Ухвала

від 05.10.2020 по справі 187/1185/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1281/20 Справа № 187/1185/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання начальника СД Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020041500000058, -

В С Т А Н О В И В:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року, відмовлено в задоволенні клопотання начальника СД Петриківського ВП Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020041500000058.

Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя посилався на те, що посилаючись на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, начальник слідчого відділу ОСОБА_8 не пересвідчився в наявності достатніх доказів які дають підстави вважати що власниками майна вчинено кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України .

Зазначає, що будь-яких даних про встановлення осіб які підозрюються в скоєнні кримінального проступку по ст. 197-1 ч.1 органом досудового слідства на час розгляду клопотання не встановлено і не оголошена таким особам підозра, маються розбіжності в клопотанні слідчого щодо розташування спірної земельної ділянки, а саме прокурором як вказано в рапорті виявлено земельну ділянку яка розташована на території Шульгівської сільської ради Петриківського району, а в клопотанні начальником СВ ОСОБА_9 зазначено огляд земельної ділянки площею 10 га, що нічим не підтверджується і яка розташована вздовж р. Оріль, в сторону с. Радсело Петриківського району за межами с. Іванівка Петриківського району.

Вказує, що начальником СВ ОСОБА_8 не доведено, що вказане в клопотанні майно містить сліди вчинення кримінального правопорушення ч.1 ст. 197-1 КК України або інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження.

Також зазначає, що органом досудового розслідування не доведено що автомобіль марки « Камаз» д.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , комбайн зернозбиральної марки « Ньюхоленд» д.з. НОМЕР_2 , який належить ФГ « Ірбіс» та насіння соняшника вагою 7700 кг мають відношення до вказаного кримінального проступку і накладення арешту на майно може привести до порушення прав та законних інтересів вказаних осіб, перешкодить в законний спосіб розпоряджатись та користуватись своїм майном.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу про накладення арешту на вказане у клопотанні майно у вигляді заборони на користування, розпорядження та відчуження даного майна.

Вимоги апеляційної скарги, обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження.

Зазначає, що зазначене у клопотанні майно підлягає арешту з метою збереження речових доказів та можливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора в кримінальному провадженні про необхідність задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав

Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

В ч. 2 п. 1 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 КПК України , 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч.2 ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя вірно врахував всі обставини справи та прийшов до вірного висновку про те що клопотання слідчого не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обгрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

З матеріалів досудового розслідування вбачається, що в кримінальному провадженні відсутня особа, якій повідомлено про підозру. Вартість вилученого майна, слідчим не встановлена, а також відсутні документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном. Вказана обставина позбавляє можливості слідчого суддю при винесенні судового рішення взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності та врахування усіх наслідків арешту майна, як того вимагає ст.173 КПК України.

При цьому слідчий суддя вірно зазначив, що органом досудового розслідування не доведено, що автомобіль марки « Камаз» д.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 , комбайн зернозбиральної марки « Ньюхоленд» д.з. НОМЕР_2 , який належить ФГ « Ірбіс» та насіння соняшника вагою 7700 кг мають відношення до вказаного кримінального проступку і накладення арешту на майно може привести до порушення прав та законних інтересів вказаних осіб, перешкодить в законний спосіб розпоряджатись та користуватись своїм майном

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України є земельна ділянка як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст. 79 Земельного Кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 197-1 КК України злочинним є не будь-яке самовільне зайняття земельної ділянки, а лише те, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Крім того, санкція ч. 1ст. 197-1КК України не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації врожаю.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати обставини, визначені ч. 2 ст. 173 КПК України.

Частина 1 ст. 173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Так, з урахуванням положень ст. ст. 2,7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обгрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

В ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту у кримінальному провадженні не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обгрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Крім того, згідно п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

За таких обставин колегія судів вважає, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає, а підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2020 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4