Ухвала

від 23.09.2020 по справі 202/966/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 202/966/17

провадження № 61-4919св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Фасад ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у місті Києві,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Київський університет туризму, економіки та права та Товариства з обмеженою відповідальністю Гостинність Груп на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю Фасад до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення штрафу, зобов`язання виконання умов договору, зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики від 25 січня 2016 року, оформлений розпискою, згідно з умовами якого він надав ОСОБА_2 30 000 доларів США, а відповідач зобов`язалась повернути цю суму у строк до 01 листопада 2016 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики ОСОБА_2 передала йому у заставу квартиру АДРЕСА_1 та домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Своїх зобов`язань за договором позики ОСОБА_2 не виконує, тому просив у рахунок погашення заборгованості в розмірі 30 000 доларів США визнати за ним право власності на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 46 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м, та домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 46 кв. м, житловою площею 30,9 кв. м. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 10 травня 2017 року заяву представника ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 травня 2017 року залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 як третю особу, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Фасад (далі - ТОВ Фасад ).

У травні 2017 року ТОВ Фасад звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 , як фізична особа або як засновник у майбутньому створеної юридичної особи, має намір придбати у приватну власність земельну ділянку за кадастровим № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

14 червня 2016 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір про наміри, згідно з умовами якого сторони дійшли згоди на укладання Договору суперфіцію в майбутньому щодо вказаної земельної ділянки. Умовами Договору сторони погодили, що товариство має право використовувати під забудову багатофункціонального комплексу, житлових, нежитлових приміщень земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_3 .

Між тим, фактичним цільовим призначенням вказаної земельної ділянки є будівництво та обслуговування будівель та закладів освіти, а видом використання є будівництво, експлуатація та обслуговування багатоповерхового навчально-виробничого корпусу, що не відповідає умовам договору.

Товариство та ОСОБА_3 звертались до Головного управління Держгеокадастру в місті Києві щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки, проте відповіді не отримали.

21 серпня 2016 року між ТОВ Фасад та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника, згідно з пунктом 4.2.1 якого сторони погодили, що ОСОБА_2 зобов`язана впродовж 70 календарних днів, з моменту підписання цього договору, надати ТОВ Фасад перелік відібраних підрядників не менше 2-х, які готові на підписання договору підряду з товариством.

Однак, ОСОБА_2 не виконала умови договору, а тому в силу пункту 5.1 Договору про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника має сплатити товариству штраф у розмірі 15 000 грн, що добровільно зробити відмовляється.

Враховуючи викладене, ТОВ Фасад просило:

- стягнути з ОСОБА_2 на свою користь штраф у розмірі 15 000 грн, відповідно до пункту 5.1 Договору про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника від 21 серпня 2016 року;

- змінити цільове призначення земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з 03.02 - Для будівництва та обслуговування будівель та закладів освіти на 02.10. - Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури ;

- змінити вид використання земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового навчально-виробничого корпусу на будівництво багатофункціонального комплексу;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в місті Києві (вулиця Велика Васильківська, 69, місто Київ, 02000) за заявою землевласників та та/або землекористувача внести зміни до ДЗК в частині зміни цільового призначення земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на 02.10. Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово- розважальної та ринкової інфраструктури та виду використання для будівництва багатофункціонального комплексу.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення позову без розгляду.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2017 року позов третьої особи з самостійними вимогами ТОВ Фасад задоволено частково.

Змінено цільове призначення земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з 03.02 - Для будівництва та обслуговування будівель та закладів освіти на 02.10 - Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури .

Змінено вид використання земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , з будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового навчально-виробничого корпусу на будівництво багатофункціонального комплексу.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у місті Києві за заявою землевласників та/або землекористувача внести зміни до ДЗК в частині зміни цільового призначення земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на 02.10 - Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури та виду використання для будівництва багатофункціонального комплексу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ Фасад місцевий суд виходив з того, що будівництво житлового будинку на земельній ділянці з отриманням необхідної дозвільної документації в межах тієї ж категорії, до якої віднесена ділянка (землі житлової та громадської забудови) не суперечить чинному законодавству України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства штрафу в розмірі 15 000 грн, місцевий суд виходив з того, що товариством не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині, зокрема оригіналу договору про надання інформаційно-консультативних послуг з пошуку підрядника від 21 серпня 2016 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено частково. Додаткове рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2017 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про відмову у їх задоволенні. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку або ж документи на право користування спірною земельною ділянкою. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення ТОВ Фасад із відповідними заявами про державну реєстрацію відомостей (змін) до відповідного територіального органу за місцем знаходження земельної ділянки про погодження проекту землеустрою зі змінами цільового призначення земельної ділянки, надання відмови уповноважених органів на такі заяви, чи оскарження таких відмов у встановленому законом порядку. Спірна земельна ділянка розташована у межах міста Києва, однак до участі у справі не була залучена Київська міська рада.

Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив належним чином коло учасників справи, які мають бути залучені до участі у справі та дійшов безпідставного висновку про задоволення позовних вимог ТОВ Фасад .

Постановою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року касаційну скаргу ТОВ Фасад залишено без задоволення. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року залишено без змін. Поновлено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що предметом спору є зміна цільового призначення та виду використання земельної ділянки, а також зобов`язання вчинити певні дії щодо зміни цільового призначення земельної ділянки № 8000000000:66:094:0069, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , однак в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку або ж документи на право користування цією земельною ділянкою. Крім того в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б звернення ТОВ Фасад із відповідними заявами про державну реєстрацію відомостей (змін) до відповідного територіального органу за місцем розташування земельної ділянки, а також докази надання відмови уповноважених органів на такі заяви чи оскарження таких відмов у встановленому законом порядку.

Також апеляційним судом правильно встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах міста Києва, однак до участі у справі не була залучена Київська міська рада.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

17 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Київський університет туризму, економіки та права (далі - ТОВ Київський університет туризму, економіки та права ) подало касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гостинність Груп (далі - ТОВ Гостинність Груп ) подало касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги ТОВ Київський університет туризму, економіки та права та ТОВ Гостинність Груп мотивовані тим, що вони є власниками земельної ділянки в рівних частинах (по 1/2 частині кожний), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 8000000000:66:094:0069.

Судом апеляційної інстанції вирішено питання про права, свободи та інтереси їх як власників земельної ділянки, проте вони не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування додаткового рішення суду першої інстанції було незалучення до участі у справі Київської міської ради, однак рада не є власником земельної ділянки.

Апеляційний суд не встановивши дійсного власника земельної ділянки, припустився помилки зазначаючи, що до участі у розгляді справи необхідно залучити Київську міську раду, права якої жодним чином не порушуються.

При прийнятті до провадження апеляційної скарги прокурора апеляційним судом не обґрунтовано необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради.

ТОВ Київський університет туризму, економіки та права та ТОВ Гостинність Груп вважають, що додаткове рішення суду першої інстанції ухвалене на основі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки будівництво житлового будинку на земельній ділянці здійснюється з отриманням необхідної дозвільної документації, в межах тієї ж категорії, до якої віднесена ділянка (землі житлово та громадської забудови) не суперечить чинному законодавству України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У травні 2020 року Головне управління Держгеокадастру у місті Києві подало до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому просило залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права, оскільки в даному випадку зміна виду використання з будівництва, експлуатації та обслуговування багатоквартирного навчально-виробничого корпусу , а також зміна коду виду цільового призначення з 03.02 Для будівництва та обслуговування будівель та закладів освіти на 02.10 Для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки, які було визначено та присвоєно на час формування земельної ділянки, що потребує розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Доводи касаційних скарг про те, що власник або користувач земельної ділянки може самостійно визначати вид використання та код цільового призначення є законодавчо необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Розпорядником земель комунальної форми власності на території міста Києва є Київська міська рада, яка змінює цільове призначення земельних ділянок приватної власності, у межах населеного пункту на підставі проекту землеустрою щодо зміни її цільового призначення, у зв`язку з чим рішення суду беззаперечно впливає на права та обов`язки Київської міської ради.

Судом першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення було допущено ряд порушень норм процесуального права.

У червні 2020 року прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області подав до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, в якому просив залишити їх без задоволення, посилаючись на те, що касаційні скарги не містять доводів, які б свідчили про допущення судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови порушень норм матеріального чи процесуального права.

Прокуратурою Дніпропетровської області встановлено, що Київська міська рада всупереч вимогам статті 33 ЦПК України 2004 року як особа, уповноважена приймати рішення про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення земельної ділянки у місті Києві не була залучена до участі у справі, що позбавило її можливості своєчасно оскаржити рішення суду з метою захисту інтересів держави.

Порушення інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві полягає у безпідставному втручанні суду в дискреційні повноваження уповноважених органів держави, що підриває її авторитет, порушує встановлений у статті 19 Конституції України принцип належного урядування.

У матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ Фасад із заявами про державну реєстрацію внесення відомостей (змін) до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки, про погодження проекту землеустрою зі зміни цільового призначення земельної ділянки у межах міста Києва, докази отримання відмови у розгляді цих заяв або докази безпідставної відмови у зміні цільового призначення земельної ділянки.

Залучення третьої особи ТОВ Фасад та прийняття її позову до розгляду було безпідставним, вчиненим з порушенням норм процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції про відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку або ж документів на право користування земельною ділянкою є необґрунтованими, оскільки вказані документи не були надані учасниками суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами та витребувано її матеріали із Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.

06 травня 2020 року справа № 202/966/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша, друга статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка подала касаційну скаргу, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особами, які подали касаційну скаргу, і сторонами спору не може братися до уваги.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 911/2635/17.

Враховуючи викладене, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні містяться судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Звертаючись до суду із касаційною скаргою, ТОВ Київський університет туризму, економіки та права та ТОВ Гостинність Груп посилалися на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 14 червня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д. В. та зареєстрованим у реєстрі за № 970, є власниками земельної ділянки в рівних частинах (по 1/2 частині кожний), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий № 8000000000:66:094:0069, проте апеляційний суд, розглядаючи цей спір, на порушення норм процесуального права вирішив питання про їх права, свободи та інтереси як власників земельної ділянки, однак не залучив їх до участі у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме по собі набуття особою, яка не брала участі у справі, права власності на майно щодо якого виник спір, зокрема після ухвалення судом першої інстанції рішення, не обов`язково свідчить про те, що судовим рішенням вирішено питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків.

Натомість питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Таким чином, установивши, що ТОВ Київський університет туризму, економіки та права та ТОВ Гостинність Груп набули право власності на спірну земельну ділянку вже після розгляду справи судом першої інстанції, а постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, тобто не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ Київський університет туризму, економіки та права та ТОВ Гостинність Груп , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Керуючись статтями 389, 396, 400, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю Київський університет туризму, економіки та права та Товариства з обмеженою відповідальністю Гостинність Груп на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю Фасад до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у місті Києві, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про стягнення штрафу, зобов`язання виконання умов договору, зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії, закрити.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська