms.hr.court.gov.ua/sud2027/gromadyanam/tax/): Отримувач коштів: УК Московськ/мХар Московськи/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999607; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA668999980313161206000020007; Код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Московський районний суд м. Харкова (назва суду, де розглядається справа)

Згідно з приписами ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-261, 315, 318, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, що мають юридичне значення - залишити без руху.

2. Встановити заявнику строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

3. Встановити заявнику спосіб усунення недоліків, шляхом подання до суду:

- належних чином засвідчених копій документів, доданих до заяви;

- письмових пояснень із зазначенням наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;

- підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви (заяв) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- уточненої заяви, в якій, крім вже зазначених відомостей, додатково вказати зацікавлену особу;

- відмови органу (його правонаступника), який видавав Державний акт на право приватної власності на землю, у внесенні виправлення в цей документ;

- подання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 420, 40 грн.

4. Роз`яснити заявнику, якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику (частина 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України).

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Новіченко