Постанова

від 06.10.2020 по справі 403/4953/12

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5880/20 Справа № 403/4953/12 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатиінвестбуд» на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Карпатиінвестбуд , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю Карпатиінвестбуд (далі - ТОВ Карпатиінвестбуд ), ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями, мотивуючи тим, що 03 липня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №СМ-SМЕ300/133/2007, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на проведення ремонту нерухомого майна у розмірі 400 000,00 доларів США, із плаваючою процентною ставкою за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 02 липня 2014 року.

Вказували, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором 03 липня 2007 року між банком та ТОВ «Карпатиінвестбуд» було укладено договір поруки №SR-SME300/133/2007, з тією ж метою 06 квітня 2009 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-SME300/133/2007/2, згідно з п.1.2. яких, ТОВ «Карпатиінвестбуд» та ОСОБА_2 взяли на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли на підставі кредитного договору №СМ-SМЕ300/133/2007 від 03 липня 2007 року.

Зазначали, що 12 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» , яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ «ОТП Банк» , та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким, банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором №CM-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року та договорами поруки №SR- SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року та №SR-SME300/133/2007/2 від 06 квітня 2009 року, у зв`язку з чим до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів.

Посилаючись на те, що позичальник порушив умови кредитного договору та допустив заборгованість за ним, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Карпатиінвестбуд» та ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором №СМ-SМЕ300/133/2007 від 03 липня 2007 року у загальному розмірі 435 859,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 3 481 427,44 грн.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Відповідач ОСОБА_2 звертався з апеляційною скаргою на вказане рішення. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено частково. Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року в оскаржуваній частині - скасоване. У задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями відмовлено. В іншій частині рішення суду в оскаржуваній частині залишено без змін.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Карпатінвестбуд» , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову про стягнення з них заборгованості та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ТОВ «Карпатінвестбуд» .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що строк дії договору поруки, на момент звернення до суду з даним позовом, було припинено, оскільки 09 вересня 2009 року позичальнику було направлено досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором.

Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, у повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду в оскарженій ТОВ «Карпатиінвестбуд» частині не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 03 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ОТП Банк» , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №СМ-SME300/133/2007, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит на проведення ремонту нерухомого майна у розмірі 400 000 доларів США, із плаваючою процентною ставкою за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 02 липня 2014 року.

06 квітня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року та 05 жовтня 2009 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір №2 до кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року, згідно до яких було змінено порядок та графік повернення банку кредитних коштів ОСОБА_1 .

З метою забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року та додаткових угод до нього, 03 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ОТП Банк» , та ТОВ "Карпатиінвестбуд" було укладено договір поруки №SR- SME300/133/2007.

З тією ж метою, 06 квітня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ОТП Банк» , та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-SME300/133/2007/2, згідно з п.1.2. яких, ТОВ "Карпатиінвестбуд" та ОСОБА_2 взяли на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли між банком і ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року.

Банк, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, виконав в повному обсязі, однак позичальник ОСОБА_1 свої зобов`язання стосовно своєчасного погашення заборгованості у встановлені строки не виконав, в зв`язку з чим сума заборгованості за кредитом станом на 22 лютого 2012 року складала 435 859,46 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 3 481 427,44 грн.

Також встановлено, що 23 вересня 2009 року ПАТ «ОТП Банк» вручило досудові вимоги ОСОБА_1 та представнику ТОВ "Карпатиінвестбуд" за вих. №№22-2/103398, 22-2/103401 від 09 вересня 2009 року по кредитному договору, що підтверджується особистими підписами ОСОБА_1 та представника ТОВ "Карпатиінвестбуд" на вказаних вимогах, згідно якої ОСОБА_1 та ТОВ "Карпатиінвестбуд" повинні протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги сплатити всю заборгованість по кредитному договору.

Однак, відповідачі свого обов`язку не виконали.

12 листопада 2010 року між ПАТ ОТП Банк» , яке є правонаступником всіх прав та обов`язків ЗАТ «ОТП Банк» , та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з яким, банк відступив, а позивач прийняв право вимоги за кредитним договором №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року та №SR- SME300/133/2007/2 від 06 квітня 2009 року, у зв`язку з чим ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ ОТП Факторинг Україна , суд першої інстанції керувався положеннями ст.526 ЦК України, ч.1 ст.509 ЦК України, ст.ст.553-554 ЦК України, ч.1 ст.1054 ЦК України, та виходив із того, що позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у встановлені терміни та допустив заборгованість яка повинна бути стягнута з відповідачів солідарно.

Рішення суду оскаржується лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з поручителя ТОВ Карпатиінвестбуд , а тому в іншій частині колегією суддів не перевіряється.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ТОВ Карпатиінвестбуд частині у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов`язання кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього.

Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року, того ж дня між ЗАТ «ОТП Банк» , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ ОТП Банк , та ТОВ "Карпатиінвестбуд" було укладено договір поруки №SR-SME300/133/2007, а також 06 квітня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» , правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ «ОТП Банк» , та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №SR-SME300/133/2007/2, згідно з п.1.2. яких, поручителі взяли на себе солідарне зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли між банком і ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року.

Відповідно до п.4.1. договору поруки встановлено, що цей договір діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором.

Згідно умов кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року (з врахуванням змін до нього), строк виконання основного зобов`язання закінчується 02 липня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.ст.251,252 ЦК України).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Виходячи з положень ч.4 ст.559 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Не вчинення кредитором дій щодо звернення до суду після спливу строку, передбаченого ч.4 ст.559 ЦК України, припиняє права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя, а порука є припиненою.

У постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 зроблено висновок, що виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України , або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем) .

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 зроблений висновок, що строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України , є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позову. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

З урахуванням абз.6 п.1.9., п.6.4. кредитного договору №СМ-SME300/133/2007 від 03 липня 2007 року, досудова вимога №22-2/103398 від 09 вересня 2009 року була вручена ОСОБА_1 23 вересня 2009 року, про що міститься власноручний підпис ОСОБА_1 у зазначеній вимозі.

Таким чином, термін дострокового повернення кредиту настав 23 жовтня 2009 року, а тому, позивач повинен був звернутись до суду з вимогою (позовом до суду) до поручителів впродовж шести місяців з дня настання терміну дострокового повернення кредиту (виконання основного зобов`язання), тобто до 23 квітня 2010 року.

Однак, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з вимогою до поручителів лише 23 березня 2012 року, пропустивши, встановлений ч.4 ст.559 ЦК України, шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині задоволення позовних вимог до ТОВ «Карпатиінвестбуд» з ухваленням нового про відмову у задоволення позову.

Згідно з ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи результат розгляду даної справи, в порядку розподіл судових витрат з позивача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь відповідача ТОВ Карпатиінвестбуд слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 4 828,50 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатиінвестбуд» задовольнити.

Заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Карпатиінвестбуд про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Карпатиінвестбуд про стягнення заборгованості за кредитними зобов`язаннями відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (ЄДРПОУ 36789421) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Карпатиінвестбуд (ЄДРПОУ 33473675) судовий збір у розмірі 4 828,50 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.